Постанова

від 11.02.2021 по справі 826/1609/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1609/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01 грудня 2017 року №0190231206, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 60 180,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 045,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем безпідставно, адже у податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані у складених на підставі первинних документів податкових накладних, а обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані у помилковій податковій накладній, не підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління ДФС у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд", а саме податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року від 20 жовтня 2017 року №9218335008, за результатами якої 17 листопада 2017 року складено акт №18807/26-15-12-06, згідно з висновками якого, позивачем порушено пункт 187.1 статті 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2017 року на суму 60180,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем не включено до складу податкових зобов`язань за вересень 2017 року податкові накладні №№ 37, 36, 35, 34, 33, 32, 25 від 20 вересня 2017 року на суму ПДВ у розмірі 60180,00 грн по взаємовідносинам з Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (надалі по тексту - КП "Київжитлоспецексплуатація").

На підставі акту перевірки, 01 грудня 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0190231206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 60180,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 15045,00 грн.

Вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

Предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

У відповідності до ст. 36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складання позивачем податкових накладних, по яким виник спір) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарі/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 ПК України визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарі/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно зі статтею 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2017 року ТОВ "Ольта-Трейд" було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 20 вересня 2017 року на загальну суму ПДВ у розмірі 60180,00 грн по взаємовідносинах із КП "Київжитлоспецексплуатація".

У зв`язку із виявленими помилками у податкових накладних від 20 вересня 2017 року на загальну суму ПДВ у розмірі 60180,00 грн, позивачем було складено розрахунки коригування до помилкових накладних №№ 4-10 від 30 вересня 2017 року та здійснено їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30 вересня 2017 року ТОВ "Ольта-Трейд" виписано податкові накладні №№ 25, 32, 33, 34, 35, 36, 37 по взаємовідносинах із КП "Київжитлоспецексплуатація" на загальну суму ПДВ у розмірі 60180,00 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровані позивачем у встановлені законодавством строки в Єдиному реєстрі податкових накладних та задекларовані позивачем у податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року.

У відповідності до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсацій їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: тпостачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Під помилковими податковими накладними слід розуміти ті податкові накладні, які: складені на неправильного покупця (наприклад, неправильно вказали ІПН або склали податкову накладну на покупця, до якого ця накладна жодного стосунку не має); виписані двічі на одну і ту ж операцію; складені на неправильну дату. При цьому, у даному випадку, мова йде про податкові накладні, які вже зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Окрім того, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі по тексту - Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289.

До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку).

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац 1 пункту 6 розділу ІІІ Порядку).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, у податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній, а отже обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані в помилковій податковій накладній і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ.

Доводи віповідача про те, що позивачем згідно даних в Єдиному реєстрі податкових накладних у вересні 2017 року зареєстровано 30 податкових накладних на загальну суму ПДВ 277 933,00 грн по 5 контрагентам, не підтверджують того, що відповідачем правомірно прийтято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки контролюючим органом не враховано той факт, що позивачем зареєстровано 30 податкових накладних, враховуючи помилкові податкові накладні по взаємовідносинах з КП "Київжитлоспецексплуатація", на які було складено розрахунки коригувань, на суму 60180,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що ТОВ "Ольта-Трейд" правомірно не включено до податкової звітності з ПДВ за вересень 2017 року, в якій відображено дані, складені на підставі первинних документів позивача, помилково складені податкові накладні, на які було складено розрахунки коригувань на суму 60180,00 грн, оскільки, як вже зазначено вище, обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані в помилкових податкових накладних і розрахунках коригування до них, не підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року №0190231206, оскільки у контролюючого органу були відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ на 60180,00 грн та, як наслідок, нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 15045,00 грн.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.