Постанова

від 09.02.2021 по справі 193/1547/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1364/21 Справа № 193/1547/18 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/1546/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Олександро-Володимирівське",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Шумською О.В. у селищі Софіївці Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" (надалі - СФГ Олександро-Володимирівське ), третя особа Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю I-ДП № 031705, виданого 07 березня 2002 року Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації № 28-р від 28 січня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 568, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 9,460 гектарів, яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 1225255100:03:001:0292.

01 серпня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством Олександро-Володимирівське було укладено Договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець надав в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 9,460 га., на строк 5 років, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I -ДП № 031705, виданого 07 березня 2002 року Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації № 28-р від 28 січня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 568. Кадастровий номер земельної ділянки: 1225255100:03:001:0292, що підтверджується наявним у позивача екземпляром договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року та акту про передачу та прийом земельної ділянки від 11 вересня 2014 року. Договір оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 7005856.

Договір оренди земельної ділянки було укладено на строк 5 (п`ять) років, тобто строк дії договору закінчується 11 вересня 2019 року.

Відповідно п. 8 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендодавець повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію. Якщо в строк не пізніше дня закінчення строку договору Орендодавець не заявив про відмову від продовження строку оренди земельної ділянки, договір автоматично продовжується ще на один строк.

Маючи намір не продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року з СФГ Олександро-Володимирівське після закінчення строку його дії 11 вересня 2019 року, ОСОБА_1 в жовтні 2018 року повідомив про це керівництво ( голову, засновника) СФГ Олександро-Володимирівське . В свою чергу засновники СФГ Олександро-Володимирівське повідомили його про те, що буцім-то договір оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року укладений між ним та відповідачем по справі не на 5 років, а на 15 років.

З метою встановлення дійсного строку оренди земельної ділянки яка є його власністю на підставі права власності та наявності законних правовідносин з орендарем СФГ Олександро-Володимирівське , позивач звернувся у жовтні 2018 року до виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з заявою про отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яку він отримав 24 жовтня 2018 року. З вказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що є інформація про державну реєстрацію іншого речового права - договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року укладеного між ним - ОСОБА_1 та СФГ Олександро-Володимирівське , строк дії якого (оренди) складає 15 років та який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року за номером: 7005856.

Договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року з строком дії на 15 років, зареєстрованого Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 серпня 2014 року за номером запису про інше речове право: 7005856 позивач з СФГ Олександро-Володимирівське не укладав, особисто не підписував та земельну ділянку орендарю за актом передачі прийомки не передавав.

Наявний у позивача екземпляр договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року та акт про передачу та прийом земельної ділянки від 11 вересня 2014 року містять зазначений строк дії договору оренди 5 років, що відповідає дійсності.

Посилаючись на те, що він під час укладання договору оренди земельної ділянки виявляв внутрішню волю щодо передачі своєї земельної ділянки в оренду Відповідачу строком лише на 5 (п`ять) років, а фактично текст договору оренди був змінений з зазначенням строку оренди 15 років, про що сторони не домовлялись, що суперечить внутрішній волі та переконанню власника орендованої земельної ділянки - ОСОБА_1 , останній просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року укладений між ОСОБА_1 і Селянським (фермерським) господарством Олександро-Володимирівське та скасувати його державну реєстрацію проведену Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року за номером: 7005856. Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із сплати судового збору в сумі 704 грн.80 коп.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 і СФГ Олександро-Володимирівське та скасовано його державну реєстрацію, проведену Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року за номером: 7005856.

Стягнуто з СФГ Олександро-Володимирівське на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі відповідач СФГ Олександро-Володимирівське просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, відповідач зазначає, що судово-почеркознавчі експертизи від 19 липня 2019 року та 18 жовтня 2019 року були призначені судом на підставі клопотання представника позивача ОСОБА_2 , однак в матеріалах справи відсутні належні докази щодо наявності у неї повноважень на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 . На переконання відповідача, сторона позивача не довела факту, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою, або те, що в п. 8 Строк дії договору від 01.08.2014 року, строком на 15 років, вносились якісь зміни. При цьому, зазначають, що оскаржуване рішення містить описки в двох абзацах його мотивувальної частини.

Також, відповідач вказує на неврахуванням судом його неодноразових усних заяв щодо застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ковалик М.Ф., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю I-ДП № 031705, виданого 07 березня 2002 року Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації № 28-р від 28 січня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 568, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 9,460 гектарів, яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 1225255100:03:001:0292 (т. 1 а.с. 10).

01 серпня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством Олександро-Володимирівське було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надав в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 9,460 га., на строк 5 років, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I -ДП № 031705 виданого 07 березня 2002 року Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації № 28-р від 28 січня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 568. Кадастровий номер земельної ділянки: 1225255100:03:001:0292, що підтверджується копіями договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року та акту про передачу та прийом земельної ділянки від 11 вересня 2014 року (т. 1 а.с. 7-9).

Договір оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 7005856.

Договір оренди земельної ділянки було укладено на строк 5 (п`ять) років, тобто строк дії договору закінчується 11 вересня 2019 року.

Відповідно п. 8 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендодавець повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію. Якщо в строк не пізніше дня закінчення строку договору Орендодавець не заявив про відмову від продовження строку оренди земельної ділянки, договір автоматично продовжується ще на один строк.

Маючи намір не продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року з СФГ Олександро-Володимирівське після закінчення строку його дії 11 вересня 2019 року, ОСОБА_1 в жовтні 2018 року повідомив про це керівництво (голову, засновника) СФГ Олександро-Володимирівське . В свою чергу засновники СФГ Олександро-Володимирівське повідомили його про те, що договір оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року укладений на 15 років.

З метою встановлення дійсного строку оренди земельної ділянки, яка є його власністю на підставі права власності та наявності законних правовідносин з орендарем СФГ Олександро-Володимирівське , позивач ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2018 року до виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з заявою про отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яку він отримав 24 жовтня 2018 року. З вказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що є інформація про державну реєстрацію іншого речового права - договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 серпня 2014 року, укладеного ОСОБА_1 та СФГ Олександро-Володимирівське , строк дії якого (оренди) складає 15 років та який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11 вересня 2014 року за номером: 7005856 (т. 1 а.с. 11).

Наявний у позивача екземпляр договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року та акт про передачу та прийом земельної ділянки від 11 вересня 2014 року містять строк дії договору оренди 5 років (т. 1 а.с. 7-9).

Згідно ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року призначено судово-почеркознавчу експертизу (т. 1 а.с. 129-130).

Відповідно висновку експертів Дніпропетровського науково -дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №3670/3671-19 від 08 січня 2020 року зазначено:

Договір б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року, наданий ОСОБА_1 - не є оригіналом документу, а являється копією, виконаною електрофотографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, з попереднім скануванням зображень рукописного запису ОСОБА_1 та підпису, розташованих в графах Орендодавець ; при цьому підпис в графі Орендар і записи в деяких графах - нанесені рукописним способом; відтиск печатки СФГ Олександро-Володимирівське - рельєфним кліше.

Акт б/н про передачу та прийом земельної ділянки від 11.09.2014 року, наданий ОСОБА_1 - не є оригіналом документу, а являється копією, виконаною електрофотографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, з попереднім скануванням зображень рукописного запису " ОСОБА_1 ", розташованого в графі (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи) та підпису, розташованого в графі Земельну ділянку передав ; при цьому підпис в графі Земельну ділянку прийняв і записи в деяких графах - нанесені рукописним способом.

Договір б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року та Акт б/н про передачу та прийом земельної ділянки від 11.09.2014 року, що містяться в реєстраційній справі № 7005856 - не є оригіналами документів, а являються їх копіями, виконаними електрофотографічним спобом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки.

Встановити чи вносились зміни в п. 8 Строк дії договору Договору б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року, що міститься в реєстраційній справі № 7005856 - не надається можливим з причини, що викладена в розділі II. Дослідження по питанню № 3.

Рукописний цифровий запис 5 , розташований в п. 8 Строк дії договору договору б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року, що наданий ОСОБА_1 - будь-яким змінам первинного змісту не піддавався і являється первинним.

Договір б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року, наданий ОСОБА_1 та Договір б/н оренди земельної ділянки від 01.08.2014 року, що міститься в реєстраційній справі 7005856 - не являються оригіналами документів і не ідентичні між собою за низкою ознак, викладених в таблиці 1 в розділі II. Дослідження по питанню № 4.

Акт б/н про передачу та прийом земельної ділянки від 11.09.2014 року, що наданий ОСОБА_1 та Акт б/н про передачу та прийом земельної ділянки від 11.09.2014 року, що міститься в реєстраційній справі № 7005856 - не являються оригіналами документів і не ідентичні між собою за низкою ознак, викладених в таблиці 2 в розділі ІІ.Дослідження питанню № 5.

У зв`язку з тим, що технічним дослідженням документу, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений в графі Орендодавець договору б/н від 01.08.2014 року виконаний електрофотографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальною техніки, з попереднім скануванням відповідних зображень та керуючись п. 1.1 Науково- Методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 № 53/5 (із змінами та доповненнями), питання щодо виконавця підпису не вирішувалось (т. 1 а.с. 131-171).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року на строк 15 років, оскільки належними та допустимими доказами по справі підтверджено, що ОСОБА_1 підписував договір оренди, який укладено на 5 років, а не на 15 років, як зазначено в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.10.2018 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) дійшла правового висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його щодо строку діє протягом 15 років не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, після закінчення п`ятирічного строку дії Договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року, який насправді погоджувався сторонами при укладенні цього правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі фактично наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

За таких обставин, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, у зв`язку з чим колегія суддів не досліджує питання щодо доведеності заявлених позовних вимог, зокрема, щодо підписання або непідписання позивачем Договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року, зі строком його дії 15 років.

За наведених обставин, не приймаються та не перевіряються по суті доводи апеляційної скарги про те, що судово-почеркознавчі експертизи від 19 липня 2019 року та 18 жовтня 2019 року були призначені судом на підставі клопотання представника позивача ОСОБА_2 , однак в матеріалах справи відсутні належні докази щодо наявності у неї повноважень на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки з`ясування цього питання немає правого значення для справи.

Клопотання ж відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності колегією суддів не розглядається, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

При цьому, слід зазначити, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з позивачки на користь відповідача СФГ Олександро-Володимирівське підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 057,20 грн. (т. 1 а.с. 217).

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" - задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське", третя особа Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" судові витрати по справі у розмірі 1 057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року.

Головуючий:

Судді: