Постанова

від 04.02.2021 по справі 340/757/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 340/757/20

головуючий суддя І інстанції -Петренко О.С.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участі:

секретаря судового засідання: Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року в адміністративній справі №340/757/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П`ятихатська" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П`ятихатська" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00000280511 та № 00000230511 від 22.11.2019 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П`ятихатська" було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.11.2019 року № 00000230511.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.11.2019 року №00000280511.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П`ятихатська" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №26 від 05.09.2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма П`ятихатська", за результатами якої складено акт перевірки №5/11-28-05-11/34869777 від 22.10.2019року /т.3,а.с.131-211/.

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, в п.186.3, п.186.4 ст.186, п. 188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201, п.208.2 ст.208 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3810832,00 грн., в тому числі: вересень 2017 року -232784,00 грн., жовтень 2017року - 1372,00грн.; грудень 2017 року -2463,00 грн.; жовтень 2018 року - 2374860,00 грн., листопад 2018 року - 500000 грн., травень 2019 року -89828,00грн., червень 2019 року - 609525,00 грн. за рахунок заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту;

-п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року на суму 400975,02 грн., в тому числі ПДВ в сумі 66829,17 грн. (контрагент покупець - ТОВ "Агрофірма П`ятихатська") та податкової накладної (контрагент покупець - Instat Limited, Ірландія) на суму 63438,00 грн., в тому числі ПДВ - 10573,00 грн.;

-п.201.1 п.201.4 п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року на суму 1214898,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 202 483,11 грн. (контрагент покупець - ТОВ "Агрофірма П`ятихатська");

- п.288.1, п.288.2, п. 288.3, п.288.4, п. 288.7, ст.288, п.286.3 ст.286 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату з юридичних осіб на загальну суму 6 986,96 грн. внаслідок не подання декларації;

- пп. 266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.1 п.266.3, пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 7699,57 грн. внаслідок не включення до бази оподаткування об`єктів нежитлової та житлової нерухомості;

- пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України в частині неподання уточнюючих декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нововведений об`єкт житлової нерухомості, а саме - житловий будинок (придбаний 26.12.2016) та квартиру (придбану - 16.11.2018) протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 00000230511 від 22.11.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 810 832,00 грн. (основного платежу), 952 708 грн. (штрафних санкцій);

-№00000280511 від 22.11.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання орендна плата з юридичних осіб в розмірі 6986,98 грн. (основного платежу), 1746,75 грн. (штрафних санкцій).

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх до ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України прийнято рішення від 14.02.2020 року за №5848/6/99-00-08-05-01-06, якою податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ СФГ "Агро - лакомка", ТОВ "Міленіум ФЛО".

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу №10 від 10.10.2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (т.3, а.с.13).

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних №14 від 12.10.2016, №28 від 20.10.2016 року, №36 від 26.10.2016 року, №14 від 14.11.2016 року, видаткових накладних №РН-0000206 від 12.10.2016 року, №РН-000219 від 26.10.2016 року, №РН-0000226 від 26.10.2016 року, №РН-0000242 від 14.11.2016 року.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №1508 від 18.10.2016 року, №69 від 31.10.2016 року (т.3,а.с.16,26).

Також, між позивачем та ТОВ СФГ "Агро-лакомка" було укладено договір поставки №30/08-05 від 30.08.2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних № 8 від 07.09.2016, № 7 від 17.10.2016 року, № 8 від 185.10.2016 року, № 14 від 14.11.2016р., № 7 від 10.11.2016, № 7 від 10.12.2016, № 12 від 14.12.2016, № 1 від 02.02.2017, № 2 від 03.02.2017, № 4 від 10.04.2017, № 13 від 27.04.2017, № 4 від 05.05.2017 р., № 5 від 06.05.2017 року, № 3 від 05.06.2017, № 2 від 07.07.2017, № 4 від 10.07.2017, № 6 від 08.08.2017 року, №1 від 01.09.2017 р., №19 від 18.09.2017 р., №12 від 17.10.2017 року, видаткових накладних №69 від 02.09.2016 року, №74 від 07.09.2016 року, №100 від 18.10.2016 на суму 138064,50 грн., №113 від 10.11.2016 року, №143 від 14.12.2016 року, №6 від 03.02.2017 року, №23 від 10.04.2017 р., №29 від 27.04.2017 року, №36 від 06.05.2017 року, №50 від 05.06.2017 року, №72 від 07.07.2017 р., №99 від 08.08.2017 року, № 119 від 01.09.2017 року, №141 від 18.09.2017 року, №156 від 17.10.2017 року та товарно - транспортних накладних (т.3,а.с. 45,51,55,63,68,80,85,90,97,102,108,113,118,122-123,129).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №26 від 12.09.2016, №1470 від 17.10.2016 року, №1518 від 19.10.2016, № 1706 від 18.11.2016, № 1669 від 11.11.2016, №1866 від 12.12.2016, №1892 від 20.12.2016, №120 від 02.02.2017, №135 від 14.02.2017, №437 від 12.04.2017 року, № 553 від 04.05.2017, №554 від 05.05.2017 №622 від 18.05.2017 р., №830 від 29.06.2017 р., №886 від 10.07.2017 року, №1126 від 15.08.2017 , №1269 від 05.09.2017 року, №1514 від 27.09.2017 року, №1718 від 18.10.2017, №1783 від 23.10.2017 року.

Також, між ТОВ "Міленіум ФЛО" (постачальник) та ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" (покупець) було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки № 02/07-18 від 02.07.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця будівельні матеріали.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладнтх №1 від 13.07.2018, №2 від 30.07.2018, №7 від 11.09.2018, № 4 від 11.09.2018, № 69 від 11.09.2018, №3 від 11.09.2018, №12 від 16.11.2018,№11 від 16.11.2018, № 13 від 16.10.2018, №17 від 19.10.2018, №18 від 19.10.2018, №16 від 19.10.2018, №19 від 19.10.2018, №22 від 23.10.2018, №23 від 23.10.2018, № 20 від 23.10.2018, №21 від 23.10.2018, №15 від 23.10.2018, №27 від 16.11.2018, №29 від 27.11.2018, №30 від 27.11.2018, №37 від 13.11.201, №36 від 13.12.2018, №32 від 13.12.2018, №33 від 13.12.2018, №34 від 13.12.2018, №35 від 13.12.2018, № 2 від 14.05.2019 року, №3 від 14.05.2019 року, видаткових накладних №1 від 20.08.2018 року, №2 від 20.08.2018 року, №3 від 20.08.2018 року, №4 від 20.08.2018 року, №27 від 23.10.2018 року, №29 від 23.10.2018 року, №31 від 26.10.2018 р., №30 від 26.10.2018 р., №20 від 19.10.2018 року, №19 від 19.10.2018 року, №15 від 16.10.2018 року, №14 від 16.10.2018 р., №36 від 16.11.2018 року, №24 від 23.10.2018 року, №23 від 23.10.2018 року, №22 від 19.10.2018 року, №21 від 19.10.2018 року, №13 від 16.10.2018 року, №8 від 11. 09.2018 р., №7 від 11.09.2018року, №6 від 11.09.2018 року, № 5 від 11.09.2018 року, №1 від 10.01.2019 року, № 2 від 10.01.2019 р., №3 від 10.01.2019 року, №4 від 10.01.2019 р. ,№5 від 10.01.2019 року, №6 від 10.01.2019, №10 від 29.01.2019 року, №7 від 29.01.2019 р., №17 від 17.05.2019 року та товарно - транспортних накладних (т.2,а.с. 153-251).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №1203 від 13.07.2018, №1306 від 30.07.2018, №1624 від 11.09.2018, №87 від 16.10.2018, №2203 від 16.11.2018, №2591 від 27.11.2018, №2927 від 13.12.2018, №25 від 23.10.2018, №741 від 14.05.2019 року.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з постачання товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно наведених контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність наведених доводів.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення № 00000230511 від 22.11.2019 року було прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.11.2019 року №00000280511, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Так, п.288.2 ст.288 ПК України передбачає, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п.288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Приписами п. 288.7 ст.288 Податкового кодексу України, визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

При цьому, відповідно до положень п.289.1 ст.289 ПК України - для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю у порядку встановленому КМУ.

Як свідчать встановлені обставини справи, ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" у періоді, що перевірявся використовувала земельні ділянки на правах оренди, інформація щодо яких зазначена в акті перевірки, зокрема, ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" 05.01.2018 р. проведена державна реєстрація договору оренди землі від 04.01.2018 року №б/н, укладеного з Чечеліївською сільською радою на оренду земельної ділянки, яка знаходиться під дорогами між земельними ділянкам, загальною площею (га) - 2,12 га та подано податкову декларацію з плати за землю за лютий 2018 року №90472114151, яка зареєстрована в контролюючому органі 19.03.2018 року.

На переконання відповідача, позивачем в порушення приписів Податкового кодексу України не були подані податкові декларації з плати за землю за свічень 2018 року, березень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року та на їх підставі не сплачено податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку у сумі 6986,98 грн., у тому числі за січень 2018 року - 635,18 грн., за березень 2018 року - 635,18 грн., квітень 2018 року - 635,18 грн., травень 2018 року -635,48, червень 2018 р. - 635,18 грн., липень 2018 - 635,18 грн., серпень 2018 року - 635,18 грн., вересень 2018 - 635,18 року, жовтень 2018 - 635,18 грн., листопад 2018 - 635,18 грн. та грудень 2018 року - 635,18 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вчасно та в повному обсязі сплачено податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи (т.1,а.с.68-82).

З огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем п.288.1, п.288.2, п. 288.3, п.288.4, п.288.7 ст. 288 ПК України, п.286.3 ст.286 ПК України не відповідає дійсним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 22.11.2019 року №00000280511 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року в адміністративній справі №340/757/20- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко