Ухвала

від 10.02.2021 по справі 2-1947/11

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1947/11

Провадження № 6/346/30/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Лазановського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву начальника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про вирішення питання про звернення стягнення на майно, не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу державному виконавцю на примусову реалізацію предмету іпотеки в цивільній справі за позовом прокурора м. Коломиї в інтересах держави - Коломийського відділення Ощадного банку № 6341 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

в заяві зазначено, що на виконанні у вказаному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження АСВП № 59447825 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1947/2011, виданого 22.05.2012 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк України 472 132,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого іпотечним договором від 09.11.2007 року, а саме земельну ділянку з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_1 та належними до нього відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 . У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем 05.03.2020 року проведено опис та арешт майна боржника. Згідно з інформаційною довідкою від 26.01.2021 року № 241736638 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що земельна ділянка з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_1 та належними до нього відповідними господарськими будівлями, що знаходяться за вищевказаною адресою, зареєстрована у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а не у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З посиланням на норми ст..ст. 5, 12, 13 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в поданні вказано, що невід`ємною архівною частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр Іпотек. Тобто, вказана земельна ділянка з розташованим на ній вказаним садовим будинком не зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку. Тому начальник вказаного відділу ДВС, посилаючись на ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , ст. 446 ЦПК України просить вирішити питання про звернення стягнення на майно, не зареєстроване в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу державному виконавцю на примусову реалізацію предмету іпотеки, передбаченого іпотечним договором від 09.11.2007 року, а саме належної ОСОБА_2 земельної ділянки з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_1 та належними до нього відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Начальник відділу ДВС , а також особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з`явилися.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.02.2012 року розірвано договір відновлювальної кредитної лінії № 192 від 09.11.2007 року, укладеного між ПАТ Державний ощадний банк Україна в осіб керуючого філії Коломийського відділення Онищуком Віталієм Михайловичем та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь територіального відокремленого без балансового відділення № 10008/0129 філії Івано-Франківського обласного управління ПАТ Державний ощадний банк Україна борг за кредитним договором в сумі 472 132,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого іпотечним договором від 09.11.2007 року, а саме: будинок АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельної ділянки з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_1 та належними до нього відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_4 (а.с. 62-65).

22.05.2012 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання вказаного рішення суду видано вищевказаний виконавчий лист в справі № 2-1947/2011 (а.с. 108).

08.07.2019 року головним державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу ДВС Атамановим С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 59447825 з примусового виконання вказаного виконавчого документу (а.с. 165).

05.03.2020 року вказаним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_2 , описано та накладено арешт на майно: огороджена земельна ділянка площею 0,0661 га з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_5 , які належать боржнику ОСОБА_2 (а.с. 166, 167).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.01.2021 року № 241736638 право власності на садовий будинок АДРЕСА_5 , зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі-продажу, 5365, 26.10.2007, Яцко П.П. приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу, реєстраційний номер майна: 20713317 (а.с. 168).

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону ,а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягаютьпримусовому виконанню.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до вимог ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.3 п.10 вищевказаного закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 18 Закону України Про виконавче провадження . Відповідно до цієї норми, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст.50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Виходячи зі змісту даної норми права, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на яке боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, застосовується судом у випадку встановлення факту відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

З огляду на викладене вище нормативне регулювання суд констатує, що матеріали заяви (подання) обов`язково повинні містити докази, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в протилежному випадку буде, в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, містити ознаки необґрунтованого втручання суду у мирне володіння особою своїм майном.

Разом з тим матеріали заяви наведених доказів не містять.

У цьому зв`язку суд звертає увагу на те, що Законом України Про виконавче провадження передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Слід зазначити, що згідно з долученою до матеріалів заяви інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.01.2021 року № 241736638 право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 26.10.2007 року.

Відповідно до ст.13 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Згідно з ч.3, 4 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Отже, твердження про те, що право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку не відповідає дійсності.

Як вбачається із заяви (подання), начальником відділу ДВС ініційоване питання про надання дозволу на примусову реалізацію майна (предмету іпотеки) з посиланням на ст.446 ЦПК України .

Даною нормою права не передбачено вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Однак, відповідно до ч.4 ст.50 Закону України Про виконавче провадження , ч.ч.10, 11 ст.440 ЦПК України , суд може розглядати питання лише про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Вказаними нормами не передбачено вирішення питання про надання дозволу на примусову реалізацію майна (предмету іпотеки).

Безумовним є те, що рішення суду є обов`язковим та має бути у будь-якому випадку виконане добровільно боржником або ж у примусовому порядку, однак виконання рішення суду має відбуватись у порядку та у спосіб, передбачений законом. Неналежне виконання боржником свого обов`язку по виконанню рішення суду та ухилення від такого виконання, не передбачає законодавчого дозволу на здійснення примусового виконання рішення суду у спосіб, що не відповідає встановленим національним законодавством процедурам.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та, керуючись ч. 2 ст. 247, ст. ст. 260, 261, 446 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви начальника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про вирішення питання про звернення стягнення на майно, не зареєстроване в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу державному виконавцю на примусову реалізацію предмету іпотеки , передбаченого іпотечним договором від 09.11.2007 року, а саме належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_4 , земельної ділянки з розташованим на ній садовим будинком АДРЕСА_1 та належними до нього відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2 , відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Яремин М. П.