Рішення

від 10.02.2021 по справі 120/6579/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2021 р. Справа № 120/6579/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фермерського господарства "Агро -ПММ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Головному управління ДПС у Вінницькій області , Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Агро -ПММ" (далі - ФГ "Агро -ПММ", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач 1), комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Головному управління ДПС у Вінницькій (далі - комісія, відповідач 2) Державної податкової служби України (далі- ДПС України, відповідач 3), про:

- скасування рішень №1940487/33708123, №1940488/33708123 від 17.09.2020 р.;

- зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №2 від 19.07.2020 р. та №3 від 30.07.2020 р., датою їх подання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних.

На виконання вимог п.201.16 ст.201 ПК України позивачем направлено відповідачу документи, які підтверджували реальність господарських операцій. Проте, суб"єктом владних повноважень відмовлено у реєстрації накладних.

Позивач вказує, що ним виконано вимоги необхідні для реєстрації податкової накладної та надано всі необхідні документи, відтак, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації ПК є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 27.11.2020 р. відкрито провадження у справі і призначено справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

15.12.20 р. надійшов відзив від ГУ ДПС у Вінницькій області, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову мотивуюючи тим, що комісією правомірно прийнято спірне рішення, оскільки товариством не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Окремо вказала, що витрати на правничу допомогу є завищеними.

21.12.20 р. та 22.12.2020 р. надійшли відповіді на відзив, в яких позивач вкотре наголосив на тому, що ним надано всі необхідні документи для реєстрації податкових накладних. Також зазначив, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними документами.

Ухвалою від 10.02.2021 р. відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14 липня 2020 року між ФГ "Агро -ПММ" (продавець) та ПП "Престиж Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі продажу (ячмінь) №1407/23 предметом якого є передання у власність покупця товару, та сплата за даний товар коштів продацю. Датою поставки Товару є дата передачі Покупцю. Підтвердженням факту отримання Товару є підпис уповноваженого представника Покупця на товарно - транспортній накладній та/або видатковій (п. 3.2 Договору). Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів в розмірі 80% вартості товару протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку за Товар та решту 20% протягом трьох робочих днів з моменту отримання документів (п.4.4 -4.5. Договору).

29 липня 2020 р. ФГ "Агро -ПММ" передано ПП "Престиж Сервіс" ячмінь в кількості 39,58 тон на суму із урахуванням ПДВ 209 456 грн., що підтверджується товарно -транспортними накладними та видатковою накладною №2 від 29.07.2020 р.

Також, 30 липня 2020 р. поставлено ячмінь в кількості 27,18 тон на суму із урахуванням ПДВ 143 900,30 грн., що підтверджується товарно -транспортними накладними та видатковою накладною №3 від 30.07.2020 р.

За наслідками проведення господарської операції позивачем сформовано та направлено на реєстрацію податкові накладні №2 від 29.07.2020 р. та №3 від 30.07.2020 р.

14.08.2020 р. позивачем отримано квитанції, у якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначеним п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

14.09.2020 р. позивачем подано до контролюючого органу пояснення.

17.09.2020 р. комісією прийнято рішення №1940487/33708123, №1940488/33708123 про відмову в реєстрації податкової накладної ПК №2 від 29.07.2020 р. та №3 від 30.07.2020 р. в ЄРПН.

Не погоджуючись із рішенням суб`єкта владних повноважень, господарством 29.09.2020 р. подано скарги до комісії ДПС України, за наслідком яких прийнято рішення комісією 02.10.2020 р. про залишення скарг без задоволення.

На думку позивача, прийняті контролюючими органами рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів , а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

В розумінні пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженого постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п. 14 Порядку №1246).

Аналогічні за змістом норми містить постанова КМУ від 11 грудня 2019 р. № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Постанова №1165 ).

Так, відповідно до пункту 10 Постанови №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 постанови №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Із процитованих норм випливає, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, можливо зупинення їх реєстрації.

Як видно із змісту квитанцій від 14.08.2020 р. по податковим накладним №2 та №3 контролюючим органом сформовано висновки про відповідність останньої критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.1 "Критерії ризиковості платника податків".

Як зазначалось вище та видно із квитанцій, якою зупинено реєстрацію податкових накладних, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2-4, 6-9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом МФУ 12.12.2019 № 520 (далі- Порядок №520) визначено, що пийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

ДПС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному вебпорталі відомості щодо засобів електронного зв`язку, за допомогою яких можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (п. 13 Порядку №520).

Як встановлено судом, позивачем виписано податкові накладні за першою подією, а саме, у зв`язку відвантаженням виготовленої продукції/поставкою товару та на підтвердження підстав здійснення операцій по ПК №2 від 29.07.2020 р., №3 від 30.07.20 р. надіслано до контролюючого органу пояснення та документи, що підтверджують дану операцію.

В підтвердження господарських операцій позивачем надано наступні документи: договір №1407/23 від 14.07.2020 р.; товарно -транспортні накладні від 29.07.2020 р. та 30.07.2020 р.; видаткові накладні №2 від 29.07.2020 р., №3 від 30.07.2020 р.; виписку з банківського рахунку.

Із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем виконано вимоги квитанції та надано необхідні відповідні пояснення і документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Однак, комісія регіонального рівня, незважаючи на надання відповідних пояснень, прийняла спірні рішення, якими відмовила в реєстрації ПК №2 від 29.07.2020 р. та №3 від 30.07.2020 р. з підстав не надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

У зв`язку із чим суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, розрахункових документів, документів підтвердження відповідності продукції.

Суд звертає увагу, що платником податку надано і письмові пояснення і відповідні документи.

Окремо суд зазначає, що рішення комісії не містить мотиви причин не прийняття до уваги письмових пояснень наданих позивачем стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних .

З цього приводу суд окремо зауважує, що податкова накладна виписана по першій події, а саме, постачанню/відвантаженню товару, про що надано відповідні документи.

Отже, комісія регіонального рівня безпідставно відмовила в реєстрації податкових накладних, незважаючи на те, що позивачем надано всі необхідні документи.

Відтак, оцінюючи оскаржувані рішення, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржувані рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними, відповідно, підлягають скасуванню.

Окремо щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати податкові накладні, суд зазначає наступне.

Так, із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктами 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З аналізу наведених норм видно, що реєстрація ПН здійснюється у день прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної, при цьому, дата реєстрації є альтернативною. Зокрема, днем реєстрації може вважатись або день зазначений у судовому рішені, або день набрання законної сили рішенням суду.

Відтак, враховуючи, що позивачем своєчасно подано для реєстрації податкову накладну, а судом встановлено протиправність рішення про відмову в її реєстрації та їх скасування, суд доходить висновку про необхідність проведення реєстрації ПН №2 від 29.07.2020 р. та №3 від 30.07.20 р. датої їх подання.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю. Судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 4 204 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області .

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання умов співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 27.10.2020 р. між ФГ "Агро-ПММ" та адвокатом Лущенко С.В. укладено Договір № 27/10 про надання правової допомоги.

За умовами цього правочину (пункти 1.1, 2.1) адвокат здійснює представництво клієнта та захищає його права та інтереси. Винагорода виконавця (гонорар) за цим договором становить 1000 грн. за годину роботи.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Як видно з детального опису від 10.11.20 р. позивачеві надано такі юридичні послуги:

- надання правової інформації консультаці і роз`яснень з правових питань - 1 година (1000 грн.);

- збирання документів, необхідних для підготовки адміністративного позову -3 години (3000 грн.);

- здійснення представництва інтересів позивача у відносинах з відповідачами - 2 години (2000 грн.);

- застосування техічних засобів, у тому числі копіювання матеріалів справи - 2 години (2000 грн.);

- анліз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції - 2 години (2000 грн.);

- підготовка адміністративного позову та формування додатків до позову - 4 години (4000 грн.);

- участь у судовому засідання - 1 година ( 1000 грн.).

В свою чергу, сторона відповідача (ГУ ДПС У Вінницькій області) у відзиві на позов вказує на відсутність правових підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

З урахуванням позиції відповідача суд доходить висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, виходячи з настпних міркувань..

Як видно, до розрахунку витрат на правничу допомогу включено 1000 грн. (1 година) за участь в судовому засіданні. Проте, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному проваджені без виклику учасників справи. Відповідно, судове засідання не проводилось, що виключає участь адвоката у засіданні.

"Представництво інтересів позивача у відносинах з відповідачами", за яке нараховано 2000 грн. (2 години) не є правовою допомогою пов`язаною із розглядом даної справи у суді. Принаймі доказів на підтвердження цих обставин стороною позивача не наадно.

В описі наданих послуг вказано про застосування техічних засобів, у тому числі для копіювання матеріалів справи, у зв"язку з чим нараховано 2000 грн. (2 години). Проте, суд зауважує, що матеріали справи не свідчать про те, що представник з ними ознайомлювався та отримував копії документів. А послуга "застосування технічних засобів" та яких саме взагалі не конкретизована, що позбавляє можливості оцінити її надання взагалі. А отже, витрати на дані послуги в суммі 2000 грн. не підлягають відшкодуванню.

За наведених обставин, витрати за участь у судовому засіданні, за представництво інтересів позивача у відносинах з відповідачами та "застосування техічних засобів, у тому числі копіювання матеріалів справи" в загальному розмірі 5000 грн. не підлягають відшкодуванню за їх недоведенністю.

Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Однак, кількість часу витраченого адвокатом на складання збирання документів, необхідних для підготовки позову у цій справі, а саме 3 години, на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише дві вимоги, що пов`язані із відмовою в реєстрації податкових накладних. Підготовка позову та збирання документів, необхідних для такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, те, що справу віднесено до справ незначної складності, а також, що така категорія спорів є чималою та по ній сформована судова практика, суд вважає, що понесені витрати на збирання документів ( які, слід зауважити надає безпосередньо позивач, адже адвокатські звернення у справі відсутні) необхідних для подачі позову в сумі 3000 грн. та формування додатків до позову є неспівмірними, а показники часу на їх збирання, які зазначені адвокатом (3 год. + 2 години) є завищеними, - заявлений розмір слід зменшити до 2000 грн.

Відтак, із урахуванням вищенаведеного, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 7000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1940487/33708123, №1940488/33708123 від 17.09.2020 р.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 29.07.2020 р. та №3 від 30.07.2020 р. датою їх подання.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Агро -ПММ" (вул. Шевченка, 4, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, кодж ЄДРПОУ 33708123) 4204 (чотири тисячі двісті чотири гривні) судового збору та 7000 (сім тисяч гривень) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Агро -ПММ" (вул. Шевченка, 4, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, кодж ЄДРПОУ 33708123).

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Відповідач 2: комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Головному управління ДПС у Вінницькій області ((вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця).

Відповідач 3: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, код 43005393).

Повний текст рішення сформовано : 10.02.21 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна