Постанова

від 09.02.2021 по справі 620/2374/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2374/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Парінова А.Б., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020року

у справі №620/2374/20 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бонтайер-Україна

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Бонтайер-Україна звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Бонтайер-Україна (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області України (надалі - відповідач, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000550401 від 07 квітня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи із договірної вартості, тобто не нижче ціни придбання таких товарів, без урахування митних зборів та платежів, які сплачуються платником податків при ввезені товарів на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Позивач вважає неправомірним посилання відповідача на пункт 190.1. статті 190 ПК України, як на підставу для включення акцизного податку і мита до бази оподаткування при реалізації товарів, які вже розмитнені, у зв`язку із тим, що наведена стаття є спеціальною і застосовуються виключно для цілей обрахунку митних платежів, які мають бути сплачені від час ввезення на митну територію України товарів. Крім того, того позивач зазначає, що як вбачається з поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 рік, сума до відшкодування з бюджету податку на додану вартість становить 99900,00 гривень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бонтайер-Україна - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000550401 від 07 квітня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ "Бонтайер-Україна" реалізація здійснювалася, як залишків товарів (автомобільних шин), що були сформовані станом на 01.04.2019, так і ввезенного на митну територію України за період квітень - грудень 2019 року. У зв`язку з чим, у сумі бюджетного відшкодування ПДВ у сумі від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 21 декларації з ПДВ) рахується частка сплати ПДВ виходячи з нової митної вартості товару, визначеної відповідно до Митного кодексу України, та яка при реалізації за період квітень - грудень 2019 року не була включена платником податку до ціни товарів. Враховуючи те, що ТОВ "БОНТАЙЕР-УКРАЇНА" в порушення п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1, 200.4, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України не нараховані податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування платнику податку правомірно відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 99 900,0 грн.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду просить залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за грудень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складений акт №287/25-01-04-01/38341101 від 06.03.2020 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст.190 п. 201.4, ст. 201, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, розділу III, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями ТОВ "Бонтайер-Україна" (податковий номер - 38341101) відмовлено платнику податку в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99900,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 02 квітня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому зазначено про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99900,00 гривень.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивач подано до Державної податкової служби України скаргу.

Державною податковою службою України 17 червня 2020 року прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, що підтверджується листом № 19384/6/99-00-06-02-02-06 від 17 червня 2020 року.

Позивач вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких порушень з приводу неправомірного формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не встановлено, що підтверджується необхідними первинними документами та в ході судового розгляду справи під сумнів не ставилось.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В частині щодо відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99 900,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Проводячи документальну позапланову виїзну перевірку позивача та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач зробив висновок про порушення Позивачем положень пункту 188.1. статті 188, пункту 190.1 статті 190, абзацу "б" пункту 201.4. статті 201, пункту 200.1., 200.4, 200.7, 200.8. статті 200 ПК України.

Відповідно до положень пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що сталися станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових і немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен розраховуватись як тариф, розмір плати, ставки чи збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціни в зовнішньоекономічних договорах можуть визначатись в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання використовують в своїй діяльності вільні і державні регульовані ціни.

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) №201 від 06 вересня 2001 року, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об`єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться ціна та загальна вартість договору. У цьому розділі договору (контракту) визначається ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно із договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. В цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтована вартість договору (контракту) на дату його укладення.

З огляду на вищевикладене, під ціною придбання мають на увазі договірну ціну купівлі.

Отже, для товарів, ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).

Таким чином, для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи із договірної вартості, тобто не нижче ціни придбання таких товарів, без урахування митних зборів та платежів, які сплачуються платником податків при ввезені товарів на митну територію України відповідно до митного режимі імпорту.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про неправомірність посилань відповідача на пункт 190.1. статті 190 ПК України, як на підставу для включення акцизного податку і мита до бази оподаткування при реалізації товарів, які вже розмитнені, у зв`язку із тим, що наведена стаття є спеціальною і застосовуються виключно для цілей обрахунку митних платежів, які мають бути сплачені від час ввезення на митну територію України товарів.

Тобто, для митних органів, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Розділу III Митного кодексу України з урахуванням мита і акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

З цього випливає, що у разі, якщо митна вартість є вищою від договірної ціни, база обкладення ПДВ від час ввезення товарів при імпорті розраховується саме з митної вартості.

Так, про збільшення ціни товару на суму низки витрат (якщо до цього їх не було включено до ціни) відповідно до ч. 10 ст. 58 глави 9 Розділу III Митного кодексу України, а саме: комісійної або брокерської винагороди, вартості тари і упаковки, транспортних витрат до аеропорту (порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України), вантажно-розвантажувальних робіт для доставки товарів до цієї точки, витрат на страхування тощо.

Документом, який підтверджує податковий кредит при імпорті товарів - є митна декларація. Саме в ній зазначається сума ПДВ, котру сплачують під час перетину кордону. Тобто на митну вартість орієнтуються саме при ввезенні імпортних товарів, під час їх продажу правила визначення бази інші.

Зокрема, із 2015 року податкове законодавство доповнили нормою, згідно із якою база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни їх придбання (пункт 188.1. статті 188 ПК України). Водночас, ціна не включає ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (пункт 1 статті 189 Господарського кодексу України). Тобто до ціни придбання товарів для цілей пункту 188.1. статті 188 ПК України не входять мито й акцизний податок.

Враховуючи вище викладене колегія суддів доходить висновку, що під час продажу імпортних товарів ціна їх придбання визначається саме в договорі (контракті), а також в інвойсі, який іде разом із товаром від постачальника-нерезидента.

Вказаними нормами, законодавцем встановлюється порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. При цьому, ним чітко встановлено нижню межу бази оподаткування ПДВ операцій із постачання товарів/послуг, придбаних платником податків - ціна придбання.

Контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ на підставі аналізу показників оборотів по рахунку 902 "Собівартість реалізованої продукції", і оборотів по рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", а не по окремо взятій операції щодо реалізації продукції при співставленні цін придбання з ціною реалізації.

Ці обставини не можуть свідчити про достовірно встановлене відповідачем заниження позивачем бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції.

Аналогічна позиція була викладена у постанові Верховного Суд від 23 травня 2018 року по справі № 822/1571/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "Бонтайер-Україна" - юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України та обліковується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним номером - 38341101.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.49 - Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Так, під час проведення перевірки позивачем були надані відповідачу пояснення щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також копії підтверджуючих документів.

Імпортований товар - шини автомобільні гумові нові, поставляються позивачем на митну територію України з митної території КНР на підставі контрактів, укладених з виробниками, а саме:

1. Договір №14/12-2016, укладений 14 грудня 2016 року між ТОВ "БТ-УКРАЇНА" та SHANDONG KAIXUAN RUBBER CO., LTD;

2. Контракт №08/11/2017, укладений 08 листопада 2017 року між ТОВ "БТ-УКРАЇНА" та OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED.

Митне оформлення імпортованого товару проведено позивачем на Чернігівській митниці ДФС, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), а саме: №UA 102150/2019/210067 від 11.12.2019 (по договору № 14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №UA 102150/2019/210228 від 19.12.2019 (по контракту № 08/11/2017 від 08 листопада 2017 року).

Під час митного оформлення імпортованого товару, позивачем були сплачені митні платежі, а також податок на додану вартість, в порядку та строки встановлені митним та податковим кодексами України, що підтверджується платіжними дорученнями: № 13 від 09 грудня 2019 року; № 776 від 10 грудня 2019 року; № 777 від 16 грудня 2019 року.

Крім того, для виконання митних формальностей, позивачем були пред`явлені митному органу наступні документи:

- Invoice: №8 від 12.09.2019 (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №36 від 27.09.2019 (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року) (стор. 58, 59 том І);

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR): №31374-1 від 10 грудня 2019 року (по договору № 14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №31524 від 16 грудня 2019 року (по контракту № 08/11/2017 від 08 листопада 2017 року);

- коносамент (bill of lading for ocean transport or multimodal transport): MAEU №586903959 (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); MAEU №969717038 (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року).

Транспортування товару здійснювалося морським транспортом за маршрутом порт Циндао - порт Чорноморська, а також автомобільним транспортом за маршрутом порт Чорноморськ - склад Позивача місто Чернігів, вулиця Івана Мазепи, 78.

Так, транспортно-експедиторські послуги були надані на підставі договору № 1260/17 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного з ТОВ "Глобал Оушен Лінк" 08 серпня 2017 року (стор. 66-69 том І).

Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг: №327713 від 11 грудня 2019 року (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №328353 від 19 грудня 2019 року (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року) (стор. 70, 71).

Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями: № 778 від 19 грудня 2019 року; № 786 від 27 грудня 2019 року (стор. 72, 73 том І).

Розрахунки за придбаний товар проводилися позивачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача, відкритому в АТ КБ "Південний", що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 77 від 19 вересня 2019 року, №2 від 18 листопада 2019 року, №3 від 21 листопада 2019 року (по Договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №80 від 07 жовтня 2019 року, № 4 від 28 листопада 2019 року, №5 від 02 грудня 2019 року (стор. 74-79 том І).

Придбання товарів було відображено позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 63 за грудень 2019 року (стор. 80 том І).

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення фінансово-господарської діяльності позивач орендував нежитлове приміщення для розміщення офісу, що підтверджується договором №01/03/2014 оренди нежитлового приміщення, укладеним 01 березня 2014 року (стор. 81-83 том І).

Крім того, позивачу надавалися послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів, що підтверджується договором складування та транспортного оброблення вантажів №25, укладеним 02 червня 2014 року (стор. 84-86 том І).

У ході проведення перевірки позивачем на вимоги відповідача №2261/10/25-01-04-01-04 від 21 лютого 2020 року, №2472/10/25-01-04-01-04 від 26 лютого 2020 року надавалися письмові пояснення, а також копії підтверджуючих документів, що підтверджується листами №105 від 25 лютого 020 року, 106 від 26 лютого 2020 року, №108 від 28 лютого 2020 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Листом №2264/10/25-01-04-01-04 від 21 лютого 2020 року відповідач зобов`язав позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, останнім листом № 108 від 28 лютого 2020 року підтвердив проведення відповідної інвентаризації.

Так, будь-яких порушень з приводу неправомірного формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не встановлено, що підтверджується необхідними первинними документами та в ході судового розгляду справи під сумнів не ставилось.

З аналізу вищезазначених норм колегія суддів доходить висновку, що правило переносу від`ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг). Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від`ємне значення, залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від`ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)).

Так, статтею 200 Податкового кодексу України передбачає два варіанти використання платником податків від`ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Таким чином, на думку колегії суддів, зміна чи різна практика підходів суб`єктів владних повноважень щодо вирішення певних питань, пов`язаних із митними процедурами, зокрема щодо визначенням ціни товару за договором, свідчить про порушення принципу "належного урядування" та не може бути підставою для засування до суб`єкта господарювання, який добросовісно діяв згідно відомої йому практики митного органу, негативних наслідків майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог законодавства.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: А. Б. Парінов

Є. І. Мєзєнцев