Рішення

від 11.02.2021 по справі 580/5644/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року справа № 580/5644/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов?язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.10.2020 №1212-УБД Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ;

- зобов?язати відповідача видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач протиправно виніс оскаржуваний наказ від 15.10.2020 №1212-УБД Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , оскільки підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376. Після прийняття спірного рішення правовий статус земельної ділянки, яку мав намір отримати позивач, змінився, оскільки її надано у власність іншій особі на підставі наказу від 30.11.2020 №1626-УБД, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 16.08.2019 №23-3091/14-19-СГ, відповідно до замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником розроблено Проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту), загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0977) для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений Проект складається з завдання на розроблення проекту землеустрою, пояснювальної записки, копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наказу відповідача "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями, довідки про ґрунтовий покрив земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельних ділянок, кадастрових планів земельних ділянок, матеріалів погодження проекту землеустрою (висновок експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.02.2020 №2021/82-20 та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 31.03.2020 №204-20).

Згідно з висновком від 11.02.2020 №2021/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного експертом державної експертизи Франчук В.П. , проект землеустрою погоджений.

Відповідно до п. 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 31.03.2020 №204-20, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Проект не повністю відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам, направлений на доопрацювання.

15.10.2020 відповідач видав наказ №1212-УБД Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , оскільки план земельної ділянки не відповідає ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376.

У подальшому, земельну ділянку на яку претендує позивач надано у власність гр. ОСОБА_3 із зміною цільового призначення на підставі наказу від 30.11.2020 №1626-УБД, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); - перелік обмежень у використанні земельних ділянок; - викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - кадастровий план земельної ділянки; - матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); - матеріали погодження проекту землеустрою.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту), загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0977) для ведення особистого селянського господарства, включає в себе всі складові щодо найменувань, які зазначені у ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: - площа земельної ділянки; - зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); - координати поворотних точок земельної ділянки; - лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; - кадастровий номер земельної ділянки; - кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); - межі земельних угідь; - межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; - контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Кадастровий план земельної ділянки у Проекті містить відомості, передбачені вказаною нормою. Суд звернув увагу, що спірне рішення не містить детального обґрунтування невідповідності такого документа вимог статті Закону. Конкретних порушень не доведено.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин . Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері . Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 31.03.2020 №204-20, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Проект вказаною особою не погоджений і направлений на доопрацювання, зважаючи на такі зауваження та пропозиції: - кадастровий план земельної ділянки привести у відповідність до вимог ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр ; - уточнити суміжних землевласників (землекористувачів), у разі необхідності погодити з ними межі відповідно до вимог ст. 198 Земельного кодексу України; - матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність (п. п. 3.4, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376). Однак, у матеріалах справи відсутні доказі врахування зазначеного висновку та доопрацювання цього Проекту.

Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність .

Отже, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникає у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до ст.186-1 ЗК України. Таке повноваження не є дискреційним, оскільки не допускає можливості обрання одного з кількох правильних (законних) способів поведінки відповідача.

Враховуючи, що Проект позивача не погоджений державною експертизою землевпорядної документації, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Крім того, судом враховано, що після прийняття оскаржуваного наказу від 15.10.2020 №1212-УБД правовий статус земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0977), яку мав намір отримати позивач, змінився, оскільки її надано у власність гр. ОСОБА_3 із зміною цільового призначення на підставі наказу від 30.11.2020 №1626-УБД, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, щодо якої на час судового вирішення спору набуте право власності іншою особою.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш