Постанова

від 09.02.2021 по справі 300/2234/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2234/20 пров. № А/857/15629/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 300/2234/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,

час ухвалення рішення - 05.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 05.11.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, мотивуючи таку відмову відсутністю у позивача необхідного віку для призначення такої пенсії. Вказує, що відповідачем протиправно не взято до уваги уточнюючу довідку підприємства та наказ, яким затверджено результати атестації робочих місць. Просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 300/2234/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Апелянт зазначає, що у неї достатньо пільгового стажу, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 300/2234/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме недостатність стажу роботи позивача за Списком №1 слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії.

З врахуванням частини першої статті 26 Закону №1058-УІ, ОСОБА_1 набуде права на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 після досягнення 52 років.

Розглядаючи спір, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій №1 від 05.12.2017 страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 8 місяців, в тому числі стаж роботи за Списком №1 - 6 років 7 місяців 7 днів (а.с.14-17).

17.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 26.06.2020 за №1184 відповідач відмовив ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з підстав відсутності необхідного стажу роботи за Списком №1 та недосягнення позивачем необхідного віку для призначення такої пенсії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058- IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років-з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців-з 1 квітня 1971 року по 30 вересня1971року;

- 47 років-з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років-з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

-з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» : жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, для призначення пенсії подається заява, довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного коду, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р.№637 (далі - Порядок №637), довідка про заробітну плату, документи про місце проживання особи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Як не заперечується апелянтом та підтверджено записами трудової книжки загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 8 місяців, в тому числі, стаж роботи за Списком №1-6 років 7 місяців 7 днів (період з 12.05.2004 по 19.12.2010 позивач працювала апаратником синтезу в ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» ).

Посада апаратника синтезу відноситься до Списку №1 розділу VIII підрозділу 8а. 1, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 та з врахуванням документів, наданих ОСОБА_1 для призначення пенсії, стаж роботи за Списком №1 становив 6 років 7 місяців, що є меншим від необхідного - 7 років 6 місяців.

Зважаючи на те, що у позивача недостатньо страхового стажу на роботах, що передбачені Списком №1 (менший ніж 7 років і 6 місяців), суд апеляційної інстанції вважає, що позивачу у спірних відносинах не може бути призначена пенсія на пільгових умовах за її заявою від 17.06.2020 року. Право на призначення такої пенсії ОСОБА_1 набуде з досягненням 52 років. Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 300/2234/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 10.02.2021 року