Постанова

від 11.02.2021 по справі 808/1396/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 808/1396/18

адміністративне провадження № К/9901/28250/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (головуючий суддя Семененко Я.В., судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прайсмаркет до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прайсмаркет (далі - ТОВ Прайсмаркет ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 жовтня 2017 року: №00007451402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2851990 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 2281592 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 570398 грн); №00007461402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 144749 грн (у томі числі за податковим зобов`язанням 130199 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14550 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на безпідставність висновків контролюючого органу щодо нереальності правочинів, укладених позивачем з ТОВ ТК Гама , ТОВ Арутис-С , ТОВ Трейдзерноопт , ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ Корте-Буд , ТОВ Либра-С , ТОВ Босхор-5 , ТОВ Вектор-Сіті КМ , ТОВ Дарвін Ріалайз та ТОВ Стартеп . Позивач вказував на реальність господарських операцій, зазначаючи, що податковому органу були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених із зазначеними вище контрагентами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 18 жовтня 2017 року №00007451402 в частині збільшення ТОВ Прайсмаркет суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1652621,04 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 1322096,83 грн та за штрафними санкціями - 330524,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24789,32 грн присуджено на користь ТОВ Прайсмаркет за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві у період з 28 липня 2017 року по 17 серпня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Прайсмаркет податкового законодавства за період з 22 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного за період з 22 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої 23 серпня 2017 року складено Акт №329/26-15-14-02-04/39189313 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2281592 грн, у тому числі: за грудень 2014 року у сумі 203847 грн, за квітень 2015 року у сумі 105403 грн, за вересень 2015 року у сумі 109930 грн, за жовтень 2015 року у сумі 173127 грн, за листопад 2015 року у сумі 159923 грн, за грудень 2015 року у сумі 180164 грн, за січень 2016 року у сумі 244275 грн, за лютий 2016 року у сумі 80832 грн, за березень 2016 року у сумі 91666 грн, за квітень 2016 року у сумі 190970 грн, за травень 2016 року у сумі 100004 грн, за червень 2016 року у сумі 120121 грн, за липень 2016 року у сумі 247998 грн, за серпень 2016 року у сумі 189999 грн та за листопад 2016 року у сумі 83333 грн;

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 130199 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 72000 грн, та за 2016 рік у сумі 58199 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 18 жовтня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00007451402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2851990 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 2281592 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 570398 грн);

№00007461402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 144749 грн (у томі числі за податковим зобов`язанням 130199 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14550 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у м. Києві 18 жовтня 2017 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

В частині відмови у задоволенні заявлених вимог, рішення суду першої інстанції мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про наявність рішень судів (вироків), які набрали законної сили та які свідчить про фіктивність створення та діяльності таких постачальників позивача як ТОВ ТК Гама , ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ Лібра-С , ТОВ Стартеп , ТОВ Босхор-5 . З цього приводу суд вказав на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ Арутис-С , ТОВ Трейдзерноопт , ТОВ Корте-Буд , ТОВ Вектор-Сіті КМ правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду в частині задоволення позову залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ ДФС у м. Києві оскаржуються постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, а саме в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 жовтня 2017 року №00007451402 в частині збільшення ТОВ Прайсмаркет суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1652621,04 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 1322096,83 грн та за штрафними санкціями - 330524,21 грн, а тому оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду перевіряються лише в цій частині, в межах доводів та вимог касаційної скарги.

За приписами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що видами діяльності ТОВ Прайсмаркет , зокрема, є діяльність рекламних агентств; веб-портали; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

У межах господарської діяльності позивачем, у періоді, що перевірявся укладалися договори про надання послуг розповсюдження реклами в мережі Інтернет з такими постачальниками послуг як: ТОВ Арутис-СЙ , ТОВ Трейдзерноопт , ТОВ Корте-Буд , ТОВ Вектор-Сіті КМ .

26 грудня 2014 року між позивачем та ТОВ Арутис-С укладено договір №00245/11 про надання послуг розповсюдження реклами в мережі Інтернет, відповідно до пункту 2.1 якого Замовник ТОВ Прайсмаркет доручає, а Виконавець ТОВ Арутис-С зобов`язується здійснювати проведення розповсюдження рекламних матеріалів в мережі Інтернет (далі - послуги). Замовник зобов`язується приймати і оплачувати послуги Виконавця у строки і на умовах визначених в цьому Договорі та в Додатках, що є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, в яких відображено вид та зміст наданих послуг, їх кількість та вартість. Оплата за наданні послуги здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За наслідками поставлених послуг ТОВ Арутис-С виписані податкові накладні, в яких визначено надані послуги, інформація про які відповідає змісту актам наданих послуг. Копії вказаних первинних документів наявні у матеріалах справи.

Також між позивачем та ТОВ Вектор-Сіті КМ 1 вересня 2015 року укладено договір №2508/2015 про надання послуг розповсюдження реклами в мережі Інтернет, відповідно до пункту 2.1 якого Замовник ТОВ Прайсмаркет доручає, а Виконавець ТОВ Вектор-Сіті КМ зобов`язується здійснювати проведення розповсюдження рекламних матеріалів в мережі Інтернет (далі - послуги). Замовник зобов`язується приймати і оплачувати послуги Виконавця у строки і на умовах визначених в цьому Договорі та в Додатках, що є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, в яких відображено вид та зміст наданих послуг, їх кількість та вартість. Оплата за наданні послуги здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За наслідками поставлених послуг ТОВ Вектор-Сіті КМ виписані податкові накладні, в яких визначено надані послуги, інформація про які відповідає змісту актам наданих послуг. Копії вказаних первинних документів наявні у матеріалах справи.

1 листопада 2016 року між ТОВ Прайсмаркет та ТОВ Корте-Буд укладено договір №К-11/2016 про надання послуг розповсюдження реклами в мережі Інтернеті, відповідно до пункту 2.1 якого Замовник позивач доручає, а Виконавець ТОВ Корте-Буд зобов`язується здійснювати проведення розповсюдження рекламних матеріалів в мережі Інтернет (далі - послуги). Замовник зобов`язується приймати і оплачувати послуги Виконавця у строки і на умовах визначених в цьому Договорі та в Додатках, що є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти надання послуг, в яких відображено вид та зміст наданих послуг, їх кількість та вартість. Оплата за наданні послуги здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За наслідками поставлених послуг ТОВ Корте-Буд виписані податкові накладні, в яких визначено надані послуги, інформація про які відповідає змісту актам наданих послуг. Копії вказаних первинних документів наявні у матеріалах справи.

Крім того, 30 червня 2016 року між позивачем та ТОВ Трейдзерноопт укладено договір №07/2016 про надання послуг розповсюдження реклами в мережі Інтернеті, відповідно до пункту 2.1 якого Замовник ТОВ Прайсмаркет доручає, а Виконавець ТОВ Трейдзерноопт зобов`язується здійснювати проведення розповсюдження рекламних матеріалів у мережі Інтернет (далі - послуги). Замовник зобов`язується приймати і оплачувати послуги Виконавця у строки і на умовах визначених в цьому Договорі та в Додатках, що є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти надання послуг, в яких відображено вид та зміст наданих послуг, їх кількість та вартість. Оплата за наданні послуги здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За наслідками поставлених послуг ТОВ Трейдзерноопт виписані податкові накладні, в яких визначено надані послуги, інформація про які відповідає змісту актам наданих послуг. Копії вказаних первинних документів наявні у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджено види діяльності, які здійснюють ТОВ Арутис-С , ТОВ Трейдзерноопт , ТОВ Корте-Буд , ТОВ Вектор-Сіті КМ , з метою встановлення відповідності тим видам послуг, які ними надавалися у межах спірних господарських операцій та які охоплюються предметом діяльності цих підприємств. За наслідками дослідження встановлено, що видами діяльності зазначених підприємств, зокрема, є комп`ютерне програмування; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачу вище зазначеними товариствами послуги відповідають видам діяльності цих підприємств.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.

Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2017 року №00007451402 в частині збільшення ТОВ Прайсмаркет суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1652621,04 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 1322096,83 грн та за штрафними санкціями - 330524,21 грн.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ Прайсмаркет про скасування в частині зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх