Рішення

від 12.02.2021 по справі 922/3923/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3923/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" (місцезнаходження: 61060, місто Харків, пр-т. Льва Ландау, будинок 30; код ЄДРПОУ 30655327) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (місцезнаходження: 62510, Харківська область, Вовчанський район, село Миколаївка; код ЄДРПОУ 00707550) про стягнення 45 925,07 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" (позивач) звернулося до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" 45 925,07 грн., з яких: 38 808,02 грн. - сума основного боргу та 7 117,05 грн. - пеня, нарахована у зв`язку із порушенням відповідачем умов Договору поставки № 17/01-1 від 17 січня 2019 року. Також позивач просить суд покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 грудня 2020 року позовну заяву ТОВ "Інтерагро" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3923/20. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Позивачу, згідно з частиною другою статті 251 Господарського процесуального кодексу України встановлено п`ятнадцятиденний строк з отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив.

05 січня 2021 про до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (за вх. № 167), згідно якого відповідач суму основного боргу не заперечував і надав докази сплати заборгованості в сумі 38 808,02 грн. (копію платіжного доручення № 669 від 28.12.2020 та копію платіжного доручення № 670 від 28.12.2020). Стосовно суми пені, яка нарахована позивачем за договором поставки № 17/01-1 від 17.01.2019 в розмірі 7 117, 05 грн., відповідач заперечує, вважає, що вона розрахована невірно, та без належних підтверджуючих доказів.

20 січня 2021 року на електронну адресу господарського суду також надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" (за вх. № 292), згідно якого позивач підтвердив, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" сплатило суму основного боргу після відкриття провадження у справі, а відтак, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 117,05 грн. та витрати зі сплати с удового збору.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3923/20 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "Інтерагро" та заперечення ПСП "Нива", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17 січня 2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Інтерагро" (Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива" (Покупець) укладено Договір поставки № 17/01-1 (надалі - Договір) , відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості і по цінам відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної на кожну окрему поставку, які є складовою частиною цього договору.

Пункт 3.3 договору передбачає, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, що засвідчує прийняття Товару від постачальника.

На виконання умов договору Позивач здійснював поставку товару, що підтверджується видатковими накладними за період з 17.01.2019 по 04.11.2019, завірені копії яких знаходяться на аркушах справи 7 - 39.

За приписами п. 2.2 договору Покупець зобов`язаний перерахувати оплату за товар на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки. Також згідно з умовами п. 2.3 договору днем перерахування коштів є день зарахування коштів на п/р Постачальника.

Факт поставки товару в період з 17.01.2019 по 04.11.2019 та його несплати не заперечується відповідачем, про що він зазначив у Клопотанні про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін (вх. № 167 від 05.01.2021).

Отже, станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого з 17.01.2019 по 04.11.2019 товару.

З документів первинного бухгалтерського обліку вбачається, що відповідач частково оплатив поставлений позивачем в період з 17.01.2019 по 04.11.2019 товар, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений саме з 25.07.2019 по 04.11.2019 товар в сумі 38 808,02 грн.

При цьому під час розгляду справи судом відповідач повідомив про здійснення оплати оплати боргу після звернення позивача з даним позовом до суду. На підтвердження вказаного Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива" подано до суду копії платіжних доручень: № 669 від 28 грудня 2020 року на суму 35 548,52, грн. та № 670 від 28 грудня 2020 року на суму 3 259,50 грн. Позивач у відповідь (вх.№ 292 від 20.01.2021) в кому підтвердив сплату основної суми боргу згідно позовних вимог.

З наведеного вбачається, що відповідач повністю оплатив поставлений позивачем в період з 17.01.2019 по 04.11.2019 товар - 28.12.2020, тобто з простроченням обумовлених договором строків, після звернення позивача з цим позовом до суду (03.12.2020) та порушення провадження у цій справі (16.12.2020).

Пункт 6.4 договору передбачає, що у випадку прострочення строків оплати товару, Покупець на вимогу Продавця, має сплатити останньому неустойку у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочки оплатити, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок пені за порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару, яка була нарахована за період з 18 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року в сумі 7 117, 05 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Також згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується наявність у відповідача станом на момент відкриття провадження у цій справі грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 38 808,02 грн. на підставі Договору за поставлений товар.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення - підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та сторонами, відповідачем було повністю сплачено суму основної заборгованості у розмірі 38 808,02 грн. на користь позивача 28.12.2020, тобто з простроченням обумовлених договором строків (заборгованість існувала на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі), після звернення позивача з цим позовом до суду (03.12.2020) та порушення провадження у цій справі (16.12.2020).

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 38 808,02 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7117,05 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Надаючи правову кваліфікацію цим вимогам позивача, суд зазначає таке.

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України також передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати товару, Покупець на вимогу Продавця, має сплатити останньому неустойку у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочки оплатити, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України.

Заявлена позивачем до стягнення пеня розрахована за період з 18.11.2019 по 30.11.2020. З приводу визначеного позивачем періоду нарахування пені суд зазначає наступне. Враховуючи той факт, що відповідачем прострочено оплату товару, поставленого в період саме з 25.07.2019 по 04.11.2019 товар в сумі 38 808,02 грн. саме по цих поставках суд здійснює перевірку розрахунку пені.

Так, щодо розрахунку пені за видатковими накладними в період з 25.07.2019 по 04.11.2019, суд звертає увагу, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Законодавчої норми, яка б врегульовувала спірні правовідносини та виключала б обмеження згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України немає. Договором виключення з цієї норми сторони також не передбачили. Таким чином, при здійснені розрахунку пені мають враховуватись встановлені ч. 6 ст. 232 ГПК України обмеження. Втім, позивачем обмеження згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України не враховано, що призвело до значного завищення загального розміру пені, заявленого до стягнення.

З огляду на наведені вище помилки позивача в розрахунку пені, здійснивши самостійний розрахунок, Суд дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню з відповідача за період з 18.11.2019 по 30.11.2020 по в сумі - 5450,72 грн., а саме: рахунок на оплату по замовленню № 1777 - нарахування до 08.01.2020 - 1,29 грн; видаткова накладна № 679 нарахування до 08.01.2020 - 1708,98 грн.; видаткова накладна № 718 нарахування до 20.02.2020 - 487,65 грн.; видаткова накладна № 870 нарахування до 03.04-2020 - 1 697,76 грн.; видаткова накладна № 925 нарахування до 18.04.2020 - 1 343,32 грн.; видаткова накладна № 1024 нарахування до 18.05.2020 - 211,72 грн. В іншій частині позовних вимог - стягнення пені у розмірі 1 666,33 грн. в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 102,00 грн. покладається судом на Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива", з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 922/3923/20 в частині стягнення суми основної заборгованості - 38 808,02 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (місцезнаходження: 62510, Харківська область, Вовчанський район, село Миколаївка; код ЄДРПОУ 00707550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро" (місцезнаходження: 61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, будинок 30; код ЄДРПОУ 30655327) пеню в сумі 5 450,72 грн. та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" лютого 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3923/20