Постанова

від 03.02.2021 по справі 925/9/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 925/9/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 (повний текст складено 01.09.2020)

у справі №925/9/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"</a>,

про стягнення 602 178,77 грн. штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"</a> про стягнення 602178,77 грн. штрафних санкцій, в тому числі: 119 112,29 грн. пені та 483 066,48 грн. штрафу за порушення зобов`язання за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним між сторонами договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ щодо передачі позивачу у власність одного автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАз-655053-05 для перевезення вахтових бригад.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"</a> на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 59 556,15 грн пені, 241 533,24 грн штрафу і 9032,69 грн судового збору.

В іншій частині в позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не поставив автомобіль спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАз-655053-05, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не відповідають обставинам справи. Апелянт вважає, що відсутність збитків у позивача у зв`язку з невиконанням умов договору поставки не є беззаперечним свідченням наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки зобов`язання мають бути виконані належним чином. Крім того, як зазначає скаржник, відповідач не довів, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення своїх договірних зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/9/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 26.11.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 року для розгляду справи №925/9/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року розгляд справи призначено на 03.02.2021.

Явка представників сторін

Представник позивача та відповідача у судове засідання 03.02.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи вказані особи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 03.02.2021 за відсутності представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Акціонерним товариством Українська залізниця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод спеціального обладнання (виконавець) 23.11.2018 було укладено договір №ОД/П-18-1054НЮ (договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі.

Згідно п. 1.2 договору та специфікації (додаток №1 до договору), найменуванням товару визначено - Автомобіль спеціалізований GERMES-K-AKR на базі шасі КрАз-65053-05 для перевезення вахтових бригад.

За умовами п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не більше 45 календарних днів від дня отримання відповідної заявки замовника, але не пізніше 31.12.2018 з правом дострокового виконання.

Згідно п. 11.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

Пунктом 11.3 договору передбачено відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції, а саме: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, передбачених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Відповідно до п. 15.2 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, при виявленні не конкурентноспроможності на товар, при невідповідності якості поставленого товару встановленим вимогам, при невиконанні пункту 5.1 договору, повідомивши постачальника у строк не менш ніж 20 днів до такого розірвання.

Строк дії договору встановлюється сторонами з моменту його підписання і до 31.12.2018, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору (п. 16.2 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, 29.11.2018 він направив відповідачу заявку №Пмех-09/1148 на постачання чотирьох одиниць автомобілів спеціалізованих GERMES-K-AKR на базі шасі КрАз-65053-05 для перевезення вахтових бригад у терміни та згідно умов передбачених договором. Вказана заявка отримана відповідачем 07.12.2018.

Проте відповідач своє зобов`язання за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ щодо передачі позивачу автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад у встановлений цим договором строк не виконав.

29.11.2018 року відповідач надіслав позивачу лист від 28.11.2018 №281118-01, в якому, посилаючись на затримку термінів виробництва і постачання шасі КрАЗ від Приватного акціонерного товариства "Авто КрАЗ", заявив про неможливість поставки автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад у встановлений договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ строк до 31.12.2018 і запропонував позивачу розглянути можливість поставки так автомобіля на базі шасі МАЗ-6312С3, яке є рівноцінним аналогом шасі КрАз-65053-05.

03.01.2019 року відповідач надіслав позивачу лист від 29.12.2018 №291218-01, у якому відповідач вказав на невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Авто КрАЗ" зобов`язання перед відповідачем за укладеним між ними договором купівлі - продажу від 12.11.2018 №530/1ТД/18 щодо передачі відповідачу в установлений цим договором строк шасі КраАЗ-65053-05 через прострочення поставки цього шасі його виробником - приватним акціонерним товариство "Авто КрАЗ" у зв`язку із введеними Указом Президента Російської Федерації від 22.10.2018 №592 "Про застосування спеціальних економічних заходів в зв`язку з недружніми діями України по відношенню до громадян і юридичних осіб РФ" та постановою Уряду РФ від 01.11.2018 №1300 "Про намір щодо реалізації Указу Президента Російської Федерації від 22.10.2018 №592" обмеженнями щодо приватного акціонерного товариства "Авто КрАЗ", що потягнуло за собою зрив строків виконання зобов`язання відповідача перед позивачем за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ, тому відповідач запропонував позивачу погодити поставку автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад у строк до 29.03.2029.

Позивач лист відповідача від 29.12.2018 №291218-01 одержав 11.01.2019 і своєї згоди на викладену в цьому листі пропозицію відповідачу не надав.

Листом від 05.02.2019 №05/02/1 відповідач, посилаючись на ті ж самі, що й у листі від 29.12.2018 №291218-01, причини невиконання ним зобов`язання за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ, повідомив позивача про готовність виконання цього зобов`язання у погоджений сторонами термін і просив позивача підтвердити готовність прийняття такого виконання.

Листом від 19.02.2019 №ПЮ-14/129 позивач у відповідь на лист відповідача від 05.02.2019 №05/02/1 повідомив про одностороннє розірвання позивачем договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ відповідно умов його пункту 15.2 у зв`язку з невиконанням відповідачем договору у строк до 31.12.2018.

За порушення зобов`язання за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ щодо передачі відповідачем позивачу в установлений цим договором строк автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад позивач нарахував відповідачу до сплати передбачені п. 11.3 договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ штрафні санкції, а саме 119 112,29 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за 50 днів прострочення поставки товару з 01.01.2019 по 19.02.2019 і 483 066,48 грн. штрафу в розмірі 20% вартості товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не більше 45 календарних днів від дня отримання відповідної заявки замовника, але не пізніше 31.12.2018 з правом дострокового виконання.

В той же час, відповідачем в строк до 31.12.2018 не було виконано зобов`язання з поставки товару за договором.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було доведено, що він вжив усіх заходів для недопущення порушення зобов`язання за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ.

Надіслання відповідачем згадуваних вище листів позивачу не є такими заходами, оскільки це листування було спрямоване на зміну умов договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ, а не на його виконання на передбачених ним умовах.

Неприйняття позивачем запропонованих відповідачем змін до договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ і розірвання його в односторонньому порядку є правом позивача, передбаченим цим договором та чинним законодавством і не звільняє відповідача від виконання та від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ.

А тому, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 11.3 договору від 23.11.2018 №ОД/П-18-1132 НЮ пені та штрафу за порушення строку поставки автомобіля спеціалізованого GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції передбачена умовами договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки та штрафу у розмірі 20% від суми непоставленої у строк продукції (п. 11.3 договору), у зв`язку із чим, позивач, з посиланням на положення статті 549 ЦК України та пункту 11.3 договору, нарахував відповідачу 119 112,29 грн. пені за період з 01.01.2019 до 19.02.2019 та 483 066,48 грн. штрафу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов`язання перед позивачем за договором, перевіривши розрахунок сум пені та штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що суми пені та штрафу у розмірі 119 112,29 грн. та 483 066,48 грн., відповідно, є правильними та обґрунтованими.

Відповідачем, в свою чергу, подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків, а відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів з метою недопущення господарського правопорушення, що підтверджується листами, доданими до відзиву. Проте позивач відмовився від отримання автомобілів спеціалізованих GERMES-K-AKR на базі шасі КрАЗ-65053-05 для перевезення вахтових бригад та повідомив про одностороннє розірвання договору. Враховуючи надмірно великий розмір штрафних санкцій та підстави, якими було викликано порушення строків виконання зобов`язання, а також відмову позивача від договору та відсутність завданих позивачу збитків, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У даному конкретному випадку при вирішенні питання зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції правомірно врахував те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 74-79 ГПК України, понесення збитків внаслідок допущеного порушення відповідачем умов договору та значність розміру заявлених санкцій.

А тому, оцінивши інтереси обох сторін, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення поставки товару та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів позивача та відповідача у даному спорі, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені та штрафу на 50 %, а саме пені з 119112,29 грн. до 59556,15 грн. і штрафу з 483066,48 грн. до 241533,24 грн.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, забезпечивши баланс інтересів сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 року у справі № 925/9/20 в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 року у справі № 925/9/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 року у справі № 925/9/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/9/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.02.2021

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко