Рішення

від 20.01.2021 по справі 910/14836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/14836/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" (03039, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського , буд. 119, прим. 5; ідентифікаційний код 35556564)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 642; ідентифікаційний код 34480636)

про стягнення 79 430,01 грн

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 642; ідентифікаційний код 34480636)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" (03039, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського , буд. 119, прим. 5; ідентифікаційний код 35556564)

про стягнення 348 972, 90 грн

Представники сторін:

від позивача: Ратушняк П.В.

від відповідача: Коржова О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 79 430, 01 грн, які були ним сплачені у якості авансових платежів за попереднім договором від 11.12.2015 та договором оренди від 12.05.2016.

Відтак, позивач зазначає, що частина коштів в розмірі 79 430, 01 грн не були освоєні відповідачем і є надлишково сплаченими, а тому підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" про стягнення 348 972, 90 грн.

18.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, відповідач у своєму відзиві просить суд зобов`язати позивача надати суду докази надання орендарем відповідачу щомісячних звітів про товарообіг за кожний місяць оренди протягом всього строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду уточненої зустрічної позовної заяви, в якій буде викладено прохальну її частину із позовними вимогами.

04.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" про стягнення 348 972, 90 грн до свого провадження суддею Барановим Д.О., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, а розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати спільно з первісним позовом. Підготовче засідання по справі № 910/14836/19 призначити на 15.01.2020.

23.12.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач просить суд застосувати строки позовної давності та залишити без задоволення зустрічну позовну заяву.

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

15.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення щодо відповіді на відзив по зустрічній позовній заяві.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 судом було оголошено перерву до 05.02.2020 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про витребування документів та письмові пояснення по зустрічній позовній заяві.

05.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а від відповідача клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, оголошено перерву до 19.02.2020.

19.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення позивача на клопотання про закриття провадження у справі.

У підготовчих засіданнях 19.02.2020 та 04.03.202 судом оголошувалася перерва до 04.03.2020 та 18.03.2020 (відповідно).

11.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину введений на території України Кабінетом Міністрів України, ухвалою Господарського суду від 18.03.2020 підготовче засідання відкладено на 08.04.2020.

20.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на клопотання позивача від 11.03.2020.

20.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.04.2020, 29.04.2020, 27.05.2020, 01.07.2020 підготовче засідання відкладалося на 29.04.2020, на 27.05.2020, на 01.07.2020, на 05.08.2020 (відповідно).

30.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, 16.09.2020 у підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 16.09.2020, до 30.09.2020 (відповідно).

29.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом оголошено перерву до 21.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 21.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" податкові накладні, складені та зареєстровані ним стосовно надання послуг по наступним актах надання послуг: № 606/2 від 30.09.2016, № 743/2 від 31.10.2016, № 906/2 від 30.11.2016, № 851/2 від 31.12.2016, № 2/2 від 31.01.2017, № 21/2 від 28.02.2017, № 150/2 від 31.03.2017, № 286/2 від 30.04.2017, № 428/2 від 31.05.2017 (які були підписані позивачем в односторонньому порядку та подані ним до суду) та квитанції про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, у разі складення позивачем вказаних актів у 2016 році та 2017 році. Також, вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

30.12.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" надійшли заперечення № 2 на клопотання про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні вимог за первісним позовом, та задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 20.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015 між ТОВ "Будекосервіс" (далі - орендодавець) та ТОВ "Дісіес Україна" (далі - орендар) був укладений попередній договір щодо укладення договору оренди за умовами якого сторони зобов`язуються протягом 90 днів після настання відкладальної обставини, на умовах передбачених, передбачених в цьому попередньому договорі, укласти договір оренди. Договір оренди буде укладено на умовах та в редакції, вказаній в додатку 1 до цього договору.

12.05.2016 між ТОВ "Будекосервіс" (далі - орендодавець) та ТОВ "Дісіес Україна" (далі - орендар) був укладений договір оренди за умовами п. 2.1. якого орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов`язується прийняти приміщення у строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договорі оренди платежі та виконувати інші умови цього договору оренди.

Позивач за первісним позовом вказує, що ним належним чином виконувались передбачені договором обов`язки орендаря, претензій щодо виконання зобов`язань за договором від орендодавця не надходило.

Як про це відзначає позивач за первісним позовом, 05.05.2017 договір оренди було розірвано орендодавцем в односторонньому порядку відповідно до повідомлення (вих. № 27 від 25.04.2017).

Відповідно до умов попереднього договору, ТОВ "Дісіес Україна" було сплачено відповідачу кошти в якості авансових внесків по договору. Частина коштів у розмірі 79 430, 01 грн не були освоєні ТОВ "Будекосервіс". У зв`язку з чим, на переконання позивача за первісним позовом, означені кошти є надлишково сплаченими і підлягають поверненню позивачу.

Обґрунтовуючи позивні вимоги, позивач за первісним позовом вказує, що на даний час кошти в сумі 79 430, 01 грн безпідставно перебувають у ТОВ "Будекосервіс", у зв`язку з чим, й виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

Із поданого відповідачем за первісним позовом відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- орендар протягом дії договору оренди не виконував належним чином умови договору те не здійснював платежі за договором в повному обсязі, крім того, орендар не надав відповідачу відомості про товарообіг, що є грубим порушенням п 11.4. договору оренди;

- оскільки, ТОВ "Дісіес Україна" постійно порушувало умови договору оренди, і ТОВ "Будекосервіс" було змушене розірвати договір оренди саме з вини орендаря то у відповідності до п. 16.10. договору оренди: "У випадку розірвання та/або припинення цього договору з вини орендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони орендодавця в зв`язку з порушенням орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця".

Таким чином, на переконання відповідача за первісним позовом у ТОВ "Будекосервіс" були всі правові підстави для набуття коштів в сумі 79 430, 01 грн, які були сплачені позивачем за первісним позовом в якості забезпечувального платежу за договором.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із зустрічним позовом ТОВ "Будекосервіс" посилається на неналежне виконання ТОВ "Дісіес Україна" умов договору та не здійснення платежів за договором в повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього виникла недоплата з орендної плати в сумі 222 287, 10 грн. Також позивачем за зустрічним позовом на суму основного боргу здійснено нарахування штрафних санкцій в загальному розмірі 126 685, 79 грн.

Із поданого відзиву на зустрічну позовну заяву вбачається, що відповідач за зустрічним позовом заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що:

- у зустрічній позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує і не підтверджує заявлені ним позовні вимоги;

- ТОВ "Дісіес Україна" були оплачені суми орендної плати за договором оренди за всі місяці, в тому числі за місяці у період з вересня 2016 - по квітень 2017 в повному обсязі, що зафіксовано в рахунках та актах наданих послуг;

- минув строк позовної давності по вимогам щодо сплати штрафних санкцій. У зв`язку з чим вимога позивача за зустрічним позовом щодо сплати штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору б/н від 12.05.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором найму (оренди).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписи частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлюють, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 12.1. попереднього договору, впродовж строку, вказаного в додатку 2 (пункт 11), орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок вказаний в цьому договорі, або банківський рахунок, або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку орендодавця (якщо орендодавець направив такий рахунок орендареві), платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за договором оренди, сума якого вказана в додатку 2 (пункт 10). Орендар зобов`язаний сплатити авансовий внесок незалежно від виставлення орендодавцем відповідного рахунку.

Згідно п. 12.5. попереднього договору у випадку припинення дії договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок (його залишок) підлягає поверненню орендарю протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати припинення попереднього договору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску; якщо інше прямо не вказано в цьому договорі, будь-яких інших сум в такому випадку орендодавець не зобов`язаний сплачувати орендарю. У випадку розірвання даного договору з вини орендаря, авансовий внесок залишається у орендодавця.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом, то судом встановлено наступне.

12.12.2017 ТОВ "Дісіес Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Будекосервіс" про відшкодування вартості робіт, стягнення збитків. Загальна сума позовних вимог позивача до відповідача на дату звернення з позовною заявою становила - 832 035,26 грн, яка складалась з 712 359, 26 грн - матеріальних витрат та 119 676, 00 грн гарантійного платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/22216/17 у задоволенні позову ТОВ "Дісіес Україна" до ТОВ "Будекосервіс" про відшкодування вартості робіт, стягнення збитків відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 за наслідками розгляду заяви ТОВ "Дісіес Україна" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/22216/17 вирішено позовні вимоги в частині стягнення гарантійного платежу в розмірі 119 676,00 грн - залишити без розгляду.

ТОВ "Будекосервіс" не погоджуючись із вказаною ухвалою, оскаржило її в апеляційному порядку.

Постановою північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Будекосервіс" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 910/22216/17 скасовано. В задоволенні заяви ТОВ "Будекосервіс" про прийняття додаткового рішення відмовлено.

Судом апеляційної інстанції в означеній постанові вказано слідуюче:

"Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" про стягнення 832 035,26 грн., зокрема, про стягнення 712 359, 26 грн. збитків та 119 676, 00 грн. гарантійного платежу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що внаслідок дострокового розірвання відповідачем укладеного між сторонами Договору оренди позивачу було завдано збитки в розмірі 712 359, 26 грн., які складаються з 668 003, 94 грн. - суми виконаних будівельно-монтажних робіт за договором № 11/16 від 11.04.2016, 17 077, 03 грн. - вартості здійснення заміни електрощитку; 5 658, 29 грн. здійснення зміни місця підключення вентиляції; 21 620, 00 грн - витрати на підготовку до акцій "Чистка пуховиків " , "Чистка весільних суконь " .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/22216/17 в позові відмовлено.

В 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлялася вимоги про стягнення гарантійного платежу в розмірі 119 676,00 грн. згідно платіжного доручення № 1288 від 18.12.2015, проте в рішенні суду вимоги про стягнення гарантійного платежу не згадується, платіжне доручення не описується, що свідчить, що судом вказана вимога розглянута не була.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача гарантійного платежу в розмірі 119 676,00 грн. згідно платіжного доручення № 1288 від 18.12.2015 позивач в позовній заяві не зазначив підставу повернення даних коштів, не навів обставин, якими він підтверджує виникнення у відповідача боргу в зазначеному розмірі, адже на відповідні докази в тексті позовної заяви не посилався, копію платіжного доручення № 1288 від 18.12.2015 не долучив тощо."

Так, частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як про це зазначає позивач за первісним позовом та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 08.08.2019 ТОВ "Дісіес Україна" було надіслано на адресу ТОВ "Будекосервіс" претензію (вих. № 82 від 07.08.2019).

Судом встановлено, що в означеній претензії ТОВ "Дісіес Україна" вказувалось, що відповідно до умов договору оренди, орендарем 18.12.2015 було сплачено орендодавцю забезпечувальний/авансовий платіж у розмірі 119 676, 00 грн. Договір було розірвано достроково у 2017 році. Частину суми, сплаченого орендарем забезпечувального платежу не було повернуто орендодавцем. Таким чином, переплата по договору, становить 79 430, 01 грн. У зв`язку з чим, Товариство просило повернути кошти в розмірі 79 430, 01 грн.

Таким чином, з викладеного вище слідує, що поданням даного позову ТОВ "Дісіес Україна" фактичного намагається "схилити" суд до переоцінки обставин в частині повернення гарантійного платежу, відсутність підстав для стягнення яких уже було встановлено судовим рішенням у справі № 910/22216/17.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Отже, з огляду на те, що позивач за первісним позовом уже звертався до ТОВ "Будекосервіс" з позовом про стягнення 832 035, 26 грн, та судовим рішенням у справі № 910/22216/17 було відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ "Будекосервіс", а у свою чергу 79 430, 01 грн. було складовою суми позову - 832 035, 26 грн, то за таких підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/14836/19 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" про стягнення 79 430,01 грн на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, позивач за зустрічним позовом ТОВ "Будекосервіс" посилається на неналежне виконання ТОВ "Дісіес Україна" умов договору та не здійснення платежів за договором в повному обсязі.

Втім, суд звертає увагу, що ТОВ "Будекосервіс" не надає жодних доказів у підтвердження своїх тверджень. А саме позивачем за зустрічним позовом документально не підтверджено та необґрунтовано з посиланням на вірогідні засоби доказування заявленого розміру орендної плати, в тому числі й місяці, за які на думку ТОВ "Будекосервіс" ТОВ "Дісіес Україна" не було доплачено суму орендної плати.

Натомість, судом встановлено, що всі суми орендної плати з вересня 2016 по травень 2017 узгоджені в актах та рахунках.

Наявними в матеріалах справи доказами (зокрема, доданими відповідачем до відзиву на зустрічну позовну заяву) актами надання послуг (підписаних позивачем) та виставленими рахунками на оплату зафіксовано суми орендної плати за кожен місяць в період з вересня 2016 по травень 2017, а саме: рахунок на оплату № 575 від 08.08.2016 на суму 54 262,05 грн., акт надання послуг № 606 від 30.09.2016 на суму 54 262,05 грн., рахунок на оплату № 793 від 07.09.2016 на суму 40 887,35 грн., акт надання послуг № 743 від 31.10.2016 на суму 40 887,35 грн., рахунок на оплату № 926 від 07.10.2016 на суму 39 426,73 грн., акт надання послуг № 906 від 30.11.2016 на суму 39 426,73 грн., рахунок на оплату № 1036 від 08.11.2016 на суму 38 941,97 грн.; акт надання послуг № 851 від 31.12.2016 на суму 38 941,97 грн., рахунок на оплату № 1151 від 07.12.2016 на суму 39 744,25 грн., акт надання послуг № 2 від 31.01.2017 р. на суму 39 744,25 грн., рахунок на оплату № 1 від 05.01.2017 на суму 40 650,39 грн., акт надання послуг № 21 від 28.02.2017 на суму 40 650,39 грн., рахунок на оплату № 158 від 07.02.2017 на суму 41 518,91 грн., акт надання послуг № 150 від 31.03.2017 на суму 41 518,91 грн., рахунок на оплату № 319 від 06.03.2017 на суму 41 300,38 грн., акт надання послуг № 286 від 30.04.2017 на суму 41 300,38 грн., рахунок на оплату № 484 від 06.04.2017 р. на суму 52 824,22 грн.

Отже, судом встановлено, що сума орендної плати узгоджена сторонами у вказаних вище актах та рахунках.

Суд відзначає, що здійснення оплат означених вище сум відповідачем за зустрічним позовом підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "Дісіес Україна".

Крім того, суд звертає увагу, що факт оплати даних сум ТОВ "Дісіес Україна" позивачем за первісним позовом не спростовано. Більш того, у зустрічній позовній заяві ТОВ "Будекосервіс" підтверджує факт сплати відповідачем означених вище сум.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідачем до відзиву на зустрічну позовну заяву додано копію договору про внесення змін № 5 від 03.03.2017 до договору оренди від 12.05.2016 в п. 1 якого визначена сума орендної плати за квітень 2017 року на рівні 41 300, 38 грн. Водночас, позивач у зустрічній позовній заяві зазначає, що орендна плата за квітень становила 69 206,03 грн, що суперечить погодженому сторонами договору про внесення змін.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за висновком суду відповідачем за зустрічним позовом було оплачено суму орендної плати за договору оренди за всі місяці, в таму числі за місяці у період з вересня 2016 - по квітень 2017 у повному обсязі.

За таких обставин позивачем за зустрічним позовом не доведено, а судом у свою чергу не встановлено порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором оренди, як і не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування наявності недоплати орендної плати, у зв`язку з чим, вимоги ТОВ "Будекосервіс" про стягнення з ТОВ "Дісіес Україна" недоплати з орендної плати в сумі 222 287, 10 грн, а відтак й штрафних санкцій в загальному розмірі 126 685, 79 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак, всім іншим доводам та міркування сторін оцінка не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом в ході розгляду даної справи обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/14836/19 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" (03039, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського , буд. 119, прим. 5; ідентифікаційний код 35556564) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 642; ідентифікаційний код 34480636) про стягнення 79 430,01 грн.

2. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 642; ідентифікаційний код 34480636) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" (03039, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського, буд. 119, прим. 5; ідентифікаційний код 35556564) про стягнення 348 972, 90 грн - відмовити.

3. Судові витрати позивачу за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.02.2021

Суддя Д.О. Баранов