Рішення

від 09.02.2021 по справі 920/1220/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2021 Справа № 920/1220/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи № 920/1220/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба стягнення заборгованості» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, кв. 315/4, код ЄДРПОУ 36304183),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892),

про стягнення 41 813 грн 99 коп.,

Без участі (виклику) сторін

УСТАНОВИВ :

04.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 41 813 грн 99 коп. згідно договору про надання послуг від 28 серпня 2018 року, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2102 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 11.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, позивачу - для наданні відповіді на позовну заяву.

23.12.2020 відповідачем надано до суду відзив від 23.12.2020 № 6426 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує факт надання послуг позивачем за спірним договором та просить у задоволенні позову відмовити.

11.01.2021 позивач надав до суду заяву (з повідомленням про відсутність Відзиву від відповідача) від 05.01.2021 (вх. № 162/21 від 11.01.21). Відповідно до змісту поданої заяви зазначає про відсутність у нього відзиву відповідача на позовну заяву, в зв`язку з чим просить розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 09.02.2021.

04.02.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив, відповідно якого підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

При розгляд справи суд приймає до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків:

28.08.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості (виконавець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (Замовник) укладено договір про надання послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник доручає Виконавцеві надання послуг, зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх, а виконавець зобов`язується за дорученням замовника, в межах та на умовах, визначених в цьому договорі, виключно в інтересах Замовника надати останньому послуги, спрямовані на погашення заборгованості боржників перед замовником, а саме:

- в межах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, збирати, зберігати та використовувати інформацію про Боржника;

- вести від імені Замовника переговори з Боржниками та їх представниками щодо необхідності погашення заборгованості перед Замовником, та наслідків такого нездійснення;

- інформувати Боржника про необхідність погашення заборгованості, що виникла перед Замовником шляхом надсилання Боржнику повідомлень (в тому числі, але не виключно: IVM, SMS), листів, телеграм, претензій, а також здійснення зустрічей з Боржником та (або) його представниками, зміст і форма яких підлягає обов`язковому погодженню із Замовником;

- вчиняти в межах наданих повноважень інші не заборонені чинним законодавством України дії, спрямовані на належне виконання Боржником своїх зобов`язань перед Замовником.

Згідно з п. 3.1. Договору з метою виконання зобов`язань за договором замовник після укладення Договору в п`ятиденний термін надає виконавцю перший реєстр боржників.

Наступні за першим реєстри боржників Замовник надає виконавцю в разі необхідності (п. 3.2.1 Договору).

Пунктом 3.8 Договору унормовано, що про надані Виконавцем постуги Виконавець не пізніше останнього календарного дня місяця надання послуг надає Замовнику звіт про надані послуги, згідно із Додатком 4 до Договору.

Відповідно до п. 3.12. Договору виконавець на підставі Реєстру оплат боржників за відповідний місяць складає та направляє Замовнику не пізніше п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний зі своєї сторонни у двох примірниках. Замовник зобов`язаний підписати та повернути Виконавцю один примірник акту приймання-передачі наданих послуг, або у цей же строк надати свої зауваження, які Виконавець повинен врахувати.

Пунктами 4.1, 4.1.1. Договору сторонни погодили, що результат наданих послуг Виконавця є погашення Боржником заборгованості, що виникла перед замовником шляхом перерахування на рахунок Замовника або сплати через кассу Замовника, ( тому числі, в порядку виконання договорів про реструктуризацію). Розмір плати за надані послуги Виконавцем Замовнику перераховується від суми грошових коштів, перерахованих на рахунок Замовника або сплаченої через кассу Замовника, (в тому числі, в порядку виконання договорів про реструктуризацію) в залежності від строку виконання такої заборгованості , а сааме: до 2х років -10%, від 2х до3х років - 15%, від 3х і більше років 20%, заборгованість якого булла зазначена в Реєстрах боржників, переданих Виконацю.

Згідно з п. 4.2 Договору установлено, що плата за надані виконавцем послуги визначається згідно наданого виконавцем рахунку-фактури, виставленого на підставі підписаних сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Загальна ціна Договору не може перевищувати 990000 грн. 00 коп.

Надані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі на банківський рахунок виконавця, зазначений в реквізитах сторін у цьому Договорі ( п. 4.3. Договору).

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися без винятку умови договору і надані послуги на загальну суму 41813 грн 99 коп за період з 01.01.2020 по 31.01.2020, проте відповідачем грубо порушені умови договірних зобов`язань щодо розрахунку за надані послуги, в зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість в сумі 41814 грн 99 коп.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних зобов`язань між сторонами укладено Звіт щодо стану розрахунків (реєстр), якій підписаний та скріплений печатками обох сторін без будь-яких зауважень. Відповідно до даного звіту (реєстру) сторонами зазначено:

- загальна кількість боржників - 597,

- загальна сума сплаченої заборгованості без поточного (щомісячного) нарахування - 209069 грн 99 коп.

- зазначена в даному Реєстрі боржників інформація станом на 01.02.2020 є достовірною та повною.

Також, факт надання послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом надання послуг № 25 від 31.01.2020 на загальну суму 41813 грн 99 коп. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками обох сторін, без будь-яких зауважень. Більше того в акті зазначено Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Враховуючи зазначене, суд оцінює критично позицію відповідача про відсутність документів в підтвердження надання послуг за спірним договором.

Натомість дії відповідача як то підписання звіту (реєстру) та акту надання послуг і відсутність будь-яких зауважень свідчить про прийняття ним наданих позивачем послуг за договором.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів існування заборгованості відповідача перед позивачем, відсутність доказів сплати заборгованості відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 41 813 грн 99 коп. заборгованості за надані послуги за Договором про надання послуг від 28.08.2018.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, кв. 315/4) 41813 (сорок одну тисячу вісімсот тринадцять) гривень 99 коп. заборгованості; 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписаний 10.02.2021.

Суддя С.В. Заєць