Вирок

від 10.02.2021 по справі 189/1151/20

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1151/20

1-кп/189/18/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040000000512 від 01.07.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Зарічне Покровського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має повну загальну середню освіту, одружений, офіційно не працює, пенсіонер, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, державних нагород не має, депутатом не являється, раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 30.06.2020 року, приблизно о 15 годині 45 хвилин, знаходився на робочому місці водія в технічно справному автомобілі «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності СФГ «Покровчанка», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 07.04.2016 року ТСЦ 1247, який стояв без руху на скошеній ділянці пшеничного поля, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1224255100:01:005:0254, яка розташована на північ від селища Покровське, Покровського району Дніпропетровської області, на відстані 2,9 км від залізничного переїзду 20-го км перегону Чаплино-Мечетна Покровського району Дніпропетровської області.

У вказаний час, позаду автомобіля «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в положенні лежачи спиною вверх, перебував пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому водію ОСОБА_5 було відомо про наявність на полі пішохода ОСОБА_6 .

Так, 30.06.2020 року, приблизно о 15 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_5 не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров`я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху заднім ходом не переконався в тому, що він своїми діями не створить небезпеки іншим учасникам руху, маючи обмежену оглядовість назад по ходу руху, не звернувся за допомогою до інших осіб і керуючи автомобілем «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , почав рух заднім ходом по скошеній ділянці пшеничного поля, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1224255100:01:005:0254, в напрямку земельної ділянки з кадастровим номером 1224255100:01:005:0201, що знаходиться на північ від селища Покровське, Покровського району Дніпропетровської області, тим самим створивши небезпеку іншим учасникам руху.

У подальшому, 30.06.2020 року, приблизно о 15 годині 45 хвилин, під час руху заднім ходом по скошеній ділянці пшеничного поля, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1224255100:01:005:0254, проїхавши відстань близько 7,2 м від початку руху, водій ОСОБА_5 скоїв наїзд керованим ним автомобілем «ЗИЛ ММ3 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 , який у статичному горизонтальному положенні перебував позаду вказаного транспортного засобу на траєкторії його руху та в межах габаритів, керованого ОСОБА_5 автомобіля «ЗИЛ ММ3 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Своїми діями водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху (далі Правила), зокрема:

- згідно п. 1.5. Правил дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- згідно п. 10.1. Правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- згідно п. 10.9. Правил під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого ОСОБА_6 заподіяно наступні тілесні ушкодження: внутрішньо шкіряні крововиливи у вигляді геометричних ромбоподібних фігур в області спини, майже на всьому протязі, які розповсюджуються на сідниці з крововиливами в підлеглі м`які тканини відповідно їх розташування; переломами 5-9 ребер справа та 4-8 ребер зліва по середнє-пахвовій лінії з ушкодженнями пристінкової плеври, крововиливами в товщу оточуючих м`яких тканин, розриви легенів з крововиливами навколо, двобічний гемоторакс (скупчення крові в плевральних порожнинах), численні розсіянні крововиливи у міокарді, нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів, морфологічна картина шокової реакції у печінці. Велике садно в ділянці лівої брові з переходом на ліву виличну область, на область лівої щоки та підборіддя ліворуч; крововилив в товщу м`яких тканин голови в тім`яній ділянці.

Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , приблизно о 15 годині 45 хвилин, на місці дорожньо-транспортної пригоди, а саме, на скошеній ділянці пшеничного поля, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1224255100:01:005:0254, яка знаходиться на північ від селища Покровське, Покровського району Дніпропетровської області, на відстані 2,9 км від залізничного переїзду 20-го км перегону Чаплино-Мечетна Покровського району Дніпропетровської області, від закритої тупої травми тіла з переломами ребер з ушкодженням пристінкової плеври та легень, крововиливами в плевральні порожнини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

В судовому засіданні, визнаючи себе повністю винним, та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 також просив суд розглядати справу в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила проводити судове засідання без її участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просила призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухав думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, ухваливши допитати обвинуваченого та дослідити характеризуючі матеріали стосовно його особистості.

Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України в суду немає сумнівів в добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, зазначив, що злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України він вчинив з необережності. Обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що 30.06.2020 року, приблизно о 15 годині, він перебуваючи на полі, яке знаходиться поблизу смт. Покровське, керував ТЗ «ЗИЛ ММЗ 554» та здійснював транспортування зерна від комбайну до складів СФГ «Покровчанка».

Під час чергової вигрузки до комбайна підійшов гр. ОСОБА_6 для того, щоб здійснити його налаштування. Закінчивши вигрузку, ОСОБА_5 подивився у дзеркала та повільно почав рухатися назад, щоб заїхати за комбайн. Під час руху назад ОСОБА_5 побачив, що перед його авто лежить гр. ОСОБА_6 обличчям вниз. ОСОБА_5 швидко покинув авто та підійшов до ОСОБА_6 , але на той час, останній будь-яких ознак життя не подавав.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 пояснив суду, що гр. ОСОБА_6 під час того, як на нього наїхав ОСОБА_5 перебував у сліпій зоні автомобіля «ЗИЛ ММЗ 554», ОСОБА_5 , рухаючись назад ніяк не міг побачити ОСОБА_6 . Також, захисник ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_5 під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не перебував та відшкодував сім`ї загиблого ОСОБА_6 близько 70 тисяч гривень.

Заслухавши обвинуваченого, захисника, прокурора, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_5 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, слід віднести щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, з місця проживання та місця роботи характеризується позитивно, пенсіонер, офіційно не працює, раніше не судимий.

Відповідно до ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого слід обрати і призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією частини 2 статті 286 КК України.

Разом з тим, враховуючи особистість обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, щире каяття, позицію сторін у справі, позитивну характеристику обвинуваченого, те, що ним скоєний необережний злочин, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, тому суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України, і таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Враховуючи обставини справи, думку учасників провадження, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті, судом не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370 - 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і визначити йому іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу №19/104/9/2/824 від 21.07.2020 року, в розмірі 1634,50 грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи №3338-20 від 13.08.2020 року, в розмірі 2615,04 грн. (дві тисячі шістсот п`ятнадцять гривень чотири копійки).

Речовий доказ по справі: автомобіль «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності СФГ «Покровчанка», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 07.04.2016 року ТСЦ 1247, який переданий під зберігальну розписку голові СФГ «Покровчанка» ОСОБА_8 - передати за належністю власнику голові СФГ «Покровчанка» ОСОБА_8 .

Речовий доказ по справі: змив на марлевий тампон з керма автомобіля «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщений в паперовий експертний пакет та міститься в матеріалах справи знищити.

Речовий доказ по справі: змив на марлевий тампон з руків`я коробки перемикання передач автомобіля «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщений в паперовий експертний пакет та міститься в матеріалах справи знищити.

Скасувати арешт автомобіля «ЗИЛ ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності СФГ «Покровчанка», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 07.04.2016 року ТСЦ 1247, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2020 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394частини 2Кримінального процесуальногокодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1