Постанова

від 05.02.2021 по справі 619/1436/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 619/1436/19

провадження № 61-4832св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Єніна Лариса Вікторівна, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мироненком Станіславом Станіславовичем, на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. від 22 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Єніної Л. В., ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 32/100 частин комплексу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Власником 20/100 частин комплексу є ОСОБА_2 , власником 19/100 частин - ОСОБА_3 , власником 25/100 частин є ВП Харківполімернитка .

12 квітня 2016 року приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В. посвідчено договір дарування на користь ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , предметом якого є 20/100 частин спірного комплексу, що складається з адміністративного корпусу А-2 площею 876 кв.м.; боксу Б площею 843,30 кв.м.; боксу - В площею 552,20 кв.м.; складу Г площею104 кв.м.; прохідної Д площею 39,60 кв.м.; АЗС Е , АЗС З , огорожі, N1-N2. На підставі договору дарування приватний нотаріус прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Унаслідок прийняття приватним нотаріусом Єніною Л. В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29222025 від 12 квітня 2016 року та, відповідно, внесення запису № 14133822 про право власності ОСОБА_2 на 20/100 частин комплексу, утворилася ситуація правової невизначеності: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться два взаємовиключні записи щодо площі майнового комплексу, а саме запис із зазначенням загальної площі об`єкту 2415,19 кв.м. та запис із зазначенням загальної площі 2755,90 кв.м.

При існуванні розбіжностей між інформацією щодо об`єкту, яка міститься у Державному реєстрі прав та даними що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, подальші реєстраційні дії вчинятимуться на підставі договору дарування від 12 квітня 2016 року, і відповідно, до реєстру будуть вноситися не актуальні відомості щодо майнового комплексу, що порушує його права.

Приватний нотаріус Єніна Л. В., виступаючи в ролі реєстратора речових прав на нерухоме майно усвідомлювала, що загальна площа зазначеного об`єкту складає 2 755,90 кв.м., проте нею не було відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні державної реєстрації у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Просить визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на 20/100 частин в комплексі за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (з відкриттям розділу), індексний номер 29222025 від 12 квітня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на 20/100 частки в комплексі за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (з відкриттям розділу), індексний номер 29222025 від 12 квітня 2016 року, яке прийнято приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність суперечностей між реальною площею та площею, яка була зазначена приватним нотаріусом при реєстрації прав відповідача порушують права позивача та є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2019 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення про державну реєстрацію права власності від 12 квітня 2016 року не обмежує права позивача.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Мироненком С. С., на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив суд скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при ухваленні рішення, неправильно застосовано норми пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень . При цьому, висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень відсутній.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 619/1436/19 з Дергачівського районного суду Харківської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право власності від 13 квітня 2004 року, виданого Малоданилівською селищною радою, ВП Харківполімернитка належить на праві власності 25/100 частин нерухомого майна, яке складається з адміністративного корпусу А-2 площею 876 кв.м., боксу Б площею 843,30 кв.м., боксу В площею 552,20 кв.м., складу площею 104 кв.м., прохідної Д площею 39,6 кв.м., АЗС Е, АЗС З, огорожі № 1-№ 2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

20/100 частин цього нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В., за реєстровим № 181.

19/100 частин майна належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О. М.

4/100 частини майна належало на праві власності ТОВ АТП-2029 , яке припинило свою діяльність.

32/100 частин майна належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності від 06 березня 2012 року, 14 квітня 2016 року та рішенням виконкому Малоданилівської селищної ради від 18 вересня 2012 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 2, 3, 13, 14, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень (далі - Закон) (в редакції на час реєстрації спірного правочину) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових пав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає щодо порушення його прав як власника, оскільки за наявності суперечностей щодо площі нотаріус мав відмовити у здійсненні державної реєстрації та внесенні відповідного запису до реєстру.

12 квітня 2016 року приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В. посвідчено договір дарування, укладений ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , щодо 20/100 частин комплексу загальною площею 2415,10 кв.м., який складається з адміністративного корпусу А-2 площею 876 кв.м., боксу Б площею 843,30 кв.м., боксу В площею 552,20 кв.м.; складу Г площею 104 кв.в.; прохідної Д площею 39,60 кв.м.; АЗС Е , АЗС З , огорожі, N1 - N2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано за № 181 та внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо площі - 2415,10 кв.м.

За статтею 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Тобто, площа нотаріусом внесена відповідно до правовстановлюючих документів, а саме - первинних документів дарувальників про право власності на це майно. Договір дарування вже був предметом судового розгляду та його дійсність і відповідність вимогам чинного законодавства вже встановлена судовим рішенням. Запис про державну реєстрацію цього договору дарування внесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вважати, що запис про державну реєстрацію права власності на 20/100 частин, прийнятий приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В., не відповідає вимогам закону підстав немає.

Отже, правильними є висновки апеляційного суду про те, що доказів у відповідності статті 81 ЦПК України щодо неправомірних дій нотаріуса при прийнятті рішення про внесення відомостей до Реєстру - позивачем не надано. Також немає підстав вважати, що рішення про реєстрацію права власності від 12 квітня 2016 року обмежує право власності позивача немає.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мироненком Станіславом Станіславовичем, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун