Рішення

від 08.02.2021 по справі 905/2139/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2021 Справа № 905/2139/20

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОГ-Рітейл (місцезнаходження : 69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 28; ідентифікаційний код 41224168)

Відповідач : Приватне підприємство Восток-Транс (місцезнаходження : 85761, Донецька область, село Зачатівка, вулиця Елеваторна, будинок 1-А; ідентифікаційний код 39783658)

предмет позову : стягнення 13 175, 00 грн. заборгованості

підстави позову : неналежне виконання умов договору поставки № ТЗТК0041219001 від 04 грудня 2019 року

судовий збір : 2102,00 грн. (сплачено 2102,00 грн.)

Суддя Матюхін В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог і ії обгрунтування

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-Рітейл» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства Восток-Транс про стягнення 13 175, 00 грн. заборгованості за договором поставки з використанням смарт-карти № ТЗТК0041219001 від 04.12.2019 року.

Мотиви позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за погодженим текстом договору поставки з використанням смарт-карти № ТЗТК0041219001 від 04.12.2019 року., а саме, часткову несплату поставлених нафтопродуктів (дизельне пальне) за видатковими накладними №БЗГ007353 від 14.12.2019, №БЗГ007800 від 20.12.2019 на загальну суму 25 175, 00 грн.

2. Позиція відповідача/ів

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не заперечив проти позовних вимог, відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин не надав, у зв`язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; розгляд справи призначено на 21.01.2021 ; встановлено відповідачу строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом (не пізніше) п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України встановлено:

• позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 -х робочих днів з дня отримання відзиву;

• відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповіді.

Вказану ухвалу було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ухвала від 22.12.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам 23 .12.2020 і згідно поштового повідомлення та інформації, яка розміщена на сайті ПАТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), отримана: позивачем 05.01.2021, а відповідачем не отримана (поштою повернута до суду у зв`язку з закінченням терміну зберігання), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (відповідач - в строк для подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву) не подали.

До матеріалів справи долучено конверт-повернення з адреси місцезнаходження відповідача з довідкою відділення поштового зв`язку щодо причин такого повернення, датованою 30.01.2021 - за закінченням терміну зберігання .

Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону .

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень та подати у встановлені ГПК України строки відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 21.01.2021 розгляд справи відкладено на 08.02.2021.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

1) За твердженням позивача, не спростованим відповідачем:

- 04.12.2019 до ТОВ «ЗОГ-Рітейл» звернувсь директор ПП Восток-Транс з пропозицією укласти договір і в цей же день був погоджений текст договору поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001;

- за результатом домовленості позивач підписав зі свого боку примірник договору поставки та неодноразово надсилав його для підписання відповідачу.

Умовами проєкту договору передбачено, зокрема, наступне:

- п.2.1: покупець (ПП Восток-Транс ) зобов`язується оплатити вартість товару, а постачальник (ТОВ «ЗОГ-Рітейл» ) зобов`язується передати у власність покупця (поставляти) нафтопродукти (бензин, дизельне пальне), газ, що наявні на АЗС, на умовах, передбачених даним договором;

- 2.4: на виконання умов даного договору постачальник зобов`язується передати у користування покупця смарт-карти з логотипом « ZOG» , а покупець зобов`язується прийняти смарт-карти у користування на умовах даного договору;

- 3.1: постачання товарів покупцю здійснюється постачальником цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС РОБ-терміналу, при умові: пред`явлення смарт-карти покупцем (довіреною особою);

- 3.2: підтвердженням фактичного отримання покупцем товарів на АЗС в асортименті, кількості є чек РРО, що видається покупцю;

- 12.1: даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Договір поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001 відповідачем підписаний не був.

2) На підтвердження поставки товару (нафтопродуктів) позивачем до позову додано копії видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №БЗГ007353 від 14.12.2019, за якою одержувачу Приватному підприємству Восток-Транс на підставі договору № ТЗТК0041219001 від 04.12.2019 буцімто було поставлено Дизельне паливо у кількості 50 літрів на суму 1 325,00 грн. за період з 01.12.2019 по 14.12.2019;

- видаткова накладна №БЗГ007800 від 20.12.2019, за якою одержувачу Приватному підприємству Восток-Транс на підставі договору № ТЗТК0041219001 від 04.12.2019 буцімто було поставлено Дизельне паливо у кількості 900 літрів на суму 23 850,00 грн. за період з 16.12.2019 по 20.12.2019.

Зазначені видаткові накладні підписані тільки позивачем, відповідачем вони не підписані.

3) За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, останній протягом грудня 2019 року і лютого 2020 року здійснив перерахування коштів на рахунок ТОВ «ЗОГ-Рітейл» за отриманий товар (нафтопродукти), а саме:

24 грудня 2019 року ПП Восток-Транс платіжним дорученням №513 перерахувало на рахунок ТОВ Зог-Рітейл кошти у розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) з призначенням платежу: сплата за ДТ, згідно рахунку № 4349 від 13.12.2019 року ;

11 лютого 2020 року ПП Восток-Транс платіжним дорученням №815 перерахувало на рахунок ТОВ Зог-Рітейл кошти у розмірі 1 000,00 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок) з призначенням платежу: сплата за ДТ, згідно рахунку № 4349 від 13.12.2019 року ;

24 лютого 2020 року ПП Восток-Транс платіжним дорученням №820 перерахувало на рахунок ТОВ Зог-Рітейл кошти у розмірі 1 000,00 гривень (одна тисяч гривень 00 копійок) з призначенням платежу: сплата за ДТ, згідно рахунку № 4349 від 13.12.2019 року .

4) За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, загальна сума поставленої продукції (дизельне пальне) за видатковими накладними №БЗГ007353 від 14.12.2019, №БЗГ007800 від 20.12.2019 становить 25 175,00грн., оплату якої останнім здійснено частково у сумі 12 000,00грн. Сума заборгованості складає 13 175,00 грн.

5) ТОВ Зог-Рітейл 07.05.2020 направило директору ПП Восток-Транс претензію №166 (вимогу на оплату) сплатити заборгованість станом на дату її подання у розмірі 13 175,00 грн., у т.ч. ПДВ 2195,83 грн. у 7-ми денний строк з моменту отримання претензії. Одночасно з претензією було надіслано проект договору поставки № ТЗТК0041219001 від 04.12.2019 та первину документацію для їх підписання та скріплення печаткою відповідача.

Претензія позивача відповідачем залишена без відповіді і задоволення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України , ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11 , 509 Цивільного кодексу України , ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору .

Згідно із вимогами ст.ст. 525 , 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору , а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проєкт договору, який доданий позивачем до позову, є проєктом договору поставки, а відтак стосунки між сторонами щодо цього мали підпадати під правове регулювання параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України , параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України .

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України (ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов . Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частина друга статті 180 ГК України визначає три умови, за яких господарський договір вважається укладеним. Це: а) досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору; б) додержання передбаченої законом форми договору; в) додержання передбаченого законом порядку укладання договору.

Приписами ч.3 ст.180 ГК України передбачено: При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору .

Вимогами статті 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Згідно статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною . Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 643 Цивільного кодексу України визначено, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Оскільки договір поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001 відповідачем підписаний не був , тобто сторонами не були погоджені істотні умови для такого виду договору, а саме - предмет, ціна і строк дії договору, то відсутні підстави вважати такий договір укладеним.

На підтвердження поставки відповідачу нафтопродуктів позивач посилається на копії видаткових накладних, які підписані тільки ним (позивачем). Відповідачем вони не підписані. А відтак, відсутні належні докази передачі позивачем відповідачеві спірної продукції .

Також позивачем до позову не додано ніяких доказів на підтвердження передачі відповідачеві смарт-карти №ТЗТК0041219001, яка є власністю першого.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .

Як було встановлено судом, договір поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, укладений не був, і, як наслідок, строк оплати товару між сторонами погоджений не був, тобто строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений. За таких обставин позивач мав діяти відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якою обумовлене: Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Обов`язок негайної оплати товару не випливає ні з договору (є таким, що не відбувся), ні з актів цивільного законодавства, а тому позивач мав заявити відповідачеві вимогу щодо оплати нафтопродуктів у будь-який час . Така вимога мала бути заявлена (направлена) в межах матеріального права шляхом пред`явлення рахунку, направлення листа-вимоги і т.п.

Як на документ про пред`явлення вимоги про оплату спірної продукції в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України позивач посилається тільки на заявлену 07.05.2020 претензію .

Претензія є процесуальним документом, підстави і порядок пред`явлення якої обумовлені процесуальним законодавством , а саме, ст.19 Господарського процесуального кодексу України. Основні положення досудового врегулювання спору", у той час як вимога про оплату послуг має заявлятись в межах матеріального права, а саме ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України ;

Ч.2 ст.19 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що „особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову", тобто відповідно до чинного процесуального законодавства претензія пред`являється тоді, коли права і законні інтереси порушено (у даному випадку позивач повинен був спочатку пред`явити вимогу в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України і тільки після сплину 7-ми денного строку та за умови неперерахування коштів боржником міг пред`явити останньому претензію .

З огляду на зазначене претензія не є вимогою в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України , а тому з нею не можна пов`язати настання строку оплати товару. Інших підстав щодо цього позивачем не заявлялось.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату отриманих нафтопродуктів, якщо це мало місце.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, а також показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання .

Належними є докази , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (стаття 76 Кодексу).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо , а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ

За таких обставин, в межах заявлених позивачем підстав своїх вимог суд вважає, що:

- договір поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001 між сторонами не укладений (є таким, що не відбувся);

- належними та допустимими доказами позивач не підтвердив передачі (поставки) відповідачу нафтопродуктів на спірну суму;

- строк оплати товару не настав,

і, як наслідок, позов заявлено без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає. В той же час це не позбавляє позивача права звернутись до суду з позовом з інших підстав .

Посилання позивача на ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України , суд вважає безпідставним, так як:

- відсутні будь-які докази як погодження між сторонами проєкту договору поставки з використанням смарт-карт №ТЗТК0041219001, так і направлення (надсилання, передачі) його позивачем відповідачеві;

- оплата дизельного палива відповідачем буцімто здійснювалась, проте вона якщо і здійснювалась, то оплачувався рахунок №4349 від 13.12.2019, який позивачем до позову доданий не був і тому не відомо, на яку суму цей рахунок виставлено, оплачений він відповідачем повністю чи частково і чи пов`язаний він зі спірними стосунками чи ні (в платіжних дорученнях у розділі Призначення платежу є посилання на рахунок № 4349 від 13.12.2019, проте відсутні відомості щодо договору, в межах якого здійснюється оплата товару) і т.п.

При прийнятті рішення судом також враховано наступне.

Приписами ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено: У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події , суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події . У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою . Тобто, відповідно до чинного процесуального законодавства відсутність дій з боку учасника справи (у даному випадку відповідача) чи певної події може бути сприйнята судом як доказ. І тільки за певних умов, а саме: зобов`язання судом іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події і не надання останнім таких доказів. В даному ж випадку мова йде не про відсутність дій, а про досягнення між сторонами згоди щодо укладення угоди і про передачу товару, тобто про події (дії обох сторін), які мали бути, що не одне і теж.

З огляду на зазначене, мовчання відповідача (не надання ним відзиву і т.п.) не може сприйматись судом як доказ визнання усіх обставин, зазначених позивачем у позові. Як уже було зазначено, згідно ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона (у даному випадку позивач) повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано ніяких доказів щодо:

- досягнення згоди про умови договору поставки взагалі і строку оплати товару (продукції) зокрема:

- передачі (поставки) відповідачу нафтопродуктів .

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, відповідно до ст.129 Господарського кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (в даному випадку - на позивача).

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст. 210 , 233 , 238 , 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ), господарський суд, -

ВИ Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-Рітейл» до Приватного підприємства «Восток-Транс» про стягнення 13 175, 00 грн. заборгованості залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 10.02.2021.

Суддя В.І. Матюхін