Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/8777/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/8777/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Держвуглепостач"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 (повний текст ухвали складено 29.05.2020)

у справі №910/8777/19 (суддя Ковтун С.А.)

за заявою Державного підприємства "Держвуглепостач"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1"

до Державного підприємства "Держвуглепостач"

про стягнення 181 793 452,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2019 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з державного підприємства "Держвуглепостач" на користь державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" 181793452,85 грн. боргу, 336175,00 грн судового збору.

03.12.2019 суд видав відповідний наказ.

Сторони звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення.

Суд своєю ухвалою від 18.03.2020 затвердив мирову угоду.

Державне підприємство "Держвуглепостач" звернулося до суду з заявою про визнання наказу № 910/8777/19 від 03.12.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 відмовлено у задоволенні заяви державного підприємства "Держвуглепостач" про визнання наказу Господарського суду міста Києва №910/8777/19 від 03.12.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Вказана ухвала мотивована тим, що наказ видано на рішення, яке набрало законної сили, обов`язок державного підприємства "Держвуглепостач" не припинений, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8777/19 від 03.12.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Державне підприємство "Держвуглепостач" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 та прийняти нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва №910/8777/19 від 03.12.2019 у справі №910/8777/19.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а ухвала суду першої інстанції скасована.

24.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Яковлєв М. Л., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 та призначено до розгляду на 22.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 повідомлено учасників справи, головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 17.12.2020 по 31.12.2020 та у відпустці з 04.01.2021 по 06.01.2021, та призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 на 26.01.2021.

26.01.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява у відповідності до якої останній повідомляє суд про відсутність можливості для відправлення представника в судове засідання та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу просить залишити без змін.

В судовому засіданні 26.01.2021 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а оскаржувану ухвалу просив скасувати.

В судове засідання 26.01.2021 позивач свого представника не направив.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про визнання чи відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, за приписами ст. 328 ГПК України виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню за наявності інших причин, які свідчать про відсутність обов`язку боржника.

Крім того, як зазначено в п. 3 Мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 в даній справі, у разі нездійснення стороною 2 перерахунку грошових коштів на рахунок сторони 1 за графіком, визначеним пунктом 2 мирової угоди, більш ніж 5 робочих днів, сторона 1 має право розірвати мирову угоду в односторонньому порядку та звернутися до органів виконавчої служби для зобов`язання сторони 2 вчинити дії, передбачені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/8777/19.

Представник ДП "Держвуглепостач" в судовому засіданні 26.01.2021 повідомив судову колегію, що останнім не виконуються умови Мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 в даній справі та не сплачуються відповідні кошти на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судовою колегію не вбачається підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8777/19 від 03.12.2019 таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ видано на рішення, яке набрало законної сили, та обов`язок державного підприємства "Держвуглепостач" не припинений, у зв`язку з чим, заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8777/19 від 03.12.2019 таким, що не підлягає виконанню є необгрунтованою та пезпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/8777/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження № 910/8777/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2021.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов