Рішення

від 02.12.2010 по справі 2-464/2010-1012

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа № 2-464/ 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої суді Слободян Н.П., при секретарях Салівон Т.І., Онищенко В.В., з участю позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, згідно із зміненими у процесі слухання справи позовними вимогами ОСОБА_1 просила вселити її до будинку АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні цим жилим приміщенням, допустивши у справі негайне виконання. Свої позовні вимоги вона обгрунтовувала тим, що у 1980 році її батьки побудували зазначений вище будинок, в якому вона проживала як член сім`ї власника. Будинок перебував у спільній сумісній власності її батьків. Батько - ОСОБА_6 - помер у 2002 році, спадщину після його смерті, в т.ч. і будинок прийняла його дружина - мати позивачки - ОСОБА_7 . У 2007 році мати подарувала цей будинок брату позивачки - ОСОБА_3 - відповідачу по справ., який з ними на той час не проживав, там проживали позивачка, її мати та її діти, де і зареєстровані. Іншого житла вона не має. У 20-08 році відповідач з м. Києва переїхав проживати у спірний будинок, заявив, щоб позивачка звідти виселялась, і фактично вигнав її звідти 24.02.2010 року, не пускає її в будинок, тримаючи у дворі собаку, перешкоджаючи доступу до будинку. Позивачка вважає, що має право користуватись спірним будинком відповідно до ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України ( члени сім`ї власника квартири, які проживають у квартирі, користуються жилим приміщенням нарівні з власником), а протиправні дії відповідача порушують її законні права та інтереси.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, просив у первісному позові відмовити, визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з дитиною ОСОБА_8 такими, що втратили право користування спірним будинком, усунути перешкоди у користуванні ним шляхом зняття їх з реєстрації та зобов`язати третю особу - ВГІРФО Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти їх з реєстраційного обліку. Свої вимоги він обгрунтовував тим, що він є власником будинку, що підтверджується договором дарування від 10.04.2007 року. Відповідачі у будинку не проживають, не несуть матеріальних витрат по утриманню будинку та на комунальні витрати. ОСОБА_1 хоч у прописана у будинку, але фактично проживала в іншому, невідомому йому місці, ОСОБА_9 з дитиною проживали і проживають у м. Києві у квартирі чоловіка. Позивач має намір продати сій будинок, проте відповідачі перешкоджають йому у розпорядження своєю власністю, від його пропозиції добровільно знятися з реєстрації, вони ухиляються і саме ця реєстрація порушує його права, як власника на розпорядження належним йому майном.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали змінені позовні вимоги по первісному позову, зустрічний не визнали та пояснила суду, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5 з дочкою зареєстровані у будинку, проживали там з 1980 року. Після того, як мати подарувала будинок відповідачу також там проживали, і саме він чинить перешкоди у користуванні ними жилим будинком. Позивачка навіть розбила вікно у будинку, щоб потрапити всередину. Приймаючи у дар будинок відповідач знав, що там зареєстровані позивачка та її дочка

3дитиною Міг не прийняти дарунок, а раз прийняв , то має обов`язок перед ними. ОСОБА_10 проживає у недобудованому будинку. Дитина ОСОБА_5 неповнолітня, тому її не можна визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Просить її позов задовольнити, відповідачу у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник первісного позову не визнали, зустрічний підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені вище. ОСОБА_3 також додав, що він у 1976 році працював у місцевому колгоспі, йому виділили земельну ділянку. У 1982 році він поїхав жити у м. Київ, батько продав свій будинок і поселився у його будинку (на даний час спірному). До смерті матері позивачка нічого не робила у будинку, там практично не проживала, до смерті матір доглядав саме він. Після її смерті почалися конфлікти. У позивачки є дві земельні ділянки у АДРЕСА_2 ), але вона не добудовує будинок. Загального господарства вони з позивачкою ніколи не вели. У будинку вона не жила, іноді приходила ночувати. Позивачка побила у його будинку 4 вікна, є рішення суду про притягнення її дол. Адміністративної відповідальності. На нормальний контакт вона не йде.. Він п з будинку не виганяв - хотіла б то жила б. Тепер же і бачить її не хоче. До середини серпня у будинку жила менша дочка позивачки, а потім і вона забрала речі і пішла. Двері у будинку він поміняв у жовтні 2009 року. Ключі від них позивачці не давав, бо не бачив її.

Відповідачка по зустрічному позову ОСОБА_5 у судові засідання не з*являлась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи ВГІРФО Іванківського РВ ТУ МВС України в Київській області в судове засідання не з*явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, суд вважає первісний позов необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що вона жила по сусідству, спілкувалась з матір`ю сторін. ОСОБА_3 був рідким гостем. ОСОБА_1 виживають з будинку, вона вимушена жити по чужих хатах. Вона особисто бачила, як ОСОБА_3 не віддавав позивачці її майно - будматеріали.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що вона проживає на цій же вулиці, де знаходиться спірний АДРЕСА_3 після аварії - в Києві). Тепер там не живе, бо її не пускають. ОСОБА_13 приїжджала з дитиною до бабусі років 3 тому, бо вийшла заміж у м. Київ. Про відносини позивачки і відповідача нічого не знає, але ОСОБА_10 скаржилась, що її не пускають у будинок.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона проживає в тому ж селі. Зараз у будинку проживає ОСОБА_3 , бо він вигнав ОСОБА_10 з будинку, так казали люди в селі. Бо є дарствєнна , і він господар, але це не по братерськи. Ємельянова не живе у будинку з 2008 року, бо приїхав ОСОБА_15 у будинок, стосунки у них , як у собак.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що він живе з ОСОБА_10 з 1992 року. Жили вона по АДРЕСА_3 , там жила теща, були приписані жінка, та її дві дочки. Вікна та цеглу купував саме він та батько позивачки.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що вона у січні 2008 року лежала з матір`ю позивачки та відповідача у лікарні. Поряд з матір`ю сиділи ОСОБА_3 та його дружина. ОСОБА_10 не було, і вона переймалася, що дочка не приходить. Після цього втомна з сім`єю їздили в гості до бабці - практично щотижня - відпочивати біля моря. Ємельянова там не жила, а навідувалась. На сороковинах по смерті матері також не була. ОСОБА_5 бачила лише на похоронах матері позивачки і відповідача.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показала, що знає і позивачку і відповідача, бо син живе поряд. Пораючись там по господарству, все знає: весь час сваряться: ОСОБА_10 хоче влізти в хату, а сама там не живе років з три. Живе у різних місцях. Щоб відповідач її не пускав - такого не знає. ОСОБА_5 не бачила давно, з тих пір як вона поїхала жити в Київ.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показала, що вона до 10.02.2009 року жила в селі з дитиною. Тепер приїздить на вихідні. ОСОБА_10 не бачила. Був період, коли вона її бачила у недобудованому будинку поряд, ОСОБА_5 бачила в Києві. їх речі там є, але старі, в побуті їх складно використовувати.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що відповідач його хресний батько. У

2008році він став приїздити до нього в гості. Останній раз був у лютому 2010 року на неділю (був у відпустці). Ємельянову взагалі жодного разу не бачив, чув, що сестра.

27.02.2007 року ОСОБА_7 уклала заповіт, який усе своє майно заповіла ОСОБА_3 (відповідачу по первісному позову) ( а.с.42). 04.04.2007 року вона відповідно до договору дарування подарувала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 йому ж. В цьому ж договорі зазначено, що ніхто з третіх осіб не має на нього права, відносно нього не укладено будь- яких договорів з його відчуження, договір не порушує прав малолітніх та неповнолітніх дітей ( а.с.47).

ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності 10.04.2007 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с.53), тобто є єдиним власником спірного будинку.

У будинку станом на 21.10.2008 року були зареєстровані ОСОБА_7 (мати власника будинку), ОСОБА_1 (сестра власника будинку), ОСОБА_5 (Племінниця власника будинку), ОСОБА_21 (дочка власника будинку), ОСОБА_8 (дочка племінниці) (а.с. 58). ОСОБА_7 померла в с. Страхолісся 14.04.2009 року (а.с.49). Останні четверо залишалися там зареєстрованими станом на 12.03.2010 року ( а.с.4).

Між позивачкою та відповідач постійно після смерті матері виникають конфліктні ситуації. Так, за заявою ОСОБА_3 ОСОБА_1 01.03.2010 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння дрібного хуліганства (ст. 173 КУАП), а саме за те, що вона 24.02.2010 року ображала його брутальною лайкою, побила вікна у будинку ( а.с.36). 05.09.2010 року ДІМ Іванківського РВ відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_16 та ОСОБА_1 за повідомленням ОСОБА_3 (від 01.09.2009 року) про вчинення крадіжки цегли, у діях відсутні ознаки злочину, вбачаються цивільно-правові відносини ( а.с.38). З цієї ж причини 17.07.2009 року закінчено перевірки за повідомленнями ОСОБА_1 (від 11.07.2009 року, 03.05.2010 року) про те, що її брат ОСОБА_3 не дозволяє їй забрати частину шиферу, яка залишилась у спадщину, та вивозить шифер (а.с. 39,40).

ОСОБА_5 відповідно до отриманих у судовому засіданні доказів з 2008 року постійно проживає у м. Київ разом малолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де її чоловік має на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_4 . За місцем проживання дитина знаходиться на обліку і обслуговуванні поліклініки № 4 з 02.07.2008 року , з 01.09.2010 року зарахована до ДНЗ № 396 Сонечко . Це свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_8 виїхала з дитиною до м. Київ на постійне місце проживання, у спірному будинку не проживає більше 6 місяців (понад 2 роки).

ОСОБА_1 у спірному будинку також не проживає понад 6 місяців. На день смерті матері у спірному будинку постійно не проживала, як і після її смерті. Про це свідчать її ж звернення до органів міліції у липні та вересні 2010 року, з яких вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникали через будівельні матеріали, які кожен вважав своїми, і які знаходились на території господарства спірного жилого будинку.

Оцінючи покази свідків, суд зазначає наступне. Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 стверджували, що ОСОБА_3 не пускає ОСОБА_1 до спірного будинку, проте не зазначали з якого часу. Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 стверджували, що ОСОБА_1 у спірному будинку не проживає постійно біля З років. Має на праві приватної власності земельну ділянку в АДРЕСА_5 , де знаходиться недобудований будинок. На земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_6 знаходиться домоволодіння (незавершене будівництво), яке за договором дарування належить ОСОБА_5 (дарувальник ОСОБА_1 ).

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , що вона була відсутня в спірному будинку понад шість місяців з поважної причини (недопущення її до будинку ОСОБА_3 ), оскільки вони спростовуються в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Свідки ж допитані за клопотанням самої ОСОБА_1 вказували лише на те, що на даний час її не пускають до будинку.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася із заявами до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування та суду про те, що ОСОБА_3 чинить їй та її дочці з дитиною перешкоди у користуванні житлом.

Поважних причин відсутності відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом у вказаному житлі, передбачених ст.71 ЖК України, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, ОСОБА_3 , як вже зазначалось вище, є єдиним власником спірного домоволодіння на підставі договору дарування від 04.04.2007 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.І ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до даних сільської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_24 зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 .

Посилання ОСОБА_1 та її представника на ст. 156 ЖК України, ст.. 405 ЦК України не є доречним, оскільки цією статтею передбачено права членів сім`ї власника, якими вони не являються.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати усунення порушень його права.

Згідно ст. 7 Закону України Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні однієї з підстав для зняття з реєстрації є позбавлення права користування жилим приміщенням.

За таких підстав відповідача по зустрічному позову, залишаючись зареєстрованими у жилому приміщенні, чинять перешкоди в розпорядженні правом власності на вказане жиле приміщення, що належить позивачу, тому вони підлягають зняттю з реєстрації з цієї адреси.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. 321 ч.І, 386, 391 ЦК України, ст. 5, 7, 10. 57, 60, 64, 213-215, 218 ЦПК України, п. 18 ст. 4 Декрету КМ України Про державне мито , суд.

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити.

3.Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з її дитиною ОСОБА_8 такими, що втратили право корпитування будинком АДРЕСА_1 .

4.Усунути перешкоди ОСОБА_3 у володінні у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 за адресою : буд. АДРЕСА_1 .

5.Зобов`язати третю особу - відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області - зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

6.Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: