Постанова

від 08.02.2021 по справі 640/18962/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18962/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре", в якому просило суд стягнути податковий борг в сумі 928 466,30 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спірна сума заборгованості з податку на додану вартість виникла внаслідок несплати сум податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, доказів скасування яких до суду не надано, тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом. Наголосив, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачу направлено податкову вимогу від 05 серпня 2016 року № 12553/17 на суму 492857,05 грн. Вказав на те, що на момент винесення рішення, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу. Підкреслює, що судом першої інстанції не перевірено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт направлення податкових повідомлень-рішень. Вказує, що оскільки сума грошового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 13 грудня 2017 року № 0064611401, від 27 листопада 2018 року № 0871311207, від 22 березня 2019 року № 0247491213, від 22 березня 2019 року № 0247511213 не набула статусу узгодженої, відтак підстави для надіслання податкової вимоги платнику податків відсутні та подальше стягнення податкового боргу відсутнє. Звертає увагу, що судом першої інстанції взагалі не здійснено перевірку правильності нарахування позивачем на сумуборгу пеню на підставі статті 129 Податкового кодексу України.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Крім іншого, від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із робочим відрядженням.

Проте, відповідно до частини першої ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга, зокрема на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною другою ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року було задоволено клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 03 лютого 2021 року.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи письмових доказів для прийняття судового рішення достатньо, а участь учасників справи в судовому засіданні не є обов`язковою, колегія суддів розглядає справу за відсутності та без повідомлення учасників справи та/або їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що відповідно до інформації, наданої позивачем, сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 928466,30 грн., в тому числі з податку на прибуток - 207260,78 грн. (в тому числі пеня - 88713,33 грн.), з податку на додану вартість - 721205,52 грн. (в тому числі пеня - 303318,47 грн.), яка виникла у зв`язку із несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання, визначеного у податкових деклараціях та податкових повідомленнях-рішеннях.

05 серпня 2016 року ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідачу винесено податкову вимогу № 12553-17 на суму 492857,05 грн.

Сума податкового боргу ТОВ НАТУРЕ з податку на прибуток виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток від 27 лютого 2019 року та податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2017 року № 0010331401 на суму 191799,07 грн., правомірність якого підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2018 року № 826/4678/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення у справі № 826/4678/18 (а.с. 22-27).

Сума податкового боргу ТОВ НАТУРЕ з податку на додану вартість виникла у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання, визначеного відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2017 року № 0064611401, від 27 листопада 2018 року № 0871311207, від 13 грудня 2017 року № 0010341401 (правомірність підтверджено судовими рішеннями у справі № 826/4678/18), від 22 березня 2019 року № 0247491213, детальний перелік та розрахунок яких наявний в матеріалах справи (а.с. 28-68).

Згідно інформації з інтегрованої картки ТОВ НАТУРЕ суми, визначені у податкових деклараціях та податкових повідомленнях-рішеннях не сплачено відповідачем. У зв`язку із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання виникла недоїмка.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень 13 грудня 2017 року № 0065611401, від 27 листопада 2018 року № 0871311207, від 22 березня 2019 року № 0247491213, у адміністративному та/або судовому порядку матеріали справи не містять.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У той же час, згідно з пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.3. ст.59 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п.59.4. ст.59 податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням запитів за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим.

Отже, належним доказом надіслання податкової вимоги юридичній особі є рекомендоване повідомлення про вручення.

Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 809/261/13-а та від 31 березня 2020 року у справі № 813/1718/15.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту направлення (вручення) податкової вимоги позивач долучив до матеріалів справи копію корінця податкової вимоги від 05 серпня 2016 року № 12553-17 та копію поштового відправлення (а.с. 11), із змісту якого вбачається, що 12 липня 2017 року уповноваженій особі відповідача було вручено за довіреністю поштове відправлення.

У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу.

Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20.

Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, колегією суддів встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

При цьому як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу-повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункт 2 Правил). Відповідно до пункту 62 Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що відповідач помилково вказує на відсутність доказів в підтвердження того, що на адресу товариства надіслано саме податкову вимогу № 12553/17, оскільки таке твердження не відповідає зазначеним вище положенням законодавства та наявному в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчать про надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.

Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення - рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

У відповідності до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення-державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового (боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Положеннями пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

При цьому, заявлена позивачем сума податкового боргу, яка підлягає стягненню, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов