Ухвала

від 02.02.2021 по справі 473/664/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020150190000085, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_5 та заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року відносно

ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вознесенське Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрована в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

обвинувачена ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України та призначено покарання, за ч. 1 ст. 190 КК України 200 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 190 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 358 КК України штраф в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн., за ч. 3 ст. 358 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України штраф в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.

Ухвалено, на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з самостійним виконанням покарання у вигляді штрафів в розмірі 1020грн. та 850 грн.

Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік із покладенням, відповідно до ст. 76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області завдану злочином майнову шкоду в сумі 21345,23 грн., а також судові витрати на користь держави в сумі 1256,08 грн. за проведення судової експертизи.

Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачена ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно неї.

Прокурор просить вирок суду змінити в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Визнати ОСОБА_5 засудженою за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 190 КК України 2 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 358 КК України штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн., за ч.3 ст. 358 КК України 1 року позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом, передбачені ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

Обвинувачена ОСОБА_5 вважає оскаржуваний вирок таким, що не відповідає положенням ст. 370 КПК України, внаслідок неналежного дослідження матеріалів кримінального провадження та упередженого ставлення до обвинуваченої.

Наголошує на істотному порушенні її прав на захист, які полягають у тому, що судовий розгляд проводився за відсутності захисника, через те, що перед судовим засіданням 18.11.2020 р., адвокат ОСОБА_8 відмовився від надання адвокатських послуг, однак все одно був відображений у вироку.

На думку апелянта, подана нею декларація не є офіційним документом, внаслідок чого, невнесення всіх відомостей про майновий стан є бездіяльністю, а не злочином, оскільки не становить суспільної небезпеки та належить до цивільних деліктів, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, відповідно до положень Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Крім того, внесення до декларації неправдивих відомостей стосовно наявності земельної ділянки, яка перебуває у її власності, та подання їх до уповноваженого органу з метою отримання соціальної допомоги з боку держави не мало вирішального юридичного значення для нарахування та виплати допомоги, оскільки не спростовувало відповідних на те підстав.

З приводу обставин провадження, зауважує, що потребуючи грошових коштів на утримання малолітньої доньки вона звернулась до Управління соціального захисту, де її заяву прийняла головний спеціаліст ОСОБА_9 , яка особисто направляла запити до сільської ради та отримала відповідь про відсутність у її власності нерухомого майна, у зв`язку із чим, вона неодноразово просила викликати цього свідка суду, однак у задоволенні її клопотань було відмовлено.

Стосовно земельної ділянки, не зазначеної у декларації, відмічає, що ПСП «Сонячна долина», яке орендує її земельну ділянку, укладало договір із її сестрами, в той час як за рішенням суду земельна ділянка належить їй на праві спільної сумісної власності та оформлена на неї.

Відмічає, що кваліфікація її діянь за ознакою повторності не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 32 КК України.

Звертає увагу суду на те, що позовна заява, подана прокурором в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області не відповідає положенням ст.175-177 ЦПК України. Крім того, прокурором не надано письмових доказів неможливості подання такого позову потерпілим.

Зауважує, що необхідності у проведенні судової експертизи не було, оскільки вона не заперечувала проти того, що підписувала заяву про надання їй соціальної допомоги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, вважає оскаржуваний вирок незаконним і таким, що підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Наголошує на тому, що всупереч приписів ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України, призначаючи покарання за сукупністю злочинів та застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд першої інстанції неправильно ухвалив рішення про самостійне виконання покарання у виді штрафів.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

25.03.2019 р., y денний час, ОСОБА_10 , маючи умисел на незаконне заволодіння бюджетними коштами, що виділяються як державна допомога малозабезпеченим сім`ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та державна допомога на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», звернулась до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області із заявою про призначення ycix видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні Управління соціaльного захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Пушкінська, 1, при заповненні «Декларації про доходи та майновий стан ociб, які звернулися за призначенням ycix видів соціальної допомоги» у розділі «Відомості про земельні ділянки, що перебувають у власності або володінні (користуванні) членів сім`ї», умисно власноручно внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності будь якої земельної ділянки та земельного паю, хоча достовірно знала, що вона є власницею земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0058 площею 3,1213 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0135 площею 1,0634 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0060 площею 1,3997 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:13:000:0164 площею 0,1505 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:13:000:0163 площею 0,1498 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0057 площею 3,317 га, та про те, що вони перебувають у користуванні ПСП «Сонячна долина», за що їй сплачується орендна плата, яка є умисно прихованим нею прибутком, чим підробила офіційний документ, та надала уповноваженому працівнику Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області завідомо підроблений документ «Декларацію про доходи та майновий стан ociб, які звернулися за призначенням ycix видів соціальної допомоги», чим використала завідомо підроблений документ.

26.03.2019 р., на підставі поданих ОСОБА_10 завідомо неправдивих відомостей, які впливають на визначення державної допомоги, уповноваженою особою Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, що перебувала в омані від поданої ОСОБА_10 недостовірної інформації, прийняті рішення про призначення ОСОБА_10 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та державно соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, у період з 01.03.2019 р. по 31.08.2019 р., з щомісячними грошовими виплатами.

У період часу з березня 2019 року по серпень 2019 року, на особистий картковий банківський рахунок ОСОБА_10 безпідставно нараховані грошові кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у сумі 10 917,48 грн. та державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 9 375,26 грн., якими вона розпорядилась за власним розсудом.

B наслідок обману посадових ociб управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_10 незаконно заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 20292,74грн., чим завдала державі, в ocoбi Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, майнової шкоди на вказану суму.

16.09.2019 р., у денний час, ОСОБА_10 , маючи умисел на незаконне заволодіння бюджетними коштами, що виділяються як державна допомога малозабезпеченим сім`ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та державна допомога на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», звернулась до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області.

Реaлізyючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул.Пушкінська, 1, при заповненні «Декларації про доходи та майновий стан ociб, які звернулися за призначенням ycix видів соціальної допомоги» y розділі «Відомості про земельні ділянки, що перебувають y власності або володінні (користуванні) членів сім`ї», умисно власнорyчно внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності будь якої земельної ділянки та земельного паю, хоча достовірно знала що являється власницею земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0058 площею 3,1213 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0135 площею 1,0634 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0060 площею 1,3997 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:13:000:0164 площею 0,1505 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:13:000:0163 площею 0,1498 га, ј частки ділянки з кадастровим номером 4822081200:14:000:0057 площею 3,317 га, та про те, що вони перебувають y користуванні ПСП «Сонячна долина», за що їй сплачується орендна плата, яка є умисно прихованим нею прибутком, чим підробила офіційний документ, та надала уповноваженому працівнику Управління соціaльного захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області завідомо підроблений документ «Декларацію про доходи та майновий стан ociб, які звернулися за призначенням ycix видів соціальної допомоги», чим використaла завідомо підроблений документ.

20.09.2019 р., на підставі поданих ОСОБА_10 завідомо неправдивих відомостей, які впливають на визначення державної допомоги, уповноваженою oсобою Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, що перебувала в омані від поданої ОСОБА_10 недостовірної інформації, прийнято рішення про призначення ОСОБА_10 державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, y період з 01.09.2019 р. по 29.02.2020 р., з щомісячними грошовими виплатами.

У період часу вересень 2019 року грудень 2019 року, на особистий картковий банківський рахунок ОСОБА_10 безпідставно нараховані грошові кошти державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям y сумі 1 052,49 грн., якими вона розпорядилась за власним розсудом.

Bнаслідок обману посадових ociб Управління соціaльного захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_10 незаконно заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 1 052,49 гpн., чим завдала державі, в ocoбi Управління соціaльного захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, майнової шкоди на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, який надає права, з метою використання його підроблювачем, за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно та за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену на підтримку своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який частково підтримав подані апеляційні скарги та просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

За положеннями ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Аналогічні вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.09.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», відповідно якій, суди націлюються на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист, і як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Крім того, Європейський суд з прав людини констатує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006 р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п. 34). Пункти «а», «в» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлюють, що кожен обвинувачений має право бути негайно та детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Диспозицією ч. 1 ст. 190 КК України передбачена відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_5 умислу на підроблення офіційного документу, а також на заволодіння чужим майном шляхом обману із використанням завідомо підроблених документів, а тому кваліфікував її дії за ч.ч.1,2 ст. 190, ч.ч.1,3, 4 ст. 358 КК України.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до правового висновку з питання застосування положень статті 190 КК України, у подібних правовідносинах, викладеного у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суді від 16.11.2020 р. у справі № 159/3357/18, саме собою встановлення в Законі №1768-ІІІ механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство, за умови, якщо в діянні особи є всі елементи складу вказаного кримінального правопорушення і під час звернення за державною соціальною допомогою не було жодних правових підстав для її призначення цій особі.

Правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з`ясування наявності елементів складу злочину шахрайства.

Неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов`язкової за законом інформації.

У той же час під час розгляду кримінального провадження судами слід враховувати особливості Закону № 1768-ІІІ, а відтак з`ясовувати питання чи мала винна особа право на соціальну допомогу на іншій, ніж зазначеній у її заяві, підставі.

Факт наявності у особи права на отримання соціальної допомоги на інших підставах свідчить про порушення нею порядку оформлення документів (елемент складу цивільно-правого делікту), а вчинені нею дії у такому випадку не можуть розцінюватися як шахрайство. За таких обставин діяння особи не містить всіх елементів (ознак) складу злочину шахрайства, а тому обвинувальний вирок не може вважатися обґрунтованим.

Водночас, як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції не встановлено законодавчих заборон на призначення ОСОБА_5 соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу мaлозабезпеченим сім`ям» та Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а відтак, наміру отримати соціальну допомогу в порушення встановленого порядку із використанням завідомо підроблених документів, що складає об`єктивну сторону інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190, 358 КК України.

Зазначене свідчить про те, що вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому є підставою для його скасування. При цьому, висновок цього суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є передчасним.

Наведені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними та процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини та змагальності сторін у процесі, законності, та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов`язкові вимоги у ст. 370 КПК України, а також містяться у ст. 7 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати.

Згідно вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 ст. 412 КПК України, передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Разом з тим, порушення судом наведених вимог кримінального процесуального закону не відноситься до передбаченого ч. 1 ст. 415 КПК України переліку безумовних підстав призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Однак, за положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ст. ст. 7, 370 КПК України, з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, оцінити всі надані сторонами кримінального провадження докази, надати їм належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, в залежності від встановлених обставин та наявності для цього підстав, вирішити питання стосовно правової кваліфікації дій обвинуваченої та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, як такі, що містили вимоги про скасування вироку.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року відносно ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3