Постанова

від 10.02.2021 по справі 480/3237/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 р. Справа № 480/3237/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 15.09.20 року у справі № 480/3237/20

за позовом фермерського господарства "Сатурн-2018"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фермерське господарство "Сатурн-2018", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - 1-ї відповідач), Державної податкової служби України (далі - 2-ї відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області про відмову у реєстрації податкових накладних/рахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1545348/42047664 від 29.04.2020 р. та рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р.;

- зобов`язати Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р., датою її фактичного отримання Державною податковою службою України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Сумській області про відмову у реєстрації податкових накладних/рахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №1545348/42047664 від 29.04.2020 та рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р. датою її фактичного отримання Державною податковою службою України.

Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги 1-ї відповідач посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано доводи відповідача щодо ненадання позивачем до пояснень документів, які б підтверджували, що позивач здійснює або буде здійснювати вирощення кукурудзи, як-то: наявність технічних та трудових ресурсів, необхідних для посіву, вирощення і збирання кукурудзи, земельних ділянок, а також документів бухгалтерського обліку щодо відображення господарської операції з попередньої оплати у т.ч. відомості по рахунку №361 на розгляд комісії не були надані, як і не були надані і пояснення, а тому рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним. Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності податкового органу зазначити перелік документів, необхідних для реєстрації податкової накладної, оскільки вказане не передбачено нормами чинного законодавства України.

Другий відповідач. Державна податкова служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норми процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги 2-ї відповідач посилається на те, що судом першої інстанції в оспорюваному рішенні не вказані які саме норми законодавства порушила Державна податкова служба України при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р. Також вказує як і 1-ї відповідач про ненадання на розгляд комісії документі і пояснень.

Позивачем надано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційних скарг.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.04.2020 р. між Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (покупець) та Фермерським господарством «Сатурн-2018» (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №6, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю кукурудзу урожаю 2020 року власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору (а.с. 8).

За результатами вказаної господарської операції Фермерським господарством «Сатурн-2018» було складено податкову накладну від 16.04.2020 р. № 3 на суму 82800,00 грн., у тому числі 13800,00 грн. ПДВ (а.с. 6), яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

27.04.2020 р. Фермерське господарство «Сатурн-2018» отримало квитанцію № 1, відповідно до якої документ прийнято, реєстрація податкової накладної зупинена. Підставою зупинення реєстрації податкової накладної зазначено: коди УКТЗЕД товару/послуги 1005, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано подати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Позивачем було подано повідомлення №3 від 27.04.2020 р. про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, пояснення та копії документів (що підтверджуються контролюючим органом (а.с. 13), а саме: договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №6; рахунок-фактуру №2 від 01.04.2020 р., документ, який підтверджує здійснення операції; платіжне доручення СФГ «Урожай» від 03.04.2020 р. №1980; платіжне доручення СФГ «Урожай» від 16.04.2020 р. №2208.

За результатами розгляду наданих позивачем письмових пояснень та документів, комісією ГУ ДПС у Сумській області прийнято рішення від 29.04.2020 р. № 1545348/42047664 про відмову у реєстрації податкової накладної від № 3 від 16.04.2020 р. (а.с. 28).

Позивачем була подана скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. До скарги було подано: довідку Хустянської сільської ради від 07.05.2020 р. №135-02-15, що підтверджує реальну наявність посівних площ; договір поставки насіння №200408 С-67 від 08.04.2020 р. укладеного між ТОВ «Торговий дім «Аспрія насіння» та ФГ «Сатурн-2018» з додатком №1 та додатком №2, що підтверджує закупівлю посівного матеріалу, зокрема і кукурудзи Додаток №1 та №2; видаткову накладну №67 від 16.04.2020 р. між ТОВ «Торговий дім «Аспрія насіння» , що підтверджує закупівлю посівного матеріалу, зокрема і кукурудзи Додаток №1 та №2; видаткову накладну №78 від 27.04.2020 р. між ТОВ «Торговий дім «Аспрія насіння» , що підтверджує закупівлю посівного матеріалу, зокрема і кукурудзи Додаток №1 та №2; довіреність №2 від 15.04.2020 р. ФГ «Сатурн-2018» на отримання насіння кукурудзи в 10В «Торговий дім «Аспрія насіння» , що підтверджує закупівлю посівного матеріалу, зокрема і кукурудзи Додаток №1 та №2; довіреність №5 від 27.04.2020 р. ФГ «Сатурн-2018» на отримання насіння кукурудзи в TOB «Торговий дім «Аспрія насіння» , що підтверджує закупівлю посівного матеріалу, зокрема і кукурудзи Додаток №1 та №2; обігову відомість по рах. 351 за 2020 рік ФГ «Сатурн-2018» .

Однак, згідно рішення за результатами розгляду скарги №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р., вона залишена без задоволення з посиланням на ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погодившись із рішенням Головного управління ДПС у Сумській області про відмову у реєстрації податкових накладних/рахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №1545348/42047664 від 29.04.2020 р. та рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р., позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом третім п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п. 74.3 ст. 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Відповідно до п. 5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку Критерії ризиковості здійснення операцій відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Згідно з п. п. 10, 11 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

При цьому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Відповідно до п. 1 цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 2-4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п. 11 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної від 16.04.2020 р. № 3 стала відповідність операції п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, у зв`язку із чим позивачу було запропоновано подати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до податкового органу подавалися разом з поясненнями документи, які підтверджують господарську операцію та даних, зазначених у податковій накладній № 3 щодо реалізації Фермерського господарства "Сатурн-2018" на користь Селянського (фермерського) господарства «Урожай» товару - кукурудзи урожаю 2020 року, які також подавалися до скарги на рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.04.2020 № 1545348/42047664.

Колегія суддів зазначає, що при зупиненні реєстрації податкової накладної, податковий орган не навів переліку документів, які необхідно надати позивачу на підтвердження інформації зазначеної в податковій накладній, а у спірному рішенні не зазначив, що надані документи, складені з порушенням законодавства, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у такому рішенні.

Отже, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а й вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 р. у справі №360/1050/19.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, після отримання квитанцій про зупинення реєстрацію податкової накладної №3 від 16.04.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних, подав через автоматизовану систему на адресу відповідача письмові пояснення разом з копіями первинних документів щодо здійснення відповідної господарської операцій, а саме: договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №6; рахунок-фактуру №2 від 01.04.2020 р., документ, який підтверджує здійснення операції; платіжне доручення СФГ «Урожай» від 03.04.2020 р. №1980; платіжне доручення СФГ «Урожай» від 16.04.2020 р. №2208.

Відповідачем вказані документи та пояснення до уваги взяті не були, з посиланням у рішеннях на ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договорів, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункових документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Додатковою інформацією повідомив позивача про відсутність документів на придбання посівного матеріалу; відсутність інформація щодо наявності земельних ділянок; відсутність оборотно-сальдової відомості по рахунку №361; копії договору не завірена печаткою підприємства; відсутні пояснення підприємства. З огляду на викладене, Комісією ГУ ДПС у Сумській області прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що квитанції про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних не містили чіткої визначення, яку саме первинну документацію позивач має подати для здійснення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також неможливо встановити, які саме документи надані не в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості спірного рішення як акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18, від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, від 30.07.2019 року у справі № 320/6312/18.

Колегія суддів не приймає довід апеляційних скарг про ненадання позивачем копії первинних документів, на основі яких було виписано податкову накладну, адже невмотивованість рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позбавила позивача можливості належним чином відреагувати на таке рішення та визначитись з повним обсягом документів, необхідних для підтвердження товарності господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт Критеріїв оцінки призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

Доводи заявників апеляційних скарг про те, що позивачем не надано документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, а тому рішення прийнято правомірно, колегія суддів не приймає, оскільки податковим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної, що є передумовою прийняття відповідного рішення про відмову у її реєстрації, а також не враховано первинні документи, які надавалися платником податків під час адміністративного оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладаної.

Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

Щодо доводів заявників апеляційних скарг про відсутність обов`язку у податкового органу зазначати чіткий перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, колегія суддів зазначає, що дійсно, законодавство не містить обов`язку вказувати такий перелік.

Проте, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

У пп. 70 - 71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74 від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119

Отже, у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Довід апеляційної скарги 2-го відповідача стосовно того, що судом першої інстанції в оспорюваному рішенні не вказані які саме норми законодавства порушила Державна податкова служба України при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги, колегія суддів не приймає, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції та в судді апеляційної інстанції встановлено, що позивачем разом зі скаргою на рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.04.2020 № 1545348/42047664 були надані первинні документи, які підтверджують господарські операції та дані, зазначених у податковій накладній № 3 від 27.04.2020 р., тому Державна податкова служба України неправомірно прийняла рішення за результатами розгляду скарги №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р., яким скарга позивача на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р. була залишена без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Сумській області про відмову у реєстрації податкових накладних/рахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №1545348/42047664 від 29.04.2020 та рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18628/42047664/2 від 12.05.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р. та зобов`язання Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «Сатурн-2018» №3 від 16.04.2020 р., датою її фактичного отримання Державною податковою службою України.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачами не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачи діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 по справі № 480/3237/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Представником позивача у відзиві заявлено клопотання про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1600 грн.

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Натомість, відповідачами не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню неспівмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Вказаний висновок відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі №400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі 440/1757/19, від 05.08.2020 року у справі № 640/15803/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем надано докази про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а саме, копії наступних документів: додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 635 від 19.05.2020 року, акт виконаних робіт (надання послу) та розрахунок судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу згідно договору №635 від 19.05.2020 р., рахунок №01-12-20 від 21.12.2020 р., платіжне доручення №181 від 21.12.220 р. на суму 1600 грн., попередній розрахунок суми судових витрат.

З наданих доказів слідує, що 21.12.2020 року між фермерським господарством "Сатурн-2018" та адвокатом Міненко Сергієм Анатолійовичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2985, укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 635 від 19.05.2020 року.

Колегією суддів з акту виконаних робіт від 21.12.2020 р. за договором про надання правової допомоги № 635 від 19.05.2020 року встановлено, що гонорар адвоката складає фіксованою сумою - 1600 грн., та до вартості наданих адвокатом послуг входило:

- ознайомлення з матеріалами, надання консультацій - 0,5 год. (30 хв.);

- підготовка відзиву на апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Сумській області та Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20, копіювання та систематизація матеріалів справи - 2 години.

Враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачами витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами співмірність витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих послуг.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу позивачем в суді апеляційної інстанції за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Сумській області та Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20 у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20, яким позов задоволено, підлягає залишенню без змін, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 480/3237/20 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) на користь фермерського господарства "Сатурн-2018" (вул. Богда Хмельницького, 18, с. Ярове, Буриньский район, Сумської області, 41746, ідентифікаційний код 42047664) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн (вісімсот гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь фермерського господарства "Сатурн-2018" (вул. Богда Хмельницького, 18, с. Ярове, Буриньский район, Сумської області, 41746, ідентифікаційний код 42047664) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн (вісімсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський