Рішення
від 02.11.2020 по справі 910/4502/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/4502/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Бурсак В.Є., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд

до товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд

про розірвання договору та стягнення 143312,51 грн.,

Представники:

від позивача Лисов Є.М., Мазур І.О.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд (далі - ТОВ БК Ізобуд ) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Укрмашбуд про розірвання договору підряду № С20/09-18 від 20.09.2018 та стягнення 143312,51 грн., з яких: 120000,00 грн. авансу, 23312,51 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав роботи за договором підряду № С20/09-18 від 20.09.2018 (далі - Договір), що є істотним порушенням договору та є підставою для його розірвання, а також для повернення авансу і сплати пені. Роботи, які не виконані відповідачем, є виготовлення та монтаж конструкцій на будинки № 1, 2 в 11 мікрорайоні житлового комплексу по вул. Дніпровська Набережна у м. Києві.

Суд своєю ухвалою від 05.05.2020 відкрив провадження у справі № 910/4502/20, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що:

- не настав момент виконання робіт за Договором, оскільки позивачем перерахована частина авансу, а не 50 % від договірної ціни, що становить 131252,4 грн., а також не надана проектно-технічна документація;

- в період з 24.09.2019 по 12.10.2018 він закупив матеріали, необхідні для виготовлення металевих конструкцій за Договором, виготовив дрібні індивідуальні конструкції та доставив, підняв і здійснив їх монтаж, що є частковим виконанням Договору. Вартість виконаних робіт склала 238450,72 грн. Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2) за листопад 2018 року та довідка (форма КБ-3) про вартість виконаних робіт надіслані позивачу. Оскільки останній не надав відповіді щодо причин їх не підписання, ці роботи прийняті позивачем. Підтвердженням прийняття робіт, на думку відповідача, є його листування з директором позивача у мобільному додатку Вайбер (Viber).

Спростовуючи доводи відповідача позивач у відповіді на відзив послався на таке:

- згідно з додатком № 2 до Договору, який врегульовує графік платежів, розмір авансу складає 120000 грн.;

- проектно-технічна документація надіслана відповідачу електронної поштою;

- позивач не отримував від відповідача акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2) за листопад 2018 року та довідку (форма КБ-3) про вартість виконаних робіт, листування у мобільного додатку Вайбер не є належним доказом.

Суд своєю ухвалою від 30.07.2020 постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.09.2020 відповідач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме:

- прибуткових накладних № 330 від 26.09.2018 на суму 36176,70 грн., № 331 від 26.09.2018 на суму 3114,00 грн., № 337 від 08.10.2018 на суму 5662,50 грн., № 338 від 09.10.2018 на суму 30961,48 грн., оборотно-сальдових відомостей за 20.09.2018-31.12.2018 по рахунку 221 та по рахунку 205;

- платіжних доручень № 495 від 25.09.2018 на суму 36176,70 грн., № 496 від 26.09.2018 на суму 3114,00 грн., № 499 від 05.10.2018 на суму 5662,50 грн., № 500 від 09.10.2018 на суму 30961,48 грн., а всього на суму 75914,68 грн.

За твердженням відповідача, вказаними доказами підтверджується закупівля відповідачем матеріальних цінностей згідно з додатком № 2 Графік виконання монтажних робіт до Договору. В подальшому такі матеріали були використані відповідачем в період з 01.10.2018 по 12.10.2018 для виготовлення та монтажу індивідуальних конструкцій для встановлення на об`єктах позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Водночас, за приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В рішенні у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001 року ЄСПЛ вказав, шо ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та звернутися до вищої інстанції про його перегляд. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль правосуддя.

Право на справедливий судовий розгляд також включає базове право на подання доказів, що відображається у практиці і рішеннях ЄСПЛ.

Зокрема відхиляючи скаргу відповідно до ст. 6 параграфу 1 Конвенції ЄСПЛ вказав, що заявнику була надана можливість приймати участь у змагальних процесах, йому була надана можливість на різних стадіях проваджень надавати аргументи і докази (Garcia Ruiz v. Sраіn (Гарсіа Руїз проти Іспанії) [ВП], параг. 29).

Сторонам повинна бути надана можливість подати будь-які докази, необхідні для успіху скарги ( Clinique des Асасіаs аnd Оthers v. Fгаnсе (Клінік дез Акація та інші проти Франції), парагр. 37).

Завданням Суду відповідно до Конвенції є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів ( ЕІsholz v. Gегmаnу (Ельсгольц проти Німеччини), параг. 66).

Процесуальні правила щодо збирання доказів та їх подання до суду не повинні призводити до того, що сторона не матиме змоги практично та ефективно реалізувати права, які гарантує ст. 6 Конвенції ( Ходорковський та Лебедєв проти Росії (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia), п. 731, та Матиціна проти Росії (Маtytsina v. Russia) п. 187).

Європейський суд у параграфі 38 у рішенні від 01.07.2003 у справі Суомінен (Suominen) проти Фінляндії зазначив: Суд вважає, що заявниця була позбавлена можливості здійснити своє право на справедливий судовий розгляд у зв`язку з відмовою національного суду прийняти представлені нею докази. Це вбачається з того, що апеляційний суд відхилив прохання заявниці про розгляд її доказів на тій підставі, що їх необхідно було представити районному суду і що заявниця не довела, що їй не було дозволено або що вона не мала можливості це зробити. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Європейський суд у рішеннях від 26 липня 2007 року у справі Walchli v. Fгаnсе , від 8 грудня 2016 року ТОВ Фріда проти України наголосив, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури.

З огляду на викладене, суд приймає до розгляду докази, подані відповідачем.

На виконання робіт по виготовленню і встановленню металевих каркасів власними силами позивачем надані такі документи:

- договір підряду №19/03-ПР/18-Є від 19.03.2018, укладений позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Монолібуд Сервіс ;

- пояснення директора ТОВ БК Ізобуд Луценко І.П. від 30.09.2020 щодо необхідності залучення субпідрядної організації до виконання робіт по договору підряду № 19/03-ПР/18-Є від 19.03.2018;

- бухгалтерську довідка про використання матеріалів на об`єкті: житловий комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 Мікрорайоні житлового масиву Позняки по вулиці Дніпровська Набережна у Дарницькому районі міста Києва (буд.№1,2).(ЖК Seven) в частині виконання робіт по встановленню металевих конструкцій з копіями видаткових накладних;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 231, що підтверджує списання матеріалів за договором підряду № 19/03-ПР/18-Є від 19.03.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Монолібуд Сервіс і ТОВ БК Ізобуд .

Ці докази, враховуючи наведені вище мотиви, також прийняті судом до розгляду.

Також позивач вважає, що додаткові докази, надані відповідачем, не відповідають критеріям належності і допустимості: накладні не стосуються придбання матеріалів, передбачених Договором, а також накладні та платіжні доручення не містять необхідних реквізитів.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.09.2018 товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд (підрядник) уклали договір підряду № С20/09-18 (далі - Договір).

За умовами Договору підрядник зобов`язався на свій ризик за наданим замовником проектом з власних матеріалів виконати роботи, а замовник прийняти їх та оплати.

Зокрема, пунктом п. 1.1 Договору передбачено, що підрядник виконує на свій ризик, власними і залученими силами та засобами, за ціною, визначеною Договором, монтаж конструкцій відповідно до проекту, наданого замовником, на об`єкті за адресою: житловий комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву Позняки по вул. Дніпровська Набережна у Дарницькому районі м. Києва (будинок № 1, 2) (далі - роботи). Підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, якість яких відповідає умовам будівельних норм і правил, що діють в Україні (п. 2.1 Договору).

Сторони узгодили (п. 3.1 Договору), що ціна Договору визначається окремим додатком - додаток № 1. Відповідно до цього додатку, ціна договору становить 262504,8 грн., яка складається з вартості робіт з виготовлення, фарбування металоконструкції і монтажу накривок, вартості матеріалів, транспортних та загальновиробничих витрат.

У тексті Договору сторони сформували пункт 4.1, яким поклали на замовника після підписання Договору обов`язок перерахувати підряднику аванс для виконання робіт в обсязі 50% від вартості договірної ціни. Виконання замовником цього обов`язку є однією із обставин, яка, відповідно до п. 5.3 Договору, зумовлює перебіг строку виконання робіт. Строк оплати інших платежів підлягав визначенню окремим графіком (п. 4.2 Договору), як термін, послідовність та порядок виконання робіт (п. 5.1 Договору).

У зв`язку з цим при підписанні тексту Договору сторони у ньому передбачили, що крім умов, що викладені у цьому тексті, невід`ємною частиною Договору є умови, що наведені у інших документах, які є додатками до Договору: додаток 1 (договірна ціна), додаток 2 (графік фінансування), додаток 3 (графік виконання робіт).

Отже, Договір разом з додатками слід розглядати як цілісний єдиний правочин, що регулює правовідносини підряду, зміст яких зафіксований у декількох письмових документах, і можливість такої фіксації змісту письмового правочину передбачена ч. 1 ст. 207 ЦК України. Фіксація договору - це матеріалізація інформації на певному носії за допомогою графічних (букв, цифр тощо) символів, які можуть бути нанесенні на декількох таких носіях інформації.

В дійсності документ, який названий сторонами додатком № 2 до Договору, визначає як графік фінансування, так і графік виконання робіт, тобто додаток № 2 врегульовує умови, які первісно сторони домовились врегулювати різними додатками. Це вказує на наявний розрив у часі між підписанням основного тексту Договору, та додатку № 2, який підписувався пізніше.

Графік фінансування робіт, що наведений у додатку № 2, покладав на позивача обов`язок протягом 5 днів здійснити оплату вартості матеріалів у розмірі 85000 грн., що, відповідно до договірної ціни, є 100% їх вартістю, та 100% вартість робіт з виготовлення металоконструкцій у розмірі 35000 грн. Для виготовлення металоконструкцій графіком виконання робіт відповідачу було надано 10 днів.

Отже, умови, наведені у графіку фінансування робіт, по іншому врегульовують порядок та розмір сплати авансового платежу, ніж це передбачено у п. 4.1 основного тексту Договору (50% від вартості договірної ціни - 131253,4 грн.). Враховуючи ту обставину, що додаток № 2, у якому наведений графік фінансування, є пізнішим за часом підписання від основного тексту Договору, умова про оплату авансу у розмірі 120000 грн. (85000 грн. + 35000грн.) є такою, яка була досягнута між сторонами після умови про сплату 131253,4 грн., тобто є умовою про зміну розміру авансу з 131253,4 грн. на 120000 грн.

21.09.2018 позивач сплатив відповідачу 120000 грн. (платіжне доручення № 1244).

Вказане свідчить про виконання позивачем свого обов`язку щодо оплати авансу і спростовує доводи відповідача щодо ненастання однієї з обставин, з якою Договір пов`язує початок перебігу строку виконання робіт - сплати авансу.

Інші дії, які позивач зобов`язаний був здійснити для настання можливості у відповідача розпочати виконання робіт, - це надати проектно-технічну документацію (п. 5.3, п. 6.1.1 Договору).

Ще до укладення Договору, 30.08.2018, позивач на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав електронний лист з кресленнями накриття ( 6 файлів).

Черговий електронний лист з кресленнями накриття (10 файлів) позивач на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав 25.09.2018.

Закон України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003, № 851-IV, який встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів, забороняє заперечувати юридичну силу електронного документа виключно через те, що він має електронну форму, а також заперечувати допустимість електронного документа як доказу виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 цього Закону).

А тому надані позивачем паперові копії електронних листів підтверджують отримання адресатом ІНФОРМАЦІЯ_1 файлів з кресленнями накриття.

Договір не містить посилання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 як реквізит відповідача. При вирішенні питання виконання позивачем обов`язку надання проектно-технічної документації відповідачу суд керується таким критерієм оцінки доказів як вірогідність.

Вірогідність доказів полягає у тому, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд встановлює відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Застосовуючи критерій вірогідності для з`ясування доведеності відповідачем отримання креслень накриття, надісланих позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з суперечливості наведених відповідачем обставин, які виключають одні одних. Такими обставинами, що є взаємовиключними, є, з однієї сторони, неодержання проектно-технічної документації, що унеможливило виконання робіт, і, з другої сторони, доводи відповідача щодо виконання робіт. Вірогідність одночасного виконання робіт та їх невиконання не тільки викликає сумнів, а є неможливою. У зв`язку з цим таке одночасне посилання відповідача на взаємовиключні обставини дає суду підстави вважати, що більш вірогідним є доводи позивача, що саме відповідач отримав креслення накриття, надіслані на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підсумовуючи наведене, настали визначені п. 5.3 Договору обставини, які зумовлюють початок перебігу строку виконання робіт - з моменту підписання сторонами договору, отримання від позивача необхідної проектно-технічної документації для виконання робіт відповідачем та перерахування позивачем відповідачу авансу.

Відповідно до графіку виконання монтажних робіт загальний строк виконання робіт за договором становить 45 (сорок п`ять) робочих днів.

За умовами Договору (п. 4.2) акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) готує підрядник на підставі обсягу виконаних робіт і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у термін не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника протягом 3 робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених в акті, фактичним обсягам виконаних робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні і, у разі відповідності, підписує його. Довідка (форма № КБ-3) та акт (форма № КБ-2в) підписуються уповноваженими представниками сторін та завіряється печатками. У разі не підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2-в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) протягом 3 робочих днів і ненадання підряднику обґрунтованої відповіді щодо причин не підписання, надані підрядником матеріали вважаються схваленими замовником.

05.11.2018 відповідач склав акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), який 23.11.2018 надіслав позивачу. Відповідно до опису вкладення разом з цим актом надсилались інші документи (додаткова угода, форма КБ-3, договірна ціна, локальний кошторис), однак копії цих документів суду не надані, а тому їх зміст судом не встановлений.

Відповідно до акту від 05.11.2018, що містить підпис тільки представника відповідача, вартість виконаних робіт за ним склала 238450,72 грн.

Позивач та відповідач не оспорюють факт наявності на цей час відповідних металевих конструкцій на будинках № 1, № 2 у житловому комплексі в 11 мікрорайоні житлового масиву Позняки по вул. Дніпровська Набережна у Дарницькому районі м. Києва. Спір стосуються виконавця цих робіт, яким кожна сторона вважає себе.

Враховуючи відсутність доказів отримання позивачем акту форми № КБ-2в від 05.11.2018, на думку суду, неможливо застосувати процедуру підтвердження прийняття робіт, врегульовану п. 4.2 Договору, у випадку не підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт і ненадання підряднику обґрунтованої відповіді щодо причин не підписання.

З огляду на це, підтвердження виконання робіт може мати місце іншим шляхом, зокрема на підставі документів, які фіксують придбання матеріалів, необхідних для їх виконання, понесення виробничих витрат, тощо.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

В розумінні Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, вимоги до якого наведені у статті 9 Закону. За її приписами первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Оцінюючи надані відповідачем прибуткові накладні, суд констатує їх недопустимість як доказів, оскільки останні не містять необхідних реквізитів (відсутні підписи). Крім цього, ці документи можуть свідчити тільки про придбання матеріалів, а не понесення інших витрат, які стосуються виготовлення, транспортування, монтаж тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, доведення виконання робіт є обов`язком, що покладається на відповідача.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію про обставини, які входять в предмет доказування.

Отже, приєднані докази не є первинними документами та не підтверджують господарські операції відповідача.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За загальним правилом одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Метою укладення Договору було виконання відповідачем монтажних робіт.

Оскільки відповідач не виконав монтажні роботи за Договором, допущені відповідачем порушення є істотними.

Оскільки порушення виконання зобов`язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється.

Наслідком припинення Договору є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов`язання. Таким чином, виходячи з приписів п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вимоги про стягнення 120000,00 грн. авансу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі затримки виконання робіт з вини підрядника, останній сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Суд приймає як вірний розрахунок позивача, за яким з відповідача слід стягнути 23312,51 грн. пені від вартості невиконаних робіт (262504,80 грн.) за період з 29.11.2018 до 29.05.2019.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином не довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд до товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд .

Розірвати договір підряду № С20/09-18 від 20.09.2018, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд та товариством з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд (вул. Драгомирова, 2, кв. 107, м. Київ, 01103, код 23743318) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Ізобуд (вул. Голосіївська. 17, м. Київ, 03039, код 37313199) 120000,00 грн. боргу, 23312,51 грн. пені, 4251,69 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 10.02.2021.

Суддя С. А. Ковтун

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.11.2020
Оприлюднено11.02.2021
Номер документу94796728
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/4502/20

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Рішення від 22.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 10.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Рішення від 02.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Рішення від 02.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 19.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 08.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 30.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 05.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Ухвала від 07.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні