Рішення
від 10.02.2021 по справі 484/1947/18
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1947/18

Провадження № 2/484/13/21 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2021 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Фермерського господарства Олег до Приватного підприємства Агро-Віта.Юг , Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

08.05.2018 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання договору оренди землі недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 червня 2010 року між Фермерським Господарством Олег та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, що їй належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825484600:03:000:1198, серія ЯЗ № 142837 від 05.02.2009 року в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Вище зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28 грудня 2011 року за реєстраційним номером 482548464000410.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 122486278 вбачається, що державний реєстратор Первомайської районної державної адміністрації Дяхтяренко Юрій Сергійович на підставі рішення № 35773169 від 20.06.2017 року зареєстрував укладений між ПП Агро-Віта.Юг та ОСОБА_1 договір оренди землі від 10.04.2017 року у відповідності з яким ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку загальною площею 0,11 га з кадастровим номером 4825484600:03:000:1198 в оренду ПП Агро-Віта.Юг .

Оспорюваний договір оренди землі був укладений між відповідачами та в подальшому зареєстрований в період дії первісного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 ще 14 червня 2010 року та який пройшов державну реєстрацію 28 грудня 2011 року. Відповідно до п. 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Відповідно до п. 8, договір укладено на десять років, тобто закінчується термін дії договору 28 грудня 2021 року.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лиш у випадках, встановлених законом. Таким правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі ( в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксована умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним судом України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, а також у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку з різними набувачами Державною реєстраційною службою України було направлено лист-роз`яснення від 06.08.2013 року № 2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами , за змістом якого державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копій документів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 р.

Згідно п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Вважає, що при державній реєстрації оспорюваного договору оренди землі державний реєстратор повною мірою не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не впевнився у відсутності державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Отже з вище викладеного можна дійти висновку, що укладений між ПП Агро- Віта.Юг та ОСОБА_1 договір оренди землі не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Договір оренди землі, укладений 10.04.2017 року між ПП Агро-Віта.Юг та ОСОБА_1 слід визнати недійсним з тих підстав, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, укладеного між позивачем ФГ Олег та відповідачем ОСОБА_1 спірна земельна ділянка на момент укладення договору з ПП Агро-Віта.Юг знаходилася в законному користуванні ФГ Олег , а договір оренди між ними розірваний у встановленому порядку не був і є чинним.

В судове засідання представники сторін не з`явились, проте надали суду заяви з проханням слухати справу у їх відсутність. Представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Пунктом 5 вищезазначеної Постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,11 га., що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 142837 від 05.02.2009 року Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, кадастровий номер 4825484600:03:000:1198.

28 грудня 2011 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за реєстраційним номером 482548464000410, зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 14 червня 2010 року, який був укладений між Фермерським Господарством Олег та ОСОБА_1 , строк дії 10 років з моменту державної реєстрації, з правом пролонгації.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 122486278 вбачається, що державний реєстратор Первомайської районної державної адміністрації Дяхтяренко Юрій Сергійович на підставі рішення № 35773169 від 20.06.2017 року зареєстрував укладений між ПП Агро-Віта.Юг та ОСОБА_1 договір оренди землі від 10.04.2017 року у відповідності з яким ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку загальною площею 0,11 га в оренду ПП Агро-Віта.Юг .

Ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Між відповідачами ПП Агро-Віта.Юг та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки під час дії договору оренди землі з ФГ Олег , а відтак були порушені права позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. При таких обставинах суд вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки від 10.04.2017 року, укладений між ПП Агро-Віта.Юг та ОСОБА_1 , порушує права позивача та вбачає підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Також ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд вважає, що викладені у позові обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи та не спростовані відповідачами.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Фермерського господарства Олег (с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, ЄДРПОУ: 20877225) до Приватного підприємства Агро-Віта.Юг (с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, ЄДРПОУ: 34473084), Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (м.Первомайськ Миколаївської області, вул. Чкалова, 12, ЄДРПОУ: 04056546) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання договору оренди недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 10.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Приватним підприємством Агро-Віта.Юг , як орендарем, земельної ділянки площею 0,11 га, кадастровий номер 4825484600:03:000:1198, зареєстрований 20.06.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 35773169.

Стягнути з Приватного підприємства Агро-Віта.Юг , Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Олег в рівних частках судовий збір в сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн., по 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн. 33 коп. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя:

СудПервомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення10.02.2021
Оприлюднено11.02.2021
Номер документу94787549
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —484/1947/18

Рішення від 10.02.2021

Цивільне

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Паньков Д. А.

Ухвала від 21.01.2021

Цивільне

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Паньков Д. А.

Ухвала від 16.11.2020

Цивільне

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Паньков Д. А.

Ухвала від 21.11.2018

Цивільне

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Паньков Д. А.

Ухвала від 21.05.2018

Цивільне

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Паньков Д. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні