Рішення

від 11.02.2021 по справі 927/1170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1170/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Приватне підприємство «Оскар-Ю» ,

код ЄДРПОУ 37587809, вул. Тиницька, 114/8, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» ,

код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16466

Предмет спору: про стягнення 143 260,76 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оскар-Ю» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 143 260,76 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 2 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду та відповідачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України заяви про усунення недоліків, яка повинна містити: зазначення обставин та доказів взаємовідносин сторін за увесь період (надання послуг та здійснення платежів).

На виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021 від позивача 26.01.2021 надійшла заява, до якої додано копію акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016-31.05.2020 та докази направлення відповідачу вказаної заяви з доданим документом. У вказаній заяві позивач просив для об`єктивного розгляду справи та з`ясування всіх обставин по справі провести розгляд справи з викликом сторін для дачі пояснень.

Ухвалою від 27.01.2021 продовжено розгляд справи, задоволено відповідну заяву позивача та призначено судове засідання з розгляду справи на 04.02.2021 о 14:00.

У зв`язку з неявкою представників сторін, в судовому засіданні 04.02.2021 постановлено ухвалу про відкладення засідання на 11.02.2021 на 12:00.

Ухвалою від 04.02.2021 викликано у судове засідання, яке відбудеться 11.02.2021 о 14:00 позивача - Приватне підприємство «Оскар-Ю» та відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» . Копія вказаної ухвала отримана позивачем 04.02.2021, що підтверджується відповідним написом про отримання на оригіналі ухвали.

09.02.2021 від відповідача надійшло клопотання №22 від 09.02.2021 про розгляд справи без участі представника, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 130 920,70 грн, не заперечував проти їх задоволення та просив розглянути справу без участі його представника.

В судове засідання 11.02.2021 представники сторін не з`явилися.

11.02.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання №22 від 09.02.2021 (аналогічне клопотанню, яке надійшло 09.02.2021) про розгляд справи без участі представника, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 130 920,70 грн, не заперечував проти їх задоволення та просив розглянути справу без участі його представника.

Як встановлено судом, надіслане відповідачем на електронну адресу суду клопотання не підписане електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Статтею 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Приписами ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Оскільки надіслане відповідачем електронною поштою клопотання №22 від 09.02.2021 не містить підпису ЕЦП, отже не належить до офіційних документів, а тому суд не приймає його до розгляду.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання 11.02.2021, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг від 22.08.2018.

Відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 130 920,70 грн, про що зазначив у поданому клопотанні №22 від 09.02.2021.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

22.08.2018 між ДП ДГ Іванівка (далі - Замовник) та Приватним підприємством Оскар-Ю (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг (далі - Договір) (а. с. 4).

Згідно з п. 1.1 Договору за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги по здійсненню контролю за дотриманням встановленого порядку на підприємстві та недопущення крадіжок і розкрадань з об`єкту на умовах, визначених договором.

Загальна вартість послуг по даному договору становить 15 000,00 грн щомісяця (п. 4.1 Договору).

Згідно п.4.2 - 4.3 Договору акт про надання послуг підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг у строк 07 календарних днів з моменту підписання такого акта.

Відповідно до п.6.3 Договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018. У разі, якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку договору не заявила про свій намір вважати цей договір закінченим, його дія автоматично продовжується терміном на один рік.

31.02.2020 сторони підписали Додаткову угоду про розірвання договору про надання послуг від 22.08.2018, в якій вирішили припинити дію договору про надання послуг від 22.08.2018 за взаємною згодою з 31.05.2020. Даною додатковою угодою сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання та підтвердили, що на момент припинення дії договору по оплаті даних послуг замовник має борг перед виконавцем в сумі 143 260,76 грн.

На підтвердження виконання робіт згідно умов договору позивачем додано до позовної заяви Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2019 - травень 2020, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 13 - 22).

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.05.2020, відповідно до якого заборгованість ДП ДГ Іванівка перед позивачем склала 130 920,70 грн (а.с. 43-44).

Відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 130 920,70 грн та не заперечує проти її стягнення.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за надані послуги у встановлений у договорах строк, що визнається відповідачем в порядку ст.191 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 130 920,70 грн. В решті стягнення заборгованості в сумі 12 340,06 грн суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині належними доказами.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1963,81 грн, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 191, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» (код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16466) на користь Приватного підприємства «Оскар-Ю» (код ЄДРПОУ 37587809, вул. Тиницька, 114/8, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) 130 920,70 грн заборгованості та 1963,81 грн витрат зі сплати судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 12.02.2021.

Суддя В. В. Шморгун