Рішення

від 29.01.2021 по справі 665/1896/20

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

набрала чинності "___"

Справа № 665/1896/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря Собчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чаплинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом в якому просить визнати дійсним письмовий договір міни земельних ділянок, укладений 1 1 грудня 2018 року між нею та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на придбану за договором міни земельну ділянку площею 5,1571 гектарів, кадастровий номер 6525483100:05:005:0016, яка розташована на території Чаплинської (колишньої Першокостянтинівської сільської ради) селищної ради Чаплинського району Херсонської області.

Позовна заява мотивована тим, що 1 1 грудня 2018 року між сторонами укладено договір міни земельних ділянок. 11 грудня 2018 року між сторонами було підписано акт про прийом та передачу обмінюваних земельних ділянок, згідно договору міни від 11 грудня 2018 року б/н, відповідно до якого останні обмінялися земельними ділянками та передали один одному документи, які посвідчують право власності на ці земельні ділянки. Враховуючи певні особливості земельних ділянок, а саме: віддаленість від населеного пункту, різну площу, різну вартість земельних ділянок, однакове цільове призначення в межах категорії земель - сільськогосподарського призначення, тому сторони погодились, що вчинюваний обмін земельних ділянок є рівним, для чого позивачем здійснено відповідачу грошову компенсацію в розмірі 125193,43 грн., про що складено розписку. Відповідно до пункту 4.2. Договору, сторони зобов`язались 12 грудня 2018 року на 12-00 годин з`явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього Договору, однак нотаріального посвідчення Договору міни з боку відповідача до теперішнього часу проведено не було. Отже, відповідач своїми діями (бездіяльністю) ухиляється від нотаріального посвідчення договору, як того вимагають норми чинного законодавства України. Зазначає, що у даному випадку, відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, є всі правові підстави для визнання договору міни дійсним.

Позивачка в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 1 1 грудня 2018 року між сторонами укладено договір міни земельних ділянок, згідно якого позивачка ОСОБА_1 передала у власність відповідачу ОСОБА_3 , належну їй (позивачці) на праві власності, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , земельну ділянку з кадастровим номером 6525483100:02:001:0354, розташованої на території Першокостянтинівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, площею 0,02 га, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а в свою чергувідповідачка ОСОБА_2 передала позивачці ОСОБА_1 , належну їй (відповідачці) на праві власності , згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД№726 625 , земельну ділянку з кадастровим номером 652548 3100:05:005:0016, розташованої на території Першокостянтинівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, площею 5,1571 га, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

1 1 грудня 2018 року між сторонами було підписано акт про прийом та передачу вищевказаних обмінюваних земельних ділянок, згідно договору міни від 11 грудня 2018 року б/н, відповідно до якого останні обмінялися земельними ділянками та передали один одному документи, які посвідчують право власності на ці земельні ділянки.

Враховуючи певні особливості земельних ділянок, а саме: віддаленість від населеного пункту, різну площу, різну вартість земельних ділянок, однакове цільове призначення в межах категорії земель - сільськогосподарського призначення, сторони погодились, що вчинюваний ними обмін земельних ділянок є рівним, для чого позивачем здійснено відповідачу грошову компенсацію в розмірі 125193,43 грн., про що останньою написано розписку, згідно якої вона в дійсності отримала від позивачки вказану компенсацію.

Згідно пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 10 грудня 2018 року) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, зважаючи на зміст пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України дозволено обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього кодексу.

Велика Палата Верховного Суду 15 травня 2019 року прийняла постанову у справі №227/1506/18-ц (провадження №14-66цс19) у якій зазначила, що договір міни відповідає приписам статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України щодо застосування підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай і відступає від цього висновку з огляду на таке: Підпункт б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина перша статті 14 Закону № 899-IV не обмежувала випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Частина третя статті 715 ЦК України передбачає можливість встановлення у договорі міни доплати. Відтак, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновок Верховного Суду України стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай стосувався припису підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року .

Згідно вимог статей 203, 205, 207, 208, 628, 638, 639 Цивільного кодексу України, статей 131, 132 Земельного кодексу України Позивач та Відповідач досягли та зазначили усі істотні умови у договорі міни, втому числі: 1. назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назву юридичної особи); 2. вид угоди; 3. предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); 4. документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; 5. відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; 6. відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); 7. договірну ціну; 8. права та обов`язки сторін; 9. кадастровий номер земельної ділянки; 10. момент переходу права власності на земельну ділянку.

Відповідно до умов Договору міни сторони досягали згоди щодо ціни товару, що обмінюється та його передачі один одному.

Так, пунктом 1.7. договору визначено, що враховуючи різницю у вартості майна, що є предметом обміну за цим договором, за погодженням сторін позивач сплатив відповідачу грошову компенсацію в розмірі 125193,43 грн., яку остання отримала до підписання договору.

Договір підписано обома сторонами, що свідчить про досягнення згоди та виконання пунктів цього договору.

Всі земельні ділянки, які були обміняні за договором міни відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №227/1506/18-ц ( провадження №14-66цс19) зазначила, що встановлення доплати у договорі міни не суперечить частині третій статті 715 ЦК України. Отже, необґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що оскільки у договір міни відповідачі включили умову про доплату, цей договір укладений не для обміну земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а для того, щоби приховати реальний договір їх купівлі-продажу. Крім того, договір міни є різновидом договору купівлі-продажу (§ 6 Міна розміщений у главі 54 Купівля-продаж ЦК України); сторонами договору міни, як і сторонами договору купівлі-продажу, є продавець і покупець (стаття;655, частина друга статті 715 ЦК України). Тому укладення договору міни з доплатою, як у цій справі, не приховує укладення договору купівлі-продажу .

Згідно частини четвертої статті 715 Цивільного кодексу України право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту підписання акту приймання передачі обмінюваних земельних ділянок від 1 1 грудня 2018 року до позивача перейшло право власності на земельну ділянку площею 5,1571 га.

У статті 209 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до частини третьої статті 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Порядок нотаріального посвідчення договорів міни визначається у Законі України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Згідно з частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, він не породжує тих прав та обов`язків, які бажали сторони. Відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Між сторонами по Договору міни досягнуто усіх істотних умов відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, сторони зобов`язались 1 2 грудня 2018 року на 12-00 годин з`явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього Договору.

Як встановлено судом, нотаріального посвідчення Договору міни з боку Відповідача до теперішнього часу проведено не було. Отже, Відповідач своїми діями (бездіяльністю) ухиляється від нотаріального посвідчення договору, як того вимагають норми чинного законодавства України. Тобто у даному випадку, відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України є всі правові підстави для визнання договору дійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пунктами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так як відповідачка, як вже було вище зазначено, ухиляється від нотаріального посвідчення договору міни земельної ділянки, позивачка позбавлена права, відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати право власності на об`єкт Договору, чим значною мірою порушуються її майнові права та охоронювані законом інтереси.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, позивач має право звернутися до суду з позовною заявою про захист свого майнового права шляхом визнання договору міни дійсним та визнанням права власності на майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дійсним письмовий договір міни земельних ділянок, укладений 1 1 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на придбану за договором міни земельну ділянку площею 5,1571 гектарів, кадастровий номер 6525483100:05:005:0016, яка розташована на території Чаплинської (колишньої Першокостянтинівської сільської ради) селищної ради Чаплинського району Херсонської області.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте Чаплинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Березніков