Ухвала

від 10.02.2021 по справі 826/11090/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/11090/18

адміністративне провадження № К/9901/36616/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №826/11090/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ПАТ Концерн Галнафтогаз звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 05 травня 2018 року № 0008914207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 30 грудня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №826/11090/18 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги.

У вказаній заяві податковий орган зазначає, що вже звертався до з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року її повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги.

Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 05 жовтня 2020 року, повний текст виготовлено 09 жовтня 2020 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 09 листопада 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги (на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України), яку ним отримано 26 листопада 2020 року, а вдруге скаржником подано касаційну скаргу лише 30 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, слід зазначити, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Своєю чергою, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Офісу великих платників податків ДПС в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №826/11090/18.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №826/11090/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов