Рішення
від 08.02.2021 по справі 910/18668/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021Справа № 910/18668/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " АПБ-Партнер"

про стягнення 31 082,17 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія Київміськбуд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АПБ-Партнер про стягнення 31082,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті коштів за договором оренди нежитлового приміщення № 439/УМ від 28.12.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 26700,00 грн, пеню у розмірі 3103,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 653,90 грн та 3% річних у розмірі 625,18 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/18668/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 439/УМ (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу приміщень № № 200, 201, далі за текстом - Об`єкт оренди .

Адреса споруди, в якій знаходиться об`єкт оренди: м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 4-Ж. Загальна площа об`єкта оренди складає 89 кв. м (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору стан об`єкта оренди визначається в Акті приймання - передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у користування об`єкт оренди за Актом приймання - передачі, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що сторони досягли домовленості, що орендна плата становить без ПДВ 20 % 83,33 грн, крім того ПДВ 20 % 16,67 грн, а всього з ПДВ 20% 100,00 грн за 1 кв. м орендованого приміщення в місяць. Розмір орендної плати в місяць складає 7 416,67 грн, крім того ПДВ 20 % 1 483,33 грн, а всього з ПДВ 20% 8900,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору сторони досягли домовленості, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату з урахуванням індексації, яка проводиться в разі, якщо індекс інфляції за попередній місяць оренди становить більше 105%. При цьому сторони погодились, що така зміна (коригування) орендної плати не потребує додаткового узгодження сторін. Якщо індекс інфляції складає менше ніж 100%, то він приймається рівним 100%.

Орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди, що оформлюється відповідним Актом приймання - передачі, який підписується сторонами. Припинення дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та інших платежів, враховуючи штрафні санкції, якщо такі виникли, у повному обсязі.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2020 року включно (п. 6.1 Договору).

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 4-Ж, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 31.12.2019, копію якого долучено до матеріалів позову.

31.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 439/УМ від 28.03.2020, відповідно до п. 1 якої сторони, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, дійшли згоди та вирішили розірвати Договір з 01.04.2020.

Відповідно до п. 2 Угоди сторони підтверджують, що на момент укладання цієї угоди сума заборгованості орендаря перед орендодавцем за Договором № 439/УМ становить 26700,00 грн разом з ПДВ. Орендар зобов`язується перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошові кошти у розмірі 26700,00 грн разом з ПДВ до 10 квітня 2020 року.

Згідно з Актом прийому-передачі приміщення від 31.03.2020 орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 4-Ж.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" зверталося до відповідача з листами-вимогами щодо сплати заборгованості, однак, як вказує позивач, зазначені вимоги відповідачем задоволені не були.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті коштів за договором оренди нежитлового приміщення № 439/УМ від 28.12.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 26700,00 грн, пеню у розмірі 3103,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 653,90 грн та 3% річних у розмірі 625,18 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28.12.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 439/УМ, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу приміщень № № 200, 201, далі за текстом - Об`єкт оренди .

Адреса споруди, в якій знаходиться об`єкт оренди: м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 4-Ж. Загальна площа об`єкта оренди складає 89 кв. м (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору стан об`єкта оренди визначається в Акті приймання - передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у користування об`єкт оренди за Актом приймання - передачі, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що сторони досягли домовленості, що орендна плата становить без ПДВ 20 % 83,33 грн, крім того ПДВ 20 % 16,67 грн, а всього з ПДВ 20% 100,00 грн за 1 кв. м орендованого приміщення в місяць. Розмір орендної плати в місяць складає 7 416,67 грн, крім того ПДВ 20 % 1 483,33 грн, а всього з ПДВ 20% 8900,00 грн.

Орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.3 Договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Судом було встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 4-Ж, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 31.12.2019, копію якого долучено до матеріалів позову.

У матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (наданих послуг) № 43, 98, 150 до Договору № 439/УМ, відповідно до яких загальна вартість оренди нежитлового приміщення по просп. Лобановського Валерія, 4-Ж за період з січня 2020 року по березень 2020 року складає 26700,00 грн.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором № 439/УМ від 28.12.2019 у розмірі 26700,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 26700,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 653,90 грн та 3% річних у розмірі 625,18 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок, який міститься в позовній заяві є обґрунтованим (щодо визначення періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та суми, на яку здійснюється нарахування), а також, арифметично правильним, з огляду на що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 653,90 грн та 3% річних у розмірі 625,18 грн підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3103,09 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.5 Договору орендар у випадку прострочення по оплаті орендних та інших платежів сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3103,09 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АПБ-Партнер (03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 4-Ж, прим. 201; ідентифікаційний код: 43064277) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) основний борг у розмірі 26700 (двадцять шість тисяч сімсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 3103 (три тисячі сто три) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 625 (шістсот двадцять п`ять) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата ухвалення рішення08.02.2021
Оприлюднено11.02.2021

Судовий реєстр по справі —910/18668/20

Рішення від 08.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 01.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні