Рішення

від 09.02.2021 по справі 910/19170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2021Справа № 910/19170/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного підприємства "КОНЕКС"

до Приватної інвестиційної комерційної фірми "ПРОДРЕСУРСИ"

про стягнення 271 692, 05 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "КОНЕКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної інвестиційної комерційної фірми "ПРОДРЕСУРСИ" про стягнення 271 692, 05 грн., заборгованості, з яких основний борг у сумі 175 230, 55, пеня у сумі 56 843, 75 грн., інфляційні витрати у сумі 4 571, 64 грн., штраф у сумі 35 046, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 107-ШР від 26.03.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19170/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про часткові оплати заборгованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 09.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476011350.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2019 між Приватним підприємством "КОНЕКС" (постачальник, позивач) та Приватною інвестиційною комерційною фірмою "ПРОДРЕСУРСИ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №107-ШР (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною, та фіксується в накладних на кожну партію які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки.

Моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за товар вважається дата надходження відповідної суми на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків, при цьому покупець зобов`язаний оформити зі свого боку Акт звірки взаєморозрахунків та направити його постачальнику в межах (трьох) робочих днів з моменту одержання ним вимоги продавця.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару покупцю здійснюється на підставі даного договору, проводиться силами, засобами та за рахунок постачальника у місце визначене покупцем, протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару.

Відповідно до п. 5.1. договору приймання товару за договором здійснюється представником покупця на підставі Генеральної довіреності.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що факт приймання товару по кількості засвідчується підписом уповноваженого представника покупця на супроводжуючих документах. При виявленні невідповідності кількості та якості товару, зазначеної в документах, покупець приймає фактичну кількість товару, про що складається відповідний акт.

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі прострочки виконання зобов`язань по сплаті вартості товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, що є оплатою користування чужими грошовими коштами (в порядку ст.ст. 536, 625 ЦК України).

У випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 35 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п. 6.2. даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару (п. 6.4. договору).

Пунктами 7.1, 7.2. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах, ще на один календарний рік, без обмеження кількості таких прологацій. Зазначена процедура пролонгації терміну дії повторюється у кожному випадку збігу строку дії договору та не вимагає укладання додаткових угод до договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар на загальну суму 248 030,55 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні №136393 від 03.04.2019, №135177 від 03.04.2019, №135179 від 03.04.2019, №136392 від 03.04.2019, №136970 від 03.04.2019, №136969 від 03.04.2019, №142567 від 08.04.2019, №142569 від 08.04.2019, №141151 від 08.04.2019, №141150 від 08.04.2019, №144059 від 09.04.2019, №144058 від 09.04.2019, №147333 від 10.04.2019, №147332 від 10.04.2019, №147396 від 10.04.2019, №147393 від 10.04.2019, №159062 від 18.04.2019, №159065 від 18.04.2019, №162163 від 19.04.2019, №162164 від 19.04.2019, №163403 від 22.04.2019, №163404 від 22.04.2019,№165743 від 23.04.2019, №165744 від 23.04.2019, №169451 від 24.04.2019, №169448 від 24.04.2019, №169577 від 24.04.2019, №177513 від 01.05.2019, №177511 від 01.05.2019, №179386 від 03.05.2019 , №179387 від 03.05.2019, №436392 від 18.10.2019, №436393 від 18.10.2019, №444194 від 24.10.2019, №464012 від 05.11.2019, №464013 від 05.11.2019, №56584 від 07.02.2020, №56583 від 07.02.2020, №285506 від 03.07.2020, №285507 від 03.07.2020, №285508 від 03.07.2020.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на суму 72 800,00 грн, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 175 230,55 грн (248 030,55 - 72 800,00).

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 56 843,75 грн., інфляційні витрати у сумі 4 571, 64 грн., штраф у сумі 35 046, 11 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №136393 від 03.04.2019, №135177 від 03.04.2019, №135179 від 03.04.2019, №136392 від 03.04.2019, №136970 від 03.04.2019, №136969 від 03.04.2019, №142567 від 08.04.2019, №142569 від 08.04.2019, №141151 від 08.04.2019, №141150 від 08.04.2019, №144059 від 09.04.2019, №144058 від 09.04.2019, №147333 від 10.04.2019, №147332 від 10.04.2019, №147396 від 10.04.2019, №147393 від 10.04.2019, №159062 від 18.04.2019, №159065 від 18.04.2019, №162163 від 19.04.2019, №162164 від 19.04.2019, №163403 від 22.04.2019, №163404 від 22.04.2019,№165743 від 23.04.2019, №165744 від 23.04.2019, №169451 від 24.04.2019, №169448 від 24.04.2019, №169577 від 24.04.2019, №177513 від 01.05.2019, №177511 від 01.05.2019, №179386 від 03.05.2019, №179387 від 03.05.2019, №436392 від 18.10.2019, №436393 від 18.10.2019, №444194 від 24.10.2019, №464012 від 05.11.2019, №464013 від 05.11.2019, №56584 від 07.02.2020, №56583 від 07.02.2020, №285506 від 03.07.2020, №285507 від 03.07.2020, №285508 від 03.07.2020 позивач поставив відповідачу товару на суму 248 030,55 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 2.2. договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені договором строки оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 72 800,00 грн, що підтверджується довідкою з особового рахунку позивача у період з 01.04.2019 по 30.12.2020, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором №107-ШР від 26.03.2019 за товар, поставлений згідно з видатковими накладними становить 175 230,55 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 175 230,55 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 175 230,55 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 56 843, 75 грн., інфляційні витрати у сумі 4 571, 64 грн., штраф у сумі 35 046, 11 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі прострочки виконання зобов`язань по сплаті вартості товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, що є оплатою користування чужими грошовими коштами (в порядку ст.ст. 536, 625 ЦК України).

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За змістом параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Отже, розмір погодженої сторонами у п. 6.3. договору штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення відповідає поняттю "пеня".

Крім того, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснене позивачем за загальний період з 15.06.2019 по 24.11.2020 на загальну суму заборгованості у розмірі 175 230,55 грн.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем, у порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахована пеня за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

З огляду на умови договору та враховуючи останню дату поставленого товару - 03.07.2020 згідно видаткової накладної №285508, зобов`язання є простроченим з 20.04.2020.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 20.04.2020 по 20.10.2020 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За розрахунком суду, розмір пені за прострочення оплати відповідачем товару становить 11 662,89 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 6.4. договору, у випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 35 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п. 6.2. даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 3 дні, оскільки розрахунок штрафу є правильним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 35 046,11 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за врахуванням встановленого судом періоду прострочення, сума інфляційних втрат становить 2 099,71 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "КОНЕКС" до Приватної інвестиційної комерційної фірми "ПРОДРЕСУРСИ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної інвестиційної комерційної фірми "ПРОДРЕСУРСИ" (03127, місто Київ, проспект 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 100/2; ідентифікаційний код 19037891) на користь Приватного підприємства "КОНЕКС" (21022, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 136-Г; ідентифікаційний код 23060192) основний борг у розмірі 175 230,55 грн., пеню у розмірі 11 662,89 грн., штраф у розмірі 35 046,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 099,71 грн, судовий збір у розмірі 3 360,60 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 09.02.2021 .

Суддя О.В. Гулевець