Рішення

від 23.11.2020 по справі 925/1012/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1012/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - Хливнюк І.В. за довіреністю, відповідача - Максименка І.В. за самопредставництвом (директор), розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненрго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лада» про стягнення 33876 грн. 56 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненрго» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лада» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 268 від 01.02.2012 року, 33876 грн. 56 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку оплати отриманої теплової енергії за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 268 від 01.02.2012 року за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1012/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.09.2020 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 30.09.2020 року:

відзив на позов (вх. №15095/20 а.с. 43-47), за змістом якого проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у спірний період не користувався послугами позивача, цю обставину підтверджують показники вузла комерційного обліку, який опломбований працівниками позивача, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю;

клопотання про об`єднання справ (вх. № 15103/20, а.с. 53), в якому просив на підставі ст. 173 ГПК України об`єднати провадження у справах № 925/1008/20 та № 925/1012/20 за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненрго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лада» за раніше відкритим номером № 925/1012/20.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 13.10.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 01.10.2020 року клопотання (вх. №15211/20 а.с.65-66), в якому просив долучити додаткові докази в обґрунтування відзиву на позовну заяву.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 15683/20 від 12.10.2020 року, а.с. 68-72) спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, заперечував проти об`єднання справ № 925/1008/20 та № 925/1012/20 в одне провадження та наголосив, що постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється безперервно в опалювальний період, не повірений лічильник не є приладом обліку, тому його дані не можуть слугувати підставою для розрахунку та братись до уваги, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року (в протоколі судового засідання) в задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ № 925/1008/20 та № 925/1012/20 в одне провадження відмовлено, оголошено перерву до 19.11.2020 року.

Відповідач в особі директора подав суду 19.11.2020 року письмове пояснення по справі (вх. № 18048/20 а.с. 88-92), в якому повідомив, що за його зверненням від 23.10.2020 року працівниками позивача 30.10.2020 року здійснено опломбування кранів подачі тепла, за наслідками чого укладено договір № 47 на виконання робіт від 30.10.2020 року та підписано акт № 47 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за його ж зверненням від 05.11.2019 року відвідні дії позивачем не здійснено, що і спричинило даний спір.

В судове засідання 19.11.2020 року представник позивача не з`явився, направив суду 09.11.2020 року клопотання (вх. № 17279/20), в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю, розгляд справи провести без участі їх представника, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, письмових поясненнях. В засіданні суду оголошено перерву до 23.11.2020 року, в яке сторони явку своїх представників не забезпечили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе завершити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи та з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.02.2012 року між позивачем - Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» , як теплопостачальником, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Лада» , як споживачем, укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 268 (далі - Договір, а.с. 12-13), в якому керуючись Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року № 2633-1V, Постановою Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року № 869 Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року, Постановою Кабінету Міністрів від 03.10.2007 року № 1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією , погодили всі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.1. - теплопостачальник відпускає споживачу теплову енергію на опалення приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул. Леніна, 44, в м. Умань. Площа приведена опалювальна 88,5м 2 *3,50м/2,5 м=119,13 м 2 .

п. 1.2. - теплопостачальник постачає споживачу в опалювальний період теплову енергію в гарячій воді в межах 27,28 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням 0,0060 Гкал/годину;

п. 1.3. - початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами (середньодобова температура зовнішнього повітря протягом трьох діб +8градусів С), та відповідного розпорядження органів виконавчої влади;

п.п. 2.1.1., 2.1.4., 2.1.6. - споживач має право на: отримання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання згідно Правил на умовах повної та своєчасної оплати за спожиту енергію; поновлення теплопостачання своїх об`єктів після усунення порушень, якщо подачу теплової енергії було припинено (обмежено) без розірвання цього договору; звільнення від сплати за послуги з теплопостачання у разі їх ненадання;

п.п. 2.2.1., 2.2.2. - споживач зобов`язаний: проводити оплату в повному обсязі в установлені договором строки; вчасно виконувати планово-попереджувальні роботи, підтримувати ізоляційне покриття в належному стані;

п.п. 3.1.3, 3.1.4. - теплопостачальник має право: обмежувати або повністю припинити постачання теплової енергії у випадках, визначених Правилами, іншими нормативними актами України; вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за теплопостачання;

п.п. 3.2.1., 3.2.2. - теплопостачальник зобов`язаний: забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії згідно норм при умові оплати за спожиту теплову енергію; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за теплову енергію в разі її ненадання або надання не в повному обсязі;

п. 5.1. - у разі відсутності теплового лічильника обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у п.1.2. даного договору, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря згідно офіційних даних метеорологічної станції Умань Черкаського обласного центру з гідрометеорології та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання в розрахунковому періоді;

п. 5.2. - розрахунки за теплову енергію, що споживається проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів;

п. 5.3. - порядок розрахунків встановлюється шляхом попереднього вручення рахунку. Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії;

п. 5.4. - при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п.5.3. договору, теплопостачальник має право обмежити постачання теплової енергії споживачу або припинити у встановленому законодавством порядку. Відновлення постачання теплової енергії буде здійснено після повного погашення заборгованості;

п. 5.7. - сторони не менше одного разу на квартал здійснюють звірку розрахунків за спожиту теплову енергію. Вказана звірка оформлюється актом звірки. Який підписується отриманою стороною протягом трьох календарних днів із дня його отримання. У разі відмови підписати акт вважається , що сторона погодилася із сумою заборгованості, що визначена в акті звірки;

п.п. 9.1., 9.2., 9.3. - строк дії договору з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року; договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення не надійде заяви однієї із сторін про його розірвання; в частині проведення розрахунків, договір діє до повного виконання.

На момент виникнення спірних правовідносин сторін Договір є чинним, його дія пролонгована.

20.12.2017 року рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 441 Про встановлення одноставкового тарифу Уманському комунальному підприємству «Уманьтеплокомуненерго» на теплову енергію для інших споживачів зокрема встановлено тариф у розмір 2317,93 грн./Гкал (а.с. 14).

Із свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 24-1-2/16964 від 19.11.2015 року вбачається, що цього дня державним повірником проведено повірку тепло лічильника відповідача заводський № 23742430, він визнаний придатним до застосування, свідоцтво про повірку чинне до листопада 2019 року (а.с. 19).

05.11.2019 року відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив направити представника для розпломбування вузла комерційного обліку використання теплової енергії для проведення періодичної повірки теплолічильника (а.с. 20).

Позивач на виконання заявки відповідача та вимог Договору виставив рахунок на оплату № 177 від 13.11.2019 року на суму 374 грн. 23 коп. за розпломбування приладів обліку теплової енергії по вул. Європейська, 44 та вул. В. Мономаха, 6 в м. Умань, який відповідачем не оплачено.

Із рахунку-фактури № 144/0320/1 від 31.03.2020 року , акту приймання-передавання робіт (надання послуг) № 144/0320/1 від 31.03.2020 року, акту звірки розрахунків (а.с. 23, 24, 25) вбачається, що позивачем нараховано до сплати відповідачу за послуги з постачання водяної пари і гарячої води (на потреби опалення) за березень 2020 року за договором № 268 від 01.02.2020 року, на об`єкт відповідача за адресою вул. Європейська (колишня Леніна), 44 в кількості 2,693 Гкал на суму 5852 грн. 77 коп. Вказані документи вручено особисто представнику відповідача 03.04.2020 року.

10.04.2020 року відповідач звернувся до позивача із письмовим запереченням № 10/1-04, в якому повідомив, що не погоджуюється з об`ємами поставленої теплової енергії у період 2019-2020 років опалювального сезону на підставі отриманого рахунку фактури № 144/0320/1 від 31.03.2020 року, акту приймання-передавання робіт № 144/0320/1 від 31.03.2020 року та акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, оскільки за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року не користується послугами позивача (а.с. 18).

04.05.2020 року позивач листом № 524 на заяву відповідача від 10.04.2020 року повідомив, що в магазині Діана по вул. Європейська (Леніна), 44 в м. Умань обладнаний засобом обліку теплової енергії, який відповідно до вимог п. 72 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 не пройшов повірку. З урахування відсутності повідомлення відповідача про відмову від користування тепловою енергією, на виконання п.17 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, п. 5.1. Договору відповідачу виставлено рахунок на постачання теплової енергії за березень 2020 року та квітень 2020 року з коригуванням за листопад 2019 року та січень, лютий 2020 року, що підлягає оплаті (а.с. 16).

У зв`язку з неповерненням та неоплатою рахунку-фактури № 144/0320/1 від 31.03.2020 року, приймання-передавання робіт (надання послуг) № 144/0320/1 від 31.03.2020 року позивач 07.05.2020 року супровідним листом направив відповідачу рахунок-фактуру № 144/0420/1 від 30.04.2020 року, акт приймання-передавання робіт (надання послуг) № 144/0420/1 від 30.00.2020 року за квітень 2020 року для їх оформлення, оплати і повернення (а.с. 17 ).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію за Договором за період листопад 2019 року по лютий 2020 року становить 33876 грн. 56 коп. (а.с. 22), яку відповідач не сплатив, вимога про її стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 268 від 01.02.2012 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Крім того, спірні правовідносини знаходяться в сфері регулювання Законів України Про житлово-комунальні послуги , Про теплопостачання від 02.06.2005 року № 2633-1V, постанов Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року № 869 Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , від 21.07.2005 № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", від 03.10.2007 № 1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією , які з урахуванням предмету спору є спеціальними.

За приписами частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Законом України Про теплопостачання встановлено:

споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів, отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил (абз. 4, 5 ч. 1 ст. 24);

основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 24);

теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил (абз. 1 ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 25);

у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25).

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 № 1198:

Правила користування тепловою енергією (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п.п. 1, 2);

для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію (п. 17);

у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (абз. 2 п. 20);

розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 23);

теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (п. 29);

споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (абз. 1, 4, 9 п. 39);

споживач теплової енергії зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору (абз. 1, 5, 6, 8 п. 40).

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (з наступними змінами), послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно з ч. 1, 5 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги , надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії. У разі настання перерв, визначених цією статтею, плата за відповідні житлово-комунальні послуги за час таких перерв не нараховується.

Згідно з ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Відповідно до ст.ст. 10, 15 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 року № 193 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 24.02. 2016 року за № 278/28408 роботи, пов`язані з проведенням повірки ЗВТ, оплачують заявники відповідно до Порядку оплати робіт і послуг з проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, повірки зазначених засобів, що перебувають в експлуатації, та визначення вартості таких робіт і послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 865.

Заявники зобов`язані подавати ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів, установлених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями від 13 жовтня 2016 року № 1747, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2016 року за № 1417/29547. Відповідно до п.п. 38, 72 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, міжповірочний інтервал для лічильників води, теплолічильників та теплообчислювачів складає 4 роки.

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до норм частин 1, 3 ст. 509, частин 1, 3 ст. 510 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що на спірний період з листопада 2019 по лютий 2020 року діяв укладений сторонами договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 268 від 01.02.2012 року.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. договору, споживач зобов`язався проводити оплату в повному обсязі в установлені договором строки, вчасно виконувати планово-попереджувальні роботи, підтримувати ізоляційне покриття в належному стані. Теплопостачальник зобов`язався зокрема забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії згідно норм при умові оплати за спожиту теплову енергію, розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за теплову енергію в разі її ненадання або надання не в повному обсязі ( п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що у разі відсутності теплового лічильника обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у п. 1.2. даного договору, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря згідно офіційних даних метеорологічної станції Умань Черкаського обласного центру з гідрометеорології та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання в розрахунковому періоді.

На початок вказаного розрахункового періоду тепловий лічильник відповідача періодичну повірку не пройшов, припинення (зупинення) постачання теплової енергії у спосіб, передбачений договором, за зверненнями відповідача не проводилось, тому суд вважає, що позивачем правомірно розраховано обсяг фактично спожитої теплової енергії на об`єкті відповідача по вул. Європейській, 44 в м. Умань у відповідності до п. 5.1. договору.

Таким чином суд вважає, що основний борг відповідача за спожиту теплову енергію з листопада 2019 по лютий 2020 року в сумі 33876 грн. 56 коп. позивачем обґрунтований і доведений, його наявність і розмір відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Лада , код ЄДРПОУ 22802616, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Шкільна, буд. 24/11 на користь Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненрго , код ЄДРПОУ 02082675, місцезнаходження: 20304, Черкаська обл., м. Умань, вул. Тищика, 12-а - 33876 грн. 56 коп. боргу, 2102 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 10.02.2021 року.

Суддя В.М. Грачов