Рішення

від 10.02.2021 по справі 922/4003/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4003/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справ

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон 2014", місто Харків,

про стягнення 24 034,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон 2014", про стягнення заборгованості у розмірі 24 034,66 грн., з яких: 13 574,76 грн. заборгованість за договором оренди комунального майна № 1085 від 09 грудня 2019 року, 8 235,29 грн. заборгованість за договором № 1085 О від 09 грудня 2019 року про відшкодування витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, 2 227,61 грн. суму податкових зобов`язань по коригуючим податковим накладним, які не зареєстровані у Державному реєстрі податкових накладних.

15 грудня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4003/20 справу вирішено розглядати у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, 15 денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі відповідач повинен був вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

09 грудня 2019 року між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (орендодавець/позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протон 2014" (орендар/відповідач у справі) укладено договір оренди № 1085 року комунального майна (далі за текстом - договір оренди) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування підвальні нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 31,00 кв. м., в тому числі місця спільного користування загальною площею 8,70 кв. м., розташоване за адресою: місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната № 3, що знаходиться на балансі Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", склад і вартість якого визначено відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку майна, складеного станом на 12 вересня 2019 року, вартість якого становить 177 200,00 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції (пункт 1.1. договору оренди). Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Відповідно до пункту 3.1. договору оренди плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року № 368 - VІ і за рік становить 53 160,00 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень місяць 2019 року становить 4 492,24 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції за листопад - грудень місяці 2019 року, які враховуються при сплаті. Ставка орендної плати (тариф) становить 30% за рік. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На підставі рішення обласної ради від 06 грудня 2018 року № 880 - VІІ "Про надання додаткових повноважень ОК ВЕП "Держпром" щодо передачі в оренду нерухомого майна, яке обліковується на його балансі" у 2019 - 2020 роках 100% орендної плати спрямовується орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім на підставі розрахунків та актів наданих послуг (пункт 3.2., 3.3. договору оренди). У розділі 10 договору оренди сторони передбачили, що договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 09 грудня 2019 року по 08 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків до повного погашення боргу орендарем.

Додатком № 1 до договору оренди слугує розрахунок розміру орендної плати за оренду комунального майна, із застосуванням законодавчо встановлених величин, за якими було встановлено суму орендної плати, яка підлягає сплаті за користування нежитловими приміщеннями, переданими в оренду.

09 грудня 2019 року за актом прийому-передачі до договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (підвал) загальною площею 31,00 кв. м., розташоване за адресою: місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната № 3.

На виконання умов договору, позивачем було сформовано за період з грудня 2019 по травень 2020 року рахунки-фактури та акти здавання-прийняття виконаних послуг за договором оренди (а. с. 32-37, том 1). Крім того, за червень 2020 року орендодавець виписав скорегований по місяцям рахунок фактуру № 1085 та акт № 1085 здавання-прийняття виконаних послуг на суму 10 223,20 грн.

12 травня 2020 року між зобов`язаними сторонами було укладеного угоду № 1 у відповідності до якого договір оренди вважається припиненим з 13 травня 2020 року, а орендар зобов`язується до 13 червня 2020 року погасити наявну суму заборгованості по орендним платежам в сумі 23 797,96 грн.

Позивач, враховуючи, прийняття постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" та рішення XXIV сесії VII скликання Харківської обласної ради від 28 травня 2020 року № 1303 - VII "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області під час дії карантину", скоригував розмір орендних платежів до 13 574,76 грн.

Крім того, в рамках орендних відносин, 09 грудня 2019 року між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (балансоутримувач/позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протон 2014" (орендар/відповідач у справі) укладено договір № 1085 О по відшкодуванню витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна (далі - договір) за змістом якого балансоутримувач забезпечує обслуговування орендованого майна, що знаходиться за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, підвал, загальною площею 31,00 кв. м., а також утримання прибуткової території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна пропорційно до займаної ним загальної площі в цій будівлі (пункт 1.1. договору). Згідно пункту 2.1. договору орендар зобов`язується відшкодовувати (сплачувати) балансоутримувачу, пропорційно займаної загальної площі, суми витрат на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги), які складають 80,43 грн. за 1 кв. м. загальної площі, згідно складу витрат, що становить на місяць 80,43 грн. х 31,00 кв. м. = 2 493,33 грн., окрім того ПДВ 20% - 498,67 грн. Сума витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна (експлуатаційні послуги) перераховується орендарем балансоутримувачу щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на підставі розрахунків та актів наданих послуг. За розділом 5 договору договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 09 грудня 2019 року по 08 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків до повного погашення боргу орендарем.

17 лютого 2020 року контрагентами була укладена додаткова угода № 1 до договору, у відповідності до якої ними було узгоджено збільшити розмір витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна.

Позивач на протязі дії договору за період з грудня 2019 по травень 2020 року виставив орендарю рахунки- фактури та акти здавання-прийняття виконаних послуг (а. с. 63-68, том 1). За червень 2020 року орендодавець виписав скорегований по місяцям рахунок фактуру № 1085 та акт № 1085 здавання-прийняття виконаних послуг на суму 3 142,44 грн.

12 травня 2020 року укладена угода № 2, за якою сторони дійшли згоди припинити з 13 травня 2020 року дію договору, а за орендарем рахується сума заборгованості в сумі 11 377,73 грн., яку він зобов`язується погасити до 13 червня 2020 року.

Позивач, враховуючи, прийняття постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" та рішення XXIV сесії VII скликання Харківської обласної ради від 28 травня 2020 року № 1303 - VII "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області під час дії карантину", скоригував розмір витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна до 8 235,29 грн.

12 травня 2020 року орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення (підвал) загальною площею 31,00 кв. м., розташоване за адресою: місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната № 3.

Як зазначає позивач, відповідач не вчинив жодних активних в частині сплати наявної заборгованості по орендним платежам та витратам на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, що послугувало підставою для звернення із даним позовом до суду з метою захисту законних прав та інтересів підприємства-позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з частино 1 та 2 статті 11, статті 202 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту договору оренди, який покладений в основу виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, вбачається, що в оренду передано підвальні нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 31,00 кв. м., в тому числі місця спільного користування загальною площею 8,70 кв. м., розташоване за адресою: місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната № 3 за плату, яка визначна в пункті 3.1 договору. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка була чинна на момент виникнення орендних правовідносин (09 грудня 2019 року).

Так, згідно з статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 287 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Аналогічні положення містяться і в статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", із визначенням переліку орендодавців нерухомого майна, яке є державною або комунальною власністю.

В даному разі орендодавцем за договором оренди виступає балансоутримувач - Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", якому відповідно до рішення Харківської обласної ради від 06 грудня 2018 за № 880 - VІІ "Про надання додаткових повноважень ОК ВЕП "Держпром щодо передачі в оренду нерухомого майна, яке обліковується на його балансі" надано у 2019-2021 роках статус орендодавця за договорами оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресами: місто Харків, майдан Свободи, 5 (пункт 3 рішення).

За умовами статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі нерухомого майна від 09 грудня 2019 року підтверджується факт прийняття відповідачем в користування об`єкта оренди за договором.

З огляду на зазначене, суд, у відповідності до встановленого у статі 204 Цивільного кодексу України принципу правомірності правочину, приймає договір оренди, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у орендодавця та орендаря взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 ГК України орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно з частиною 3 статті 285 ГК України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 ГК України). Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно з статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, 06 грудня 2018 року, рішенням Харківської обласної ради № 880 - VІІ "Про надання додаткових повноважень ОК ВЕП "Держпром" щодо передачі в оренду нерухомого майна, яке обліковується на його балансі", визначено, що у 2019-2021 роках 100 % плати, отриманої за оренду нерухомого майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та обліковується на балансі Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", спрямовується на розрахунковий рахунок вказаного підприємства.

Частиною 1статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За матеріалами справи встановлено, що 12 травня 2020 року між зобов`язаними сторонами було укладеного додаткову угоду № 1 у відповідності до якої договір оренди вважається припиненим з 13 травня 2020 року та орендар зобов`язується в місячний термін (до 13 червня 2020 року) погасити заборгованість в сумі 23 797,96 грн.

12 травня 2020 року орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення (підвал) загальною площею 31,00 кв. м., розташоване за адресою: місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната № 3.

Отже, підписуючи додаткову угоду № 1 від 12 травня 2020 року орендар (відповідач у даній справі) взяв на себе обов`язок погасити всю наявну в нього заборгованість у місячний строк за користування орендованим приміщенням, що зроблено останнім не було. Доказів протилежного (а саме погашення заборгованості в межах місячного строку) відповідачем не представлено, а судом - не встановлено.

В силу закону, припинення договору оренди саме по собі не тягне припинення зобов`язання щодо внесення орендної плати, воно припиняється належним виконанням зобов`язання.

Враховуючи прийняття постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" та рішення XXIV сесії VII скликання Харківської обласної ради від 28 травня 2020 року № 1303 - VII "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області під час дії карантину", позивачем проведено коригування відповідачу розміру орендних платежів до суми 13 574,76 грн.

Таким чином у відповідача наявна загальна сума заборгованості по сплаті орендних платежів за користування нежитловими передами на підставі договору оренди в розмірі 13 574,76 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що відповідачем будь-яких доказів та контррозрахунку заявлених позовних вимог до суду не надано, разом з тим, під час розгляду даної справи підтверджено, що відповідач користувався об`єктом оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Залишення або не використання орендованого приміщення не звільняє орендаря від сплати обумовленої договором орендної плати, у зв`язку з чим, відповідно до умов укладеного договору та статті 525, 526, 629, 759 та 762 ЦК України, нарахування позивачем орендної плати є обґрунтованим.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свій обов`язок по перерахуванню грошових коштів за користування орендованим приміщенням не виконав, допустивши прострочення договірних зобов`язань (стаття 610 ЦК України), у зв`язку з чим він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), а відтак суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги позивача, стягнувши з відповідача загальну суму заборгованості у сумі 13 574,76 грн. за договором оренди комунального майна № 1085 від 09 грудня 2019 року.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 8 235,29 грн. по витратам на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, що виникли внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань по договору № 1085 О від 09 грудня 2019 року по відшкодуванню витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна.

Так, згідно пункту 2.1. договору орендар зобов`язується відшкодовувати (сплачувати) балансоутримувачу, пропорційно займаної загальної площі, суми витрат на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги), які складають 80,43 грн. за 1 кв. м. загальної площі, згідно складу витрат, що становить на місяць 80,43 грн. х 31,00 кв. м. = 2 493,33 грн., окрім того ПДВ 20% - 498,67 грн. Сума витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна (експлуатаційні послуги) перераховується орендарем балансоутримувачу щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на підставі розрахунків та актів наданих послуг.

За умовами додаткової угоди № 1 до договору від 17 лютого 2020 року розмір витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна з 01 січня 2020 року складає 90,30 грн. за 1 кв. м. загальної площу, що становить на місяць 90,30 кв. м х 31,00 кв. м. = 2 7 99, 30 грн., окрім того ПДВ 20 % 559,86 грн.

За період з грудня 2019 року по січень 2020 року відповідачем було проведено господарську операцію на сплату витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна у розмірі 5 579,10 грн.

Втім, 12 травня 2020 року укладена угода № 2, за якою сторони дійшли згоди припинити з 13 травня 2020 року дію договору, а за орендарем рахується сума заборгованості в сумі 11 377,73 грн., яку він зобов`язується погасити до 13 червня 2020 року.

Через прийняття постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" та рішення XXIV сесії VII скликання Харківської обласної ради від 28 травня 2020 року № 1303 - VII "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області під час дії карантину", позивачем було здійснено коригування розміру витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна до 8 235,29 грн.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної та повної оплати витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна у строки, які обумовлені сторонами в договорі. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв та користувався орендованим приміщенням за яке зобов`язався сплачувати витрати на його утримання та експлуатаційне обслуговування, однак станом на 21 вересня 2020 року не здійснив дій на погашення наявної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з відповідача 8 235,29 грн. витратам на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення суми податкових зобов`язань по коригуючим податковим накладним, які не зареєстровані у Державному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Суть даної позовної вимоги є захист позивачем свого права на зменшення суми своїх податкових зобов`язань через стягнення з відповідача на підставі статті 22 ЦК України та статтю 224 ГК України збитків сумі 2 227,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення. Згідно статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З аналізу статей 224, 225 ГК України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

В даному разі прийняття постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" та рішення XXIV сесії VII скликання Харківської обласної ради від 28 травня 2020 року № 1303 - VII "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області під час дії карантину", зумовило коригування розміру витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна та орендних платежів.

За пунктом 192.1. Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Вказаною нормою передбачені особливості визначення бази оподаткування у випадку, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання податкового законодавства, внаслідок проведення дій зі зменшенням розміру орендних платежів та витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, позивачем сформовано розрахунки коригування № 214, № 215, № 216, № 217, № 218, № 219 від 30 червня 2020 року. Дані дії позивача мали своїм наслідком також зменшення сум податкового зобов`язання по вище зазначеним договорам.

Згідно з пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Таким чином, у зв`язку з скоригуванням позивачем сум заборгованості по договору оренди комунального майна № 1085 від 09 грудня 2019 року та договору по відшкодуванню витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна № 1085 О від 09 грудня 2019 року, тобто, зменшенням суми компенсації вартості, відповідач зобов`язаний був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування. Втім, жодних дій по реєстрації розрахунків коригування відповідачем не вчинено, що позбавило позивача скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 2 227,61 грн. та, відповідно, спричинило заподіяння останньому збитки в означеній сумі.

З огляду на вищевикладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 908/76/18.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення, оскільки його бездіяльність позбавила позивача права і можливості зменшити своє податкове навантаження та внаслідок цих дій йому було завдано збитки на суму невідкоригованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 227,61 грн. є ціликом обґрунтованими, доведеними документально, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з підстав, наведених вище.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, господарський суду Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон 2014" (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, під`їзд 9, кімната 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39461879) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 04014097) 13 574,76 грн. заборгованості за договором оренди комунального майна № 1085 від 09 грудня 2019 року, 8 235,29 грн. заборгованості за договором № 1085 О від 09 грудня 2019 року про відшкодування витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, 2 227,61 грн. суми податкових зобов`язань по коригуючим податковим накладним, які не зареєстровані у Державному реєстрі податкових накладних та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 10 лютого 2021 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4003/20