Рішення

від 08.02.2021 по справі 567/1097/20

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1097/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Войтко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації Рівненської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся орган опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації Рівненської області. У позовній заяві зазначає, що відповідачі, які є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ухиляються від виконання батьківських обов`язків, не займаються вихованням дитини, не надають кошти на його утримання, не піклуються про нього, не створюють належних умов для його проживання.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не забезпечують належних умов для проживання та виховання дитини та враховуючи, що родичів, які мають можливість та бажання взяти хлопчика на виховання в свою сім`ю ще не мають статусу потенційних опікунів, просить позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів аліменти на користь дитини на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій вказав, що позовні вимогі підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, зокрема через оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України - http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/ , заперечень щодо позову до суду не подала, відзив на позов не надсилала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця про живання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію пові домлення або виклику, на останню відому судо ві адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою біль ше не проживає або не знаходиться.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був особисто повідомлений у встановленому законом порядку, заперечень щодо позову до суду не подав, відзив на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи та будь-яких інших клопотань від його імені до суду не надходило.

Свідок ОСОБА_4 подав письмові пояснення в яких вказав, що ОСОБА_2 періодично зловживає спиртними напоями, не займається належним доглядом за малолітньою дитиною, не проживає за місцем реєстрації малолітньої дитини - ОСОБА_1 , не цікавиться його вихованням та навчанням.

Свідок ОСОБА_5 подала письмові пояснення, в яких вказала, що вона разом із чоловіком займаються вихованням та забезпеченням малолітньої дитини ОСОБА_1 , оскільки батьки дитини не навідують його, не беруть участі у вихованні, матеріально не забезпечують.

За клопотанням представника позивача, з урахуванням положень ст. ст. 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно у відсутності відповідача по справі.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 значиться батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.8)

З довідки №03 від 26.05.2020, повідомлення №5 від 23.07.2020 та №7 від 27.07.2020 встановлено, що ОСОБА_1 упродовж періоду з 01.09.2018 по 26.05.2020 був зарахований у садочок і щоденно його відвідував. Активну участь у вихованні дитини, матеріальному забезпеченні бере дідусь ОСОБА_6 . Дитина проживає разом із дідусем, бабусею та старшим братом, його мати у садочку була присутня декілька разів, вона не цікавиться життям сина. Батько дитини - ОСОБА_3 жодного разу не з`являвся до дитячого садочка, не цікавився життям та здоров`ям дитини, участі у вихованні сина не брав. (а.с.10,11,12)

З довідки від 18.09.2020, повідомлення від 25.09.2020 встановлено, що ОСОБА_1 навчається у першому класі Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ст. №4. За весь час навчання дитини, його батьки не цікавилися його успіхами, не відвідували навчальний заклад, не телефонували. Його опікуванням займається його тітка ОСОБА_7 і дядько ОСОБА_8 , які відвідують батьківські збори, цікавляться успіхами ОСОБА_9 та забезпечують його всім необхідним. (а.с.13,14)

Згідно актів обстеження умов проживання від 28.04.2020, 18.06.2020, 21.07.2020 встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_1 , для виховання останнього створено всі необхідні умови. Доглядає дитину бабуся дитини - ОСОБА_10 та дідусь - ОСОБА_6 , які повністю ним опікуються та проживають разом із ним. (а.с.18,19,20)

З наказу №59 від 17.08.2020 встановлено, що ОСОБА_1 було влаштовано на тимчасове проживання у сім`ю рідної тітки ОСОБА_5 , жительки м.Нетішин Хмельницької області. (а.с.24)

З повідомлення від 27.07.2020 та 05.08.2020 встановлено, що ОСОБА_2 з квітня 2019 року на території Межиріцької сільської ради не проживає.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не цікавляться життям, здоров`ям дитини - ОСОБА_1 , участі в утриманні дитини не беруть. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснюють догляд за ОСОБА_1 . В будинку облаштовані всі необхідні умови для виховання неповнолітньої дитини. (а.с.25,27)

З пояснень ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 встановлено, що вихованням та розвитком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не займається, за місцем проживання вона відсутня, вихованням дитини займаються його дід та баба. (а.с.34,35,36,37)

З характеристики від 21.07.2020 вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, не дбає про дитину, її всебічний розвиток. З квітня 2019 року залишила дитину на своїх батьків, не займається його вихованням, не допомагає матеріально. На її поведінку неодноразово надходили усні скарги від батька ОСОБА_6 (а.с.42)

Неодноразово з відповідачами працівниками виконавчого комітету Межиріцької сільської ради та працівниками поліції проводилися виховні бесіди з метою припинення протиправної поведінки, питання неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та доцільності позбавлення їх батьківських прав двічі виносилося на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, яке вони проігнорували, тому було вирішено надати висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав. (а.с.52-55)

З висновку Острозької РДА Рівненської області №3108/01-31 від 15.09.2020, вбачається, що зазначений орган у зв`язку з систематичним невиконанням відповідачами батьківських обов`язків вирішив рекомендувати позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 (а.с.56-57)

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_2 .

З письмових доказів, досліджених судом, письмових пояснень свідків, встановлено, що відповідачі, які є батьками малолітнього сина, не приділяють належної уваги його вихованню, не створюють належних умов для його проживання та матеріального забезпечення.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідачів щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя своєї дитини має місце протягом тривалого періоду часу, що було підставою для застосування щодо них заходів впливу, виклику на засідання комісії з питань захисту прав дитини та в подальшому для висновку органу опіки і піклування, якими рекомендовано позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 .

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належного умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з нього та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природнього здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дитини. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченого ст.164 СК України . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дитини, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дитини бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод малолітнього ОСОБА_1 та відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 , особисто повідомлявся про дату, місце та час проведення судових засідань, а ОСОБА_2 було викликано у судові засідання за зареєстрованим місцем її проживання, та за допомогою оголошення на сайті, проте вони свідомо ухилилися від участі у них, не подали жодного клопотання чи пояснення по справі, та не брали участь у жодному судовому засіданні, хоча мали реальну можливість цього, переконують суд у тому, що відповідачі взагалі не мають бажання та не спроможні виконувати батьківські функції щодо своєї дитини.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачі тривалий час ухилялися від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нею не займалися, не піклувалися про її матеріальне утримання, на час розгляду справи не проявляють інтересу до стану її здоров`я та навчання, не цікавляться її фізичним, моральним і духовним розвитком, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 .

Статтею 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини і суд, одночасно з позбавленням батьківських прав може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою малолітню дитину не утримують, то з них на утримання дитини слід стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини доходу.

При вирішенні спору судом береться до уваги відсутність у відповідачів по справі інших утриманців, їх добрий стан здоров`я та стан здоров`я малолітнього сина. При цьому, суд бере до уваги, що відповідачі інвалідності не мають та мають можливість працювати, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 08.10.2020, а тому за правилами ст. 191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.

Частиною 3 ст. 193 СК України визначено, що аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що малолітній ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді не має опікунів, то аліменти з відповідачів слід стягувати шляхом відкриття особистого банківського рахунку та перерахування коштів на особистий рахунок ОСОБА_1 в ПАТ "Державний ощадний банк України", відповідно до ч. 3 ст. 193 СК України.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, відчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Окрім того, як вбачається із ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягають до стягнення судові витрати по справі.

На підставі ст. 159, 166, 164, 180, 182 СК України, ст.59, 60 ЦК України, керуючись ст. 12, 76, 83, 89, 92, 141, 142,263, 264, 265,280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов органу опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, просп.Незалежності, буд.14 Рівненська область, код ЄДРПОУ 04057729) в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно їх малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання, шляхом відкриття особистого банківського рахунку на дитину в ПАТ "Державний ощадний банк України" та сплати аліментів на вказаний рахунок в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.10.2020 до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь його малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання, шляхом відкриття особистого банківського рахунку на дитину в ПАТ "Державний ощадний банк України" та сплати аліментів на вказаний рахунок в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.10.2020 до досягнення дитиною повноліття.

Передати малолітнього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікування органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 лютого 2021 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.