Рішення

від 29.01.2021 по справі 915/987/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року Справа № 915/987/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (54034, м.Миколаїв, вул. Південна, 52)

в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404)

до відповідача-1: Білозірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вітовської районної ради Миколаївської області (57230; Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Білозірка, вул. Соборна, 61, ідентифікаційний код 26086708)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 20А, кв. 35, ідентифікаційний код 43280816)

про визнання недійсним договору про спільну сільськогосподарську діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

20.07.2020 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) звернувся з позовною заявою № 32-4612вих.20 від 16.07.2020 (вх. № 8798/20) до Білозірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вітовської районної ради Миколаївської області (далі - Білозірської ЗОШ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» (далі - ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» ), в якій просить:

1. Визнати недійсним договір про спільну сільськогосподарську діяльність від 03.02.2020, укладений між Білозірською ЗОШ та ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» .

2. Зобов`язати ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» повернути постійному землекористувачу - Білозірській ЗОШ земельну ділянку площею 81,89 га з кадастровим номером 4823380400:06:000:0190, розташовану у межах Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (№UA748201720343150001000000340, м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 33421,36 грн.

Як на підстави позову прокурор посилається на приписи статей 6, 13, 14, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , статей 2, 3, 15-17, 83, 203, 215, 235, 319, 373, 386, 1130-1139, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 15-1, 19, 20, 22, 31, 33-37, 78, 92, 93, 95, 96, 116, 122, 124, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 15, 16, 21 Закону України «Про оренду землі» , ст. 80 «Про освіту» та обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі. Оскільки під час укладення спірного договору сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства особливий порядок передачі земельної ділянки державної форми власності в оренду у зв`язку з чим, на думку прокурора, є підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 215, 203 ЦК України та повернення землі навчальному закладу згідно приписів ст. 1212 ЦК України. Органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, яке має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Проте наявні порушення вимог земельного законодавства органом контролю ігноруються, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади щодо захисту ним інтересів держави та є підставою для подання позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 року справу № 915/987/20 призначено головуючому судді Ковалю С. М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 117 від 21.07.2020 на виконання вищевказаної ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/987/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 року справу № 915/987/20 призначено головуючому судді Адаховській В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2020 у даній справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2020. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.08.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшли пояснення № 9-14-0.6-5568/2-20 від 05.08.2020, в яких він підтримує позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про спільну сільськогосподарську діяльність від 03.02.2020, а в частині повернення відповідачу-1 земельної ділянки зазначив, що матеріали справи не містять інформації про те, що земельна ділянка вибула з постійного користування відповідача-1.

01.09.2020 від відповідача-2 до суду надійшла заява (вх. № 10742/20 від 01.09.2020), в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника.

03.09.2020 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 24.09.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 04.09.2020.

Ухвалою суду від 24.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.10.2020.

26.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Адаховської В.С.

Ухвалою суду від 09.12.2020 розгляд справи призначено на 21.12.2020.

21.12.2020 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 01/12 від 21.12.2020, в якому товариство просить закрити провадження у справі, оскільки між відповідачами укладено додаткову угоду № 1 від 17.12.2020 до договору про спільну сільськогосподарську діяльність від 03.02.2020, відповідно до умов якої припинено чинність спірного договору за взаємною згодою сторін договору, у зв`язку з чим відсутній предмет спору.

Ухвалою суду від 21.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 28.01.2021 об 11:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 23.12.2020.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Ухвалою суду від 27.07.2020 (про відкриття провадження у справі) відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Від відповідачів в указаний строк відзиви на позовну заяву не надійшли.

Так, відповідач-1 отримав копію ухвали суду від 27.07.2020 - 30.07.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5400141094897 (а.с. 130).

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву відповідачем-1 мав тривати до 14.08.2020 включно.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 27.07.2020 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача-2, повернено до суду відділенням зв`язку з відміткою від 03.08.2020 «адресат відсутній за вказаною адресою» (штрихкодовий ідентифікатор 5400141094889) (а.с. 130-133), проте суд вважає, що відповідача-2 належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 27.07.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача-2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відповідачем-2 відзиву мав тривати до 18.08.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

28.01.2021 від прокурора до суду надійшла заява № 32-454вих-21 від 28.01.2021 про закриття провадження у справі в частині зобов`язання повернути земельну ділянку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору та вирішити питання про повернення з державного бюджету судового збору.

В судове засідання 28.01.2021 з`явився прокурор, який підтримав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та підтримав решту позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, позивач та відповідач-1 отримали копію ухвали суду від 23.12.2020 - 31.12.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400142365380, 5400142365371 (а.с. 189, 190).

Копія ухвали суду від 23.12.2020 у даній справі, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2, 04.01.2021 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142365363).

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу-2 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі № 915/987/20 є 04.01.2021.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.01.2021 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзивів по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

За наслідками проведеного 28.01.2021 судового засідання, ухвалою суду частково задоволено клопотання ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» про закриття провадження у справі; заяву Миколаївської місцевої прокуратури № 2 задоволено; закрито провадження у справі №915/987/20 в частині позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» повернути постійному землекористувачу - Білозірській ЗОШ земельну ділянку площею 81,89 га з кадастровим номером 4823380400:06:000:0190, розташовану у межах Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області; повернуто Миколаївській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір, перерахований згідно платіжного доручення № 1124 від 10.07.2020 в сумі 31319,36 грн.

28.01.2021 суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі.

29.01.2021 після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до змісту статтями 233, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» .

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно зі ст. 15 1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

За приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Миколаївська місцева прокуратура 30.04.2020 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з листом № 32-2757вих-20 щодо порушення вимог земельного законодавства при укладанні спірного договору.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.61-3361/2-20 від 18.05.2020 вказано, що розглянути питання щодо проведення перевірки законності використання відповідачем-2 земельної ділянки площею 81,89 га буде можливо після офіційного закінчення визначеного на території України карантину, оскільки наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 54 від 16.03.2020 «Про виконання наказу Держгеокадастру від 16.03.2020 № 85 «Про додаткові заходи запобігання поширенню коронавірусу (COVID-19)» затверджено обмежувальні та додаткові протиепідемічні заходи щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) серед працівників ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, що вводяться на період встановлення карантину, зокрема призупинено проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів та відрядження працівників ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Отже, викладене свідчить про нездійснення ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до рішення Жовтневої районної ради 13 сесії 23 скликання № 14 від 22.12.2000 Бармашівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області (далі - Бармашівська ЗОШ) отримано Державний акт на право постійного користування землею площею 81,89 га (серії ІІ-МК № 000619), який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 211 від 29.12.2001 (а.с. 30-33).

Згідно вказаного державного акту, Бармашівській ЗОШ надано у постійне користування земельну ділянку площею 81,89 га землі для ведення підсобного сільського господарства.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 202-р від 06.06.2016 Жовтневу районну державну адміністрацію перейменовано у Вітовську районну державну адміністрацію.

Рішенням Вітовської районної ради № 2 від 18.08.2016 Бармашівську загальноосвітню школу І-Ш ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області перейменовано на Білозірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Вітовської районної ради Миколаївської області.

У подальшому, 03.02.2020 між Білозірскою ЗОШ та ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» укладено договір про спільну сільськогосподарську діяльність № 1 (далі - Договір) на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380400:06:000:0190 площею 81,89 га. Згідно акту прийому-передачі земельних ділянок від 03.02.2020 з метою здійснення спільної сільськогосподарської діяльності, вказана земельна ділянка передана ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» .

Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони зобов`язалися шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері товарного сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських цілей:

1.1.1 вирощування сільськогосподарських культур (зернових та олійних культур, овочівництво тощо);

1.1.2 перероблення й реалізація товарної сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що метою цього Договору є отримання сторонами прибутку в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Згідно п. 3.1.2 Договору, Білозірська ЗОШ зобов`язалася забезпечити вільний доступ працівників та техніки ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» до земельної ділянки з метою її обробітку відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пунктів 8.4, 8.5 Договору, фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» Білозірській ЗОШ належної останній частки прибутку, яка становить 270237,00 грн. та отримання ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» належної частки прибутку. Термін розподілу прибутку - до 20 листопада поточного року включно.

Згідно п. 10.1 даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020.

Згідно акту прийому-передачі земельних ділянок від 03.02.2020 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 2087957,30 грн.

При цьому, обов`язків навчального закладу щодо проведення розрахунків за цим договором, або іншої майнової участі при співпраці в області спільного обробітку землі, не передбачено.

Прокурор вважає, що такий Договір укладено з грубим порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним.

Предметом даного позову виступали дві позовні вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток землі та щодо зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку.

Як вже зазначалося, ухвалою суду від 28.01.2021 частково задоволено клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі; задоволено заяву Миколаївської місцевої прокуратури № 2 № 32-454вих-21 від 28.01.2021; закрито провадження у справі №915/987/20 в частині позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» повернути постійному землекористувачу - Білозірській ЗОШ земельну ділянку площею 81,89 га з кадастровим номером 4823380400:06:000:0190, розташовану у межах Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області; повернуто Миколаївській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір, перерахований згідно платіжного доручення № 1124 від 10.07.2020 в сумі 31319,36 грн.

Таким чином, предметом даного позову залишилася одна позовна вимога немайнового характеру щодо визнання недійсним договору про спільну сільськогосподарську діяльність.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.5. Статуту Білозірської ЗОШ, затвердженого рішенням районної ради від 18.08.2016 № 2, вказаний навчальний заклад є юридичною особою, створеною відповідно до рішення Жовтневої районної ради від 03.09.1975 № 338 та знаходиться у комунальній власності Вітовської районної ради. Засновником навчального закладу є Вітовська районна рада Миколаївської області. Головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. При цьому, професійну підготовку учнів за спеціальностями, пов`язаними з веденням сільського господарства заклад не здійснює.

Пунктами 5.1., 5.2. Статуту Білозірської ЗОШ передбачено, що матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності. Майно навчального закладу належить йому на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і статуту навчального закладу та укладених ним угод.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 95 ЗК України, постійні землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Право постійного користування земельною ділянкою за своїм змістом є правом володіння і користування нею, що повністю узгоджується зі змістом положень ст. ст. 92, 95 ЗК України, а тому не охоплює можливості розпоряджатись землею, у тому числі шляхом передачі у користування іншим особам.

З огляду на викладене, Білозірська ЗОШ, як постійний користувач земельних ділянок, не наділена правом передавати ці землі в користування третім особам.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380400:06:000:0190, площею 81,89 га для ведення підсобного сільського господарства зареєстрована як державна власність та розташована на території Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с. 75).

Враховуючи, що право розпорядження майном в силу статті 317 ЦК України є виключно у власника, право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відноситься і спірна земельна ділянка, належить ГУ Держгеокадастру в області, а не навчальному закладу.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 308 від 17.11.2016, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області. Виходячи з вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 власником вказаної земельної ділянки на даний час являється Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

За своєю юридичною природою вказаний договір є договором про спільну діяльність.

Питання здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 ЦК України.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Крім того, ч. 1 ст. 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Відповідно до спірного договору (п.1) сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері сільського господарства для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції.

Однак, Білозірська ЗОШ не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, вона не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Як на момент укладення спірного договору, так і на теперішній час школа не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність. Крім того, головною метою діяльності навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Водночас, основним видом діяльності ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Тобто мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту спірного договору.

Зазначене також підтверджується листом Білозірської ЗОШ № 132 від 11.03.2020, відповідно до якого у школі не створювались та не функціонують відділи, підрозділи тощо, які займались веденням підсобного сільського господарства. Окрім того школа не здійснює навчальну підготовку за спеціальностями, пов`язаними з веденням сільського господарства та не залучає до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів. Тобто обов`язки щодо вирощування та збору врожаю в повному обсязі виконуються ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» . Навчальний заклад, як сторона спірного договору, жодної участі у спільній діяльності не приймає. Фактично єдиним обов`язком закладу, як сторони у правочині є передача землі ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» , який повинен її обробляти.

Указане дає можливість зробити висновок, що єдиним внеском навчального закладу у спільну діяльність є земельна ділянка площею 81,89 га, яку він на виконання п. 3.1.1. угоди передав ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання.

При цьому, правочином не визначено вартість вкладів учасників спільної діяльності, що суперечить положенням ст. 1139 ЦК України. Однак, незалежно від розміру вкладів, участі у спільній діяльності сторін, а також розміру прибутку, відповідно до п. 8.4 угоди навчальний заклад отримує від сумісної діяльності 270237,00 грн. Отримання коштів здійснюється шляхом перерахування частки прибутку до 20 листопада поточного року включно (п. 8.5 Договору).

Таким чином, розмір прибутку школи від сумісної діяльності визначений сторонами у чіткій сумі, та не залежить від вкладів учасників, що зазначено у п. 8.4 та 8.5 Договору. Вищевказане дає можливість дійти висновку, що сторони спірного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За змістом ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельної законодавства.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Спірний договір містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п.3.1.1), строк дії договору оренди (п.10.1), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п.п. 8.4-8.6). Крім того, земельна ділянка передана ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» на підставі акту приймання-передачі.

Також, відповідно до п. 4.1 правочину ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» зобов`язується після передання земельної ділянки актом приймання-передачі приступити до її обробітку, що узгоджується з положеннями ст. 25 Закону України «Про оренду землі» , якою вищезазначені дії визнані одним із обов`язків орендаря.

Пунктом 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України передбачено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб.

Водночас, згідно листа Миколаївського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області від № 342/9/14-29-50-02 від 29.04.2020 спірний договір на обліку в контролюючому органі не перебуває. Крім того, оспорюваний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , оскільки укладений за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зокрема, на момент укладення спірного правочину земля перебувала у державній власності. У зв`язку з цим, право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відноситься і спірна земельна ділянка, належить Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області, а не навчальному закладу.

Отже, ураховуючи, що договір про сумісну діяльність укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, він відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України є удаваним.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» .

Крім того, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво, що не належить до повноважень навчального закладу.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Зокрема, ст. 19 ЗК України визначено таку категорію земель, як землі сільськогосподарського призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка надана школі для ведення підсобного господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 04 - для ведення підсобного господарства).

Поняття підсобного виробництва (господарства) визначено у ДСТУ 2960-94 «Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення» як частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у добуванні або переробленні предметів праці для основного виробництва та проводиться у певних структурних підрозділах.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності ТОВ «МЕЛІСА ЛІМІТЕД» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, ТОВ «МЕЛІСА ЛІМІТЕД» згідно договору про спільну сільськогосподарську діяльність використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи, що спірний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі» , він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору про спільну сільськогосподарську діяльність від 03.02.2020, укладеного між Білозірською ЗОШ та ТОВ «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 2102,00 грн. за немайнову вимогу підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну сільськогосподарську діяльність від 03.02.2020, укладений між Білозірською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Вітовської районної ради Миколаївської області (ідентифікаційний код 26086708) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» (ідентифікаційний код 43280816).

3. Стягнути з Білозірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вітовської районної ради Миколаївської області (57230; Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Білозірка, вул. Соборна, 61, ідентифікаційний код 26086708) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 1051,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІССА ЛІМІТЕД» (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 20А, кв. 35, ідентифікаційний код 43280816) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 1051,00 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 08.02.2021.

Суддя В.С. Адаховська