Рішення

від 01.02.2021 по справі 280/7296/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2021 року Справа № 280/7296/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання винити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач-1), відповідно до якого позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807; зобов`язати відповідача повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені 28 серпня 2020 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , згідно податкового повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807, ГУ ДПС у Запорізькій області, в розмірі 9693 грн. 46 коп.; скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036291-5305-0807 та зобов`язати відповідача повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені 19 серпня 2020 року, на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , згідно податкового повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807. ГУ ДПС у Запорізькій області, в розмірі 11447грн. 40коп.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що позивач є власником нежитлових будівель, що відповідно до висновків експертного будівельно-технічного дослідження є промисловими будівлями і входять до складу цілісного майнового комплексу харчової промисловості. Оскільки будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об`єктом оподаткування у розумінні з підпункту є 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Україні , а належні позивачу нежитлові будівлі, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідають категорії будівель промисловості, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем податок па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7296/20. Призначено судове засідання на 22.12.2020 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головним управління ДПС у Запорізькій області 13.05.2020 винесено податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" № 0036291-5305-0807, яким згідно з підпунктами 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за податковий період 2019 рік, в розмірі 11447,37грн. за нерухоме майно майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 13.05.2020 Головним управління ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" № 0036292-5305-0807, яким згідно з підпунктами 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за податковий період 2019 рік в розмірі 9693,46грн. за нерухоме майно майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Гуляйпільської міської ради від 25.06.2018 №13 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на території Гуляйпільської міської територіальної громади на 2019 рік. Отже, рішення міською радою прийнято до 15 липня, з дотриманням строків, встановлених п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Зазначеним рішенням Гуляйпільською міською радою встановлена на 2019 рік ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб на території Гуляйпільської міської територіальної громади залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового )року за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2012 року ОСОБА_1 є власником комплексу (нерухомого майна майнового комплексу) під номером АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2012 ОСОБА_1 є власником комплексу (нерухомого майна майнового комплексу) під номером АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної інформації контролюючим органом було сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач заперечення проти розміру нарахованого податку не надає, оскільки вважає, що на об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у його власності розповсюджуються пільги, передбачені положеннями п. є підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

З цього приводу суд зазначає, що системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Так, підпунктом є зазначеного підпункту встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Також аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС від 09.10.2020 по справі № 520/8562/19.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з наступними видами діяльності: - код КВЕД 10.41 виробництво олії га тваринних жирів (основний); код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство: - код КВЕД 10.61 виробництво продуктів борошномельно- круп`яної промисловості; - код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту: - код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; - код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленням-рішенням ОСОБА_1 , для підтвердження відповідності належних йому будівель до будівель харчової промисловості, було замовлено та проведено судовим експертом Тернових В.А. , експертне будівельно-технічне дослідження.

За результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 08/20 від 22 вересня 2020 року, судовим експертом Тернових В.А. встановлено, що за всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками належні ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року, Р№ 1677, будівлі і споруди, за адресою: АДРЕСА_2 , класифікується у підкласі 1251.1 "Будівлі підприємств харчової промисловості", класу 1251 Будівлі промислові Національного класифікатора України ДК 009:2010 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000року № 507, є промисловими будівлями і входять до складу цілісного майнового комплексу харчової промисловості.

За результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 09/20 від 22 вересня 2020 року, судовим експертом Тернових В.А. встановлено, що за всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками належні ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012 року, будівлі і споруди, за адресою: АДРЕСА_2 , класифікується у підкласі 1251.1 "Будівлі підприємств харчової промисловості", класу 1251 Будівлі промислові Національного класифікатора України ДК 009:2010 Державного класифікатора будівель га споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000року № 507, є промисловими будівлями і входять до складу цілісного майнового комплексу харчової промисловості.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507. будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості": 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості": 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості": 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Тобто, з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні будівель промисловості в розрізі об`єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000.

За всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками належна позивачу будівля є промисловою будівлею і як вже зазначено вище входить до складу цілісного майнового комплексу харчової промисловості.

Таким чином, з урахуванням норм підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд приходить до висновку про неправомірне визначення ГУ ДПС позивачу сум податкових зобов`язань, оскільки належні йому об`єкти нерухомості не є об`єктами оподаткування.

Щодо позовних вимог про зобов`язати відповідача повернути позивачу грошові кошти, сплачені 28 серпня 2020 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , згідно податкового повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807, ГУ ДПС у Запорізькій області, в розмірі 9693 грн. 46 коп. та повернути позивачу грошові кошти, сплачені 19 серпня 2020 року, на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , згідно податкового повідомлення-рішення за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807. ГУ ДПС у Запорізькій області, в розмірі 11447грн. 40коп. суд зазначає наступне.

Як слідує матеріалів справи, з метою уникнення нарахування штрафів та пені за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем добровільно сплачено 19 серпня 2020 року в сумі 11447.4 грн. (квитанція № П454/9254686/1 від 19 серпня 2020року); та 28 серпня 2020року в сумі 9693,5 грн. (квитанція № П454/9290772/1 від 28 серпня 2020року).

Як надміру, так і помилково сплачені грошові зобов`язання підлягають поверненню платникові в порядку, визначеному статтею 43 ПК України.

Відповідно до п. 43.3 вказаної статті обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Згідно п. 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Враховуючи те, що платником податку, а саме позивачем відповідна заява до контролюючого органу не подавалась, а відповідна відмова не приймалась, відтак вказані вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у даній адміністративній справі.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2114 грн., що підлягає частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання винити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області за формою Ф від 13.05.2020 № 0036292-5305-0807 та від 13.05.2020 № 0036291-5305-0807.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 лютого 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз