Рішення

від 09.02.2021 по справі 911/3501/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3501/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом дочірнього підприємства Кооператор Таращанського районного споживчого товариства, м. Тараща Київської області,

до відповідача фізичної особи - підприємця Володіна Дмитра Володимировича , м. Фастів Київської області,

про стягнення 71 395,92 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - дочірнє підприємство Кооператор Таращанського районного споживчого товариства, м. Тараща Київської області (далі - ДП Кооператор ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 30.11.2020 № 48 до відповідача - фізичної особи - підприємця Володіна Дмитра Володимировича, м. Фастів Київської області (далі - ФОП Володін Д.В.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 71 395,92 грн., у тому числі: 11 052,00 грн. заборгованості з орендної плати та 60 343,92 грн. пені, а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором від 11.04.2013 № 4 оренди об`єкту нерухомості, за останнім станом на 24.11.2020 рахується прострочена заборгованість у розмірі 11 052,00 грн. (основний борг), за наявності якої позивачем також нараховано передбачену пунктом 7.2. договору оренди пеню у сумі 60 343,92 грн. При цьому, внаслідок невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, позивач скористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3501/20 та постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленим цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

24.12.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення позивача від 21.12.2020 № 50 разом із додатковими поясненнями та доказами, які судом долучено до матеріалів справи.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Копія ухвали господарського суду від 07.12.2020 про відкриття провадження у справі направлялась у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням на адресу ФОП Володіна Д.В., вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Кузьменка, буд. 12-А. Однак, зазначене поштове відправлення не було вручено адресатові та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи за позовом ДП Кооператор до ФОП Володіна Д.В. про стягнення 71 395,92 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

11.04.2013 між ДП Кооператор (орендодавець) та ФОП Володіним Дмитром Володимировичем (орендар) було укладено договір оренди об`єкта нерухомості № 4 (далі - Договір), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування нежитлову будівлю (магазин № 159) загальною площею 61,4 кв.м. у т.ч. торговою площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. П. Комуни, 19 (далі - об`єкт оренди), для торгівлі промисловою групою товарів. Одночасно орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та яка прилягає до нього загальною площею 85 кв.м.

Цей Договір діє з 11.04.2013 до 11.04.2014 включно. Після закінчення терміну дії Договору оренди, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, Договір оренди укладається на наступний термін (п. п. 4.1., 4.2. Договору).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 2.1. та 2.3. Договору визначено, що об`єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 5-ти днів після укладення цього Договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору. Обов`язок з складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об`єкта оренди.

11.04.2013 між орендодавцем та орендарем складено та підписано Акт приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, згідно з яким орендарю надається право користування земельною ділянкою площею 85 кв. м., на якій знаходяться будівлі та споруди, а саме: магазин № 159 у м. Тараща по вул. П. Комуни, 19, інвентарний номер 0066.

За умовами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з пунктом 5.1. Договору орендна плата за користування об`єктом оренди становить 1 842,00 грн. на місяць. Оплату розпочати нараховувати з 01.05.2013.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Так, позивач визнає часткову сплату відповідачем орендної плати на суму 3 684,00 грн. за платіжним дорученням від 20.06.2013 № 16, посилаючись на додану до справи відомість розрахунків з ФОП Володіним Д.В., за період з 01.04.2013 по 17.12.2020.

Отже, позивач твердить, що в порушення умов договору відповідач свої грошові зобов`язання належним чином та в повному обсязі не виконав у зв`язку з чим утворилась заборгованість по оплаті орендної плати в розмірі 11 052,00 грн. (14 736,00 грн. орендна плата за період травень - грудень 2013 року (8 міс. х 1 842,00 грн.) - 3 684,00 грн. оплати), що відображено в поданих до позову розрахунках заборгованості з орендної плати.

Враховуючи, що за умовами пункту 5.2. Договору орендна плата мала сплачуватись до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди, строк оплати зазначеної заборгованості за період травень - грудень 2013 року є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 11.11.2013 № 17, в якій вимагав погасити заборгованість з орендної плати, що станом на 08.11.2013 становила 7 368,00 грн., та попереджав про розірвання договору в порядку пункту 6.4 у разі неоплати.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення об`єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць та використання об`єкта оренди на цілі не обумовлені даним договором. У разі відмови орендодавця від цього договору, Договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є оплатним, відтак одним із основних обов`язків орендаря є оплата передбачена умовами Договору. Ціна - грошове відображення вартості оренди, в даному випадку орендних платежів.

У даному випадку відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв`язку з чим допустив істотне порушення Договору, оскільки орендодавець не отримавши відповідні платежі, значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні Договору.

Таким чином, оскільки орендар - ФОП Володін Д.В. не вносив орендні платежі, позивач відповідно до свого права, передбаченого пунктом 6.4. Договору, звернувся до відповідача з повідомленням від 29.04.2014 № 11, в якому повідомив про припинення дії Договору з 11.04.2014, а також просив повернути орендоване майно шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення об`єкту з оренди. На доказ направлення вказаного повідомлення позивач подав копію фіскального чеку Укрпошти від 29.04.2014 №3521.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За таких обставин, судом встановлено що Договір розірвано та зобов`язання сторін припинилися.

Разом із тим, доказів припинення договірних відносин сторін у спірний період травень - грудень 2013 року, а відтак і відсутності обов`язку відповідача сплачувати орендну плату за вказаний період, матеріали справи не містять.

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд ухвалою від 09.12.2020 зобов`язував відповідача подати суду докази повернення об`єкту оренди за актом приймання-передачі та документи, що підтверджують сплату грошових коштів за договором оренди об`єкта нерухомості №4 від 11.04.2013.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи не подав, доводи відповідача не спростував.

Відтак, суд встановив, що документально підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 11 052,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 11 052,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання пеню у сумі 60 343,92 грн. (за період 01.01- 30.06.2014).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 3% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Однак, відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі .

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, позивач безпідставно нараховує відповідачу пеню виходячи із ставки 3% на день. Крім того, позивачем невірно визначено порядок та строк нарахування пені.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше умовами договору не встановлено.

Інше сторонами у договорі не встановлено. Відтак, враховуючи, що за умовами договору (пункт 5.2) орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця, то із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, вірно визначені періоди для нарахування пені є такими:

за зобов`язаннями травня 2013 - з 14.05.2013 по 14.11.2013 (поза межами заявленого періоду, який позивачем визначений з 01.01.2014 по 30.06.2014);

за зобов`язаннями червня 2013 - з 11.06.2013 по 11.12.2013 (поза межами заявленого періоду);

за зобов`язаннями липня 2013 - з 11.07.2013 по 11.01.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 11.01.2014, пеня 7,22 грн.);

за зобов`язаннями серпня 2013 - з 13.08.2013 по 13.02.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 13.02.2014, пеня 28,87 грн.);

за зобов`язаннями вересня 2013 - з 11.09.2013 по 11.03.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 11.03.2014, пеня 45,92 грн.);

за зобов`язаннями жовтня 2013 - з 11.10.2013 по 11.04.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 11.04.2014, пеня 66,26 грн.);

за зобов`язаннями листопада 2013 - з 12.11.2013 по 12.05.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 12.05.2014, пеня 95,08 грн.);

за зобов`язаннями грудня 2013 - з 11.12.2013 по 11.06.2014 (в межах заявленого періоду 01.01 - 11.06.2014, пеня 123,84 грн.);

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, вірно визначивши дату прострочення та період нарахування, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені за заявлений позивачем період становить 367,19 грн., за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені належить до задоволення частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позовних вимог, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача ФОП Володіна Дмитра Володимировича на користь ДП Кооператор 11052,00 грн основного боргу та 367,19 грн. пені.

Враховуючи те, що спір виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства Кооператор Таращанського районного споживчого товариства задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Володіна Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

на користь дочірнього підприємства Кооператор Таращанського районного споживчого товариства (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, буд. 25, ідентифікаційний код 35325710)

11 052,00 грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят дві гривні нуль копійок) основного боргу,

367,19 грн. (триста шістдесят сім гривень девятнадцять копійок) пені,

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. у задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.02.2021.

Суддя О.В. Конюх