Рішення

від 11.02.2021 по справі 345/4646/20

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/4646/20

Провадження № 2/345/145/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2021 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала в с. Тужилів, Калуського району, Івано-Франківської області.

Після її смерті залишилася спадщина: а саме, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 21,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат на право на земельну частку (пай) № 473 від 25.01.1996 року, який виданий на підставі рішення про видачу сертифікатів від 05.12.1995р. № 12, яка знаходиться у с. Тужилів Калуського району Івано-Франківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла прабаба позивача ОСОБА_5 , яка проживала і була зареєстрована у селі Тужилів Калуського району Івано-Франківської області.

Після її смерті залишилася спадщина: а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві власності на підставі Державного Акта на право приватної власності серії І-ІФ №041440.

Місце проживання обох спадкодавців до дня смерті було: с. Тужилів Калуського району, Івано-Франківської області

Спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені у позовній заяві, як відповідачі спадщину не прийняли та не мають наміру її приймати оскільки подали заяви про відмову від спадщини.

Позивач ОСОБА_1 , являється внуком ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та правнуком ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11 серпня 2020 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заява про відмову від спадщини від 06.08.2020 року подана ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 подана з порушенням вимог статті 553 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), адже ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, відповідно до статті 527 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) є спадкоємцем, що була живою на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , прийняла спадщину спільним проживанням із спадкодавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Державний Акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №041441, виданий Тужилівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області 29.07.1999 року, тобто після смерті ОСОБА_4 . Крім того, позивачу, ОСОБА_1 , видати свідоцтво про право на спадщину за законом не можливо, оскільки відповідно до частини 2 статті 529 ЦК УРСР (1963 року) онуки та правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлому родителю.

В позасудовому порядку він не має можливості визнати за собою право власності на спадкове домоволодіння, тому змушений звернутись до суду з даним позовом.

Позивач подав заяву в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі та посить його задоволити, розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідачі подли заяви, в яких вказали, що позов визнають повністю, не заперечує проти його задоволення, справу просять розглядати без їхньої участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, проаналізувавши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:

Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Положення статті 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала в с. Тужилів, Калуського району, Івано-Франківської області.

Померлій ОСОБА_4 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 21,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат на право на земельну частку (пай) № 473 від 25.01.1996 року, який виданий на підставі рішення про видачу сертифікатів від 05.12.1995р. № 12, яка знаходиться у с. Тужилів Калуського району Івано-Франківської області. Цей факт підтверджується зробленим записом в книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої частки гр. ОСОБА_4 включена в списки на паювання, що підтверджується довідкою від 11.12.2020р.№240 - (а.с.25-26).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла прабаба позивача ОСОБА_5 - (а.с.20), яка проживала і була зареєстрована у селі Тужилів Калуського району Івано-Франківської області.

Померлій ОСОБА_5 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві власності на підставі Державного Акта на право приватної власності серії І-ІФ №041440 - (а.с.24).

11 серпня 2020 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заява про відмову від спадщини від 06.08.2020 року подана ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 подана з порушенням вимог статті 553 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), адже ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, відповідно до статті 527 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) є спадкоємцем, що була живою на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , прийняла спадщину спільним проживанням із спадкодавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Державний Акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №041441, виданий Тужилівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області 29.07.1999 року, тобто після смерті ОСОБА_4 . Крім того, позивачу, ОСОБА_1 , видати свідоцтво про право на спадщину за законом не можливо, оскільки відповідно до частини 2 статті 529 ЦК УРСР (1963 року) онуки та правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлому родителю - (а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи позивач не відмовився від прийняття спадщини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого кодексом, він не заявив про відмову від неї.

Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст.14 Конституції України.

Як передбачено ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. г ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму ВСУ, наданими в п. 11 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. ст. 1216 - 1218, 1220, 1223, 1233 - 1235, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.263,264,265 ЦПК України, суд, -

р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 право власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 21,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат на право на земельну частку (пай) № 473 від 25.01.1996 року та на земельну ділянку кадастровий номер 2622888200:04:001:0026, площею 0,5380 га., місце розташування с. Тужилів Калуського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: