Рішення

від 11.02.2021 по справі 918/1181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1181/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Лед" ( 33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 404А, код ЄДРПОУ 40052300)

до відповідача Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (33028, Рівненська область, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 33724010)

про стягнення в сумі 52 188,09 грн..

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Лед" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Рівне Лед") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (далі по тексту Відповідач, КП "Управління майновим комплексом") про стягнення у сумі 52 188,09 грн..

Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу №01-032016/70 від 11.03.2016 року Позивач передав у власність Відповідача товар на загальну суму 48 647,66 грн.. Однак Відповідач оплату за товар не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48 647,66 грн.. Крім того, Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні втрати у сумі 1366,98 грн., 3% річних у сумі 2151,45 грн. за період з 13.06.2019 року по 02.12.2020 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.01.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідач надав суду відзив на позов. Крім того, просив суд відкласти розгляд справи для уточнення розрахунків.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року розгляд справи відкладено у спрощеному позовному провадженні на 09.02.2021 року.

16.01.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Відповідач надав суду копію платіжного доручення №1 від 13.01.2021 року про сплату Позивачу 18647,66 грн..

26.01.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення від Позивача надійшла заява №8 від 25.01.2021 року про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Відповідача 33 686,05 грн. боргу за отриманий товар згідно Договору купівлі-продажу №01-032016/70 від 16.03.2016 року. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

11 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рівне Лед , як продавцем та Комунальним підприємством Управління майновим комплексом Рівненської обласної ради, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу № 01-032016/70 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Рівне Лед взяло на себе зобов`язання передати у власність Комунального підприємства Управління майновим комплексом Рівненської обласної ради Товар, а Комунальне підприємство Управління майновим комплексом Рівненської обласної ради зобов`язалось прийняти та оплатити Товар в асортименті та по цінах вказаних у додатках, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.9.3 цей Договір діє з 11.03.2016 по 10.03.2017. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Заяв про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності сторони суду не надали.

Відповідно до Видаткової накладної № 55 від 13 травня 2019 року, Позивач передав у власність, а Відповідач прийняв Товар:

1. Світлодіодний світильник RVL Armstrong LED 38W у кількості 26 шт. вартістю 27 092.00 грн.;

2. LED лампа VIDEX А60е 12W Е27 3000К 220V у кількості 60 шт. вартістю 3 250.20 грн.;

3. Лампа с/д VIDEX С37 7W Е27 4100R 220V у кількості 3 шт. вартістю 197.52 грн.;

4. Світильник світлодіодний 6 W у кількості 100 шт. вартістю 10 000.00 грн..

Загальна вартість Товару, переданого Позивачем Відповідачу, склала 48 647 (сорок вісім тисяч шістсот сорок сім) гривень 66 коп.

Сторони дійшли згоди про те, що Товар поставляється Позивачем без дотримання пункту 5.1. Договору, тобто до отримання оплати за Товар, а Відповідач оплачує Товар впродовж строку вказаного в рахунку № 1204 від 13 травня 2019.

Згідно рахунку № 1204 від 13 травня 2019 встановлений строк на здійснення розрахунку за Товар складав 30 календарних днів, а останнім днем строку вказано 12 червня 2019 року.

З моменту передання Товару у Власність Відповідача, Позивачем не було отримано жодної претензії щодо кількості та якості переданого Товару.

Відтак, Позивач виконав зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Станом на 01 грудня 2020 року Відповідач, в порушення умов Договору, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України, не здійснив оплату вартості Товару.

Позивач звернувся до Відповідача листом № 20 від 18 вересня 2020 року з вимогою здійснити погашення заборгованості за Договором.

Позивачем отримано відповідь Відповідача від 22 жовтня 2020 року № 03-09/183-1 де останній зазначає, що заборгованість виникла внаслідок поширення СОVID-19. Відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково, сплативши Позивачу платіжним доручення №1 від 13.01.2021 суму 18647,66 грн..

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умовами Договору купівлі-продажу №01-032016/70 від 16.03.2016 року іншого не встановлено.

Таким чином здійснивши перерахунок коштів у сумі 18647,66 грн. Відповідач погасив 3% річних у сумі 2151,45 грн. за період з 13.06.2019 по 02.12.2020 та частину основного боргу у сумі 16 496, 21 грн..

Дії Позивача по погашенню інфляційних втрат за рахунок суми сплаченої Відповідачем не грунтуються на законі, так як порядок погашення інфляційних не передбачено ст.534 ЦК України, і інфляційні по своїй суті не є процентами чи неустойкою.

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 32 151, 45 грн. грунтується на договорі та законі, і, відповідно, є правомірною.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Позивачем розрахунок інфляційних здійснено арифметично невірно.

Здійснивши розрахунок інфляційних суд зазначає, що їх розмір складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.06.2019 - 31.10.2020 48647.66 1.026 1269.18 49916.84

Розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період є арифметично вірним.

Крім того вірним є розрахунок 3% річних за період з 03.12.2020 по 13.01.2021 у сумі 167,62 грн..

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт поставки Відповідачу товару та не оплату його вартості у встановлені строки, а Відповідач зазначеного не спростував, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 32 151,45 грн., 3% річних у сумі 167,62 грн. та суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 1269,18 грн..

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (33028, Рівненська область, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 33724010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Лед" ( 33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 404А, код ЄДРПОУ 40052300) 32 151 (тридцять дві тисячі сто п`ятдесят одна) гривня 45 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 167 (сто шістдесят сім) гривень 62 коп., суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев`ять) гривень 18 коп., судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп..

3. В решті позову відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.