Ухвала

від 19.01.2021 по справі 761/18410/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «ПАРАДАЙ-З» ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на:

нежитлове приміщення №153, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, яке на праві приватної власності належить ТОВ «ПАРАДАЙ-З» (код ЄДРПОУ 42593788) із забороною здійснення будь-якого відчуження зазначеного майна та права розпорядження ним.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів та запобігання приховуванню і відчуженню майна.

В апеляційній скарзі директор ТОВ ««ПАРАДАЙ-З» ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Так, апелянт вказує на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на те, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Постанову органу досудового розслідування про визнання вище зазначеного майна речовим доказом апелянт вважає неналежною і недопустимою.

Просить ОСОБА_6 врахувати і ті обставини, що в рамках іншого кримінального провадження вже накладався арешт на дане майно, проте від був скасований апеляційним судом.

Також, ОСОБА_6 звертає увагу суду на ту обставину, що ТОВ «ПАРАДАЙ-З» є добросовісним набувачем арештованого майна, а його посадовим особам про підозру не повідомлено, в зв`язку з чим дане товариство не є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження № 120190000000000107.

Крім того, апелянт вважає, що у згаданому кримінальному провадженні відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Одночасно директор ТОВ «ПАРАДАЙ-З» ОСОБА_6 вказує на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення представника ТОВ «ПАРАДАЙ-З», а повний текст постановленого судом рішення вони отримали 09 вересня 2020 року.

Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, дотримався.

Так, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120190000000000107, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 лютого 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування було встановлено, що службові особи ДП «Сетам», ПАТ «Укрсоцбанк», відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за попередньою змовою з іншими невстановленими особами та приватними структурами, здійснюють привласнення, розтрату майна Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Так, встановлено, що службові особи ПАТ «Укрсоцбанк» зверталися до приватних нотаріусів для звернення майна на користь сплати заборгованості Фірми «Т.М.М.» - ТОВ за кредитним договором, не зважаючи на звернення останніх щодо можливих умов погашення боргу чи його реструктуризації. На виконання написів приватного нотаріуса державний виконавець призначив підконтрольного експерта-оцінювача, яким готувався звіт та висновки із завідомо заниженою вартістю майна.

В подальшому, державний виконавець ініціював аукціон, який проводився ДП «Сетам», за результатами якого майно реалізовувалось підконтрольним суб`єктам підприємницької діяльності, які здійснюють його продаж на користь невстановлених осіб Міністерства юстиції України.

Зокрема, за вказаною схемою, державним виконавцем передано на реалізацію в ДТ «Сетам» та останнім ініційовано торги за результатом яких, по нежилому приміщенню №153, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, переможцем стало ТОВ «ПАРАДАЙ-З». Вказане нежиле приміщення було придбане за ціною: 36000000, 00 грн.

Разом з тим, за результатами проведених будівельно-технічних експертиз, вартість вищезазначеного нерухомого майна була безпідставно занижена на загальну суму в 320375706, 84 грн.

Крім того, з наданих матеріалів вбачається, що участь у вказаних торгах на ДП «Сетам» брали пов`язані з банками та між собою фізичні і юридичні особи, з єдиними засновниками, електронними та поштовими адресами, керівниками, спеціальними телефонними номерами, що вказує на їх заздалегідь погоджену взаємодію, направлену на організоване придбання незаконно відчуженого майна Фірми «Т.М.М.» - ТОВ за суттєво заниженими цінами.

Постановою слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 від 05 листопада 2019 року нежиле приміщенні №153, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 120190000000000107.

Звертаючись з клопотанням про арешт даного майна прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що стороною обвинувачення доведено необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали містять достатньо відомостей, які вказують, що нежиле приміщення АДРЕСА_1 , може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або може бути об`єктом кримінально протиправних дій, набуте протиправним шляхом, що вказує на його відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу того, що стороною обвинувачення не доведено тих обставин, що майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у посадових осіб ТОВ «ПАРАДАЙ-З» статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 120190000000000107, то слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри у згаданому кримінальному провадженні, оскільки додані до клопотання прокурора матеріали містять достатньо відомостей, які дають підстави вважати про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366КК України, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини свідчить про обґрунтованість підозри.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є арешт майна.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу тих обставин, що в рамках іншого кримінального провадження апеляційним судом було скасовано арешт на нежиле приміщення № 153, то слід зазначити, що підставою для постановлення такого рішення стало те, що клопотання про арешт майна було подане неналежною особою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, якою задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на:

нежитлове приміщення №153, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, яке на праві приватної власності належить ТОВ «ПАРАДАЙ-З» (код ЄДРПОУ 42593788) із забороною здійснення будь-якого відчуження зазначеного майна та права розпорядження ним, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ПАРАДАЙ-З» ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/18410/20

Номер апеляційного провадження 11-сс/824/241/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1