Постанова

від 11.02.2021 по справі 640/12027/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12027/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кузьменко В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Аквабуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року №0200581206 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 80 834,77 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Аквабуд (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки ТОВ ІБК Аквабуд своєчасно направлено податкову накладну на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, проте, у зв`язку з обставинам незалежними від позивача, реєстрація відбулась несвоєчасно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 березня 2019 року №0200581206 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 80 834,77 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві.

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 № 893.

Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС.

Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС.

Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС. Відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Тобто, починаючи з 21 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у м. Києві виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головного управлінням ДФС у м. Києві.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11 березня 2019 року №0200581206 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та згідно з пунктом 120 1 статті 120 1 Податкового кодексу України до ТОВ ІБК Аквабуд за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 824 626,94 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 82 462,71 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 11 лютого 2019 року №1301/26-15-12-06-16/30112656 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ ІБК Аквабуд (податковий номер 30112656) за серпень-листопад 2018 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за серпень-листопад 2018 року згідно переліку, зазначеному в акті перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність платника передбачена пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріально-правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та накладення на ТОВ ІБК Аквабуд штрафу був п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України.

Вказана норма права передбачає, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

ТОВ Барселона Ю ЕЙ не заперечує, що здійснило реєстрацію податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), з порушенням встановленого строку.

Вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0200581206 позивач обґрунтовує тим, що Головне управління ДФС у м.Києві невірно застосовує п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України та помилково визначає перелік випадків, у яких порушення строку реєстрації податкових накладних не тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України такими випадками є порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Позивач вважає, що вказана норма права передбачає три види податкових накладних, за порушення строку реєстрації яких не накладається штраф:

- податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю);

- податкова накладна, що складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;

- податкова накладна, що складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Натомість контролюючий орган вважає, що штраф не накладається у разі порушення строку реєстрації:

- податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;

- податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Надаючи правову оцінку зазначеному вище, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини справи, а саме щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення від 11.03.2019 №0200581206 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 80 834, 77 грн., та зазначає наступне.

Так, п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України передбачає, що порушення граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення штрафу, крім випадків порушення строку реєстрації податкової накладної певного виду, яка одночасно відповідає трьом умовам: не надається отримувачу (покупцю); складена на постачання товарів/послуг; для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів враховує, що у відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Зазначена норма права встановлює загальне правило, відповідно до якого платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, Податковий кодекс України передбачає кілька підстав для складення податкових накладних:

- за операціями з постачання товарів/послуг, які підлягають реєстрації за правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

- за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо вони призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, передбачених п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Виключенням із загального правила у п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України є податкові накладні, складені саме за операціями з постачання товарів/послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За змістом вказаної норми за операціями з постачання товарів/послуг складається податкова накладна, яка надається у покупцю не у кожному випадку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України йде мова саме про податкову накладну, складену за операціями з постачання товарів/послуг, яка не надається покупцю.

Податковий кодекс України не містить переліку податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг, яка не надається покупцю.

У свою чергу Порядок заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок), визначає перелік податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), який не є виключним (До переліку включені лише ті випадку, в яких належить зазначати тип причини ненадання податкової накладної). Такий перелік включає податкові накладні, реєстрацію яких передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (складені за операціями з постачання товарів/послуг) та податкові накладні, реєстрацію яких передбачено п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо вони призначаються для використання або починають використовуватися в операціях певних видів).

Так, у відповідності до п. 8 Порядку при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Отже, податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, можуть не надаватися покупцю з різних причин. Проте не у кожному випадку платник податку буде звільнений від нарахування штрафу за порушення строку реєстрації такої податкової накладної.

Положення п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України передбачають, що штраф не накладається у разі порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг, що не надається отримувачу (покупцю), лише за операціями двох видів:

- звільнених від оподаткування;

- які оподатковуються за нульовою ставкою.

У разі порушення строку реєстрації податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю) товарів/послуг з інших причин, ніж її складення за операціями, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, штраф застосовується у загальному порядку, передбаченому п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначено в акті перевірки від 11.02.2019 №1301/26-15-12-06-16/30112656, були складені за операціями з постачання товарів/послуг та не надавалися отримувачу (покупцю) у зв`язку з тим, що складені на неплатника податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що штраф за порушення строку реєстрації зазначених податкових накладних був накладений на позивача правомірно та у повній відповідності до вимог п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України.

Доводи позивача про те, що податкова накладна, яка не надається отримувачу (покупцю), є окремим самостійним видом податкових накладних, на які не поширюється п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Та враховує, що відповідно до п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України штраф нараховується у розмірі, що становить певний відсоток від суми податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування.

У податкових накладних, що складені за операціями, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, суми податку на додану вартість дійсно відсутня, що свідчить про відсутність бази для нарахування штрафу.

Саме зазначена обставина, на думку колегія суддів, стала підставою для виключення відповідних податкових накладних із переліку випадків, у яких порушення строку реєстрації тягне за собою накладення штрафу.

Також позивач зазначає, що відсутність бази для нарахування штрафу виключає можливість застосування п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України незалежно від того, чи видається податкова накладна отримувачу (покупцю) чи не видається. Тому словосполучення податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) є не уточненням до словосполучення складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою , а є самостійним видом податкової накладної, за порушення строків реєстрації якої не накладається штраф.

Колегія суддів вважає такий висновок позивача помилковим, адже він ґрунтується на невірному тлумаченні змісту п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України.

Для вірного визначення змісту зазначеної норми права словосполучення податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) слід застосовувати у сукупності зі словосполученнями складеної на постачання товарів/послуг та для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою .

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18. Предметом позову у вказаній справі була індивідуальна податкова консультація. Разом з тим при вирішенні цієї справи Верховний Суд аналізував можливість накладення штрафу в разі порушення строків реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) з інших підстав, ніж їх складення за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

У зв`язку з цим колегія суддів, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, вважає можливим врахувати правову позицію Верховний Суд у справі № 2040/7988/18 під час вирішення адміністративного позову ТОВ УМК .

Верховний Суд зазначив, що до 01 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120 1 Податкового кодексу України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 01 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою .

Для з`ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України , зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатника податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до ст. 120 1 Податкового кодексу України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 5 грудня 2016 року (протокол № 55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до ст. 120 1 , запропонувавши в абзаці десятому слова складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою) замінити словами складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою) .

З огляду на викладене Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що до 01 січня 2017 року штраф накладався за порушення строків реєстрації податкових накладних, що підлягали наданню покупцям, які є платниками податку на додану вартість, а після 01 січня 2017 року - навіть тих, що не видаються покупцям (отримувачам), за виключенням певних випадків.

З огляду на мету запровадження змін до п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України, доводи позивача про те, що податкові накладні, які не надається отримувачу (покупцю) є виключенням із загального правила - колегія суддів вважає помилковими.

Натомість словосполучення податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) додатково підкреслює, що з 01 січня 2017 року штраф накладається за порушення строку реєстрації не лише податкових накладних, які надаються покупцю, а й тих, що не надають отримувачу (покупцю), за винятком їх складення на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також, колегія суддів зазначає, що положення, п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України є чітко, зрозумілою і не надає можливості прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений у раніше зазначеній постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18 та постановах від 18 листопада 2020 у справі №580/1667/19, від 20 березня 2018 року у справі № 826/1413/13-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17, від 18.03.2020 року у справі №640/4200/19, від 09.07.2020 року у справі №817/1170/16.

Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України не визначає прав та обов`язків платників податків.

Обов`язок реєструвати податкові накладні, які не надаються покупцю, був покладений на платників податків саме абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а не п. 120 1 .1 ст. 120 1 зазначеного Кодексу.

Позивач наголошує на тому, що доказом неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків контролюючого органу, наданих п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України, є наявність численних судових спорів та різної судової практики.

Разом з тим, наявність судових спорів свідчить про незгоду платників податків із рішеннями контролюючих органів про накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкових накладних.

Об`єктивних підстав для висновку, що п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків контролюючого органу судом не встановлено.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз`яснення щодо застосування п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України у редакції, що діє з 01 січня 2017 року, були викладені у листі Державної фіскальної служби України від 03 березня 2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13.

Контролюючий орган роз`яснив, що штрафні санкції, визначені пунктами 120 1 .1 та 120 1 .2 ст. 120 1 Податкового кодексу України, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних:

- що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або

- що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також у листі Державної фіскальної служби України від 03 березня 2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13 було зазначено, що у разі порушення платником податку термінів реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно пунктами 120 1 .1 або 120 1 .2 статті 120 1 Кодексу, у визначених розмірах.

Разом з тим, листом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2017 року № 11310-09-10/10306 було уточнено позицію Державної фіскальної служби України виключно у частині накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Роз`яснення щодо накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, залишилися незмінними.

На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.03.2019 №0200581206 в частині застосування штрафу у розмірі 80 834, 77 грн., оскільки відповідно до пункту 122-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платником податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не подається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статтей 192 та 201 цього кодексц покладено обов`язок щодо ткої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Окрім зазначеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до акта перевірки від 11.02.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0200581206, яким до позивача відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у загальному розмірі 80 834, 77 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.03.2019 №0200581206 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 80 834, 77 грн. та скасування рішення суду першої інстанції.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, , 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задоволити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Аквабуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року №0200581206 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 80 834,77 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль