Рішення

від 11.02.2021 по справі 120/8618/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2021 р. Справа № 120/8618/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Вінпродтрейд" звернулось в суд з адміністративним позовом до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивач зазначив, що товариство надіслано до розпорядника інформації - Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації запит про надання публічної інформації.

За результатом розгляду запиту, відповідач надав відповідь, яка на думку позивача є неповною. Вважаючи такі дії протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.01.2021 та аналогічного змісту 19.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначив, що 14.07.2020 відповідачем надана на запит позивача повна, достовірна та точна відповідь, в тому числі щодо документів, якими засвідчується якість продуктів харчування та продовольчої сировини.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

06.07.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом №759 на отримання публічної інформації. Зокрема, у поданому запиті позивач в 3.1, п. 7 та п.8 просив надати інформацію, у якій вказати:

- коли, ким і на підставі яких законодавчих актів прийнято рішення про укладення даного договору, вказати ПІБ, посадової (службової) особи (осіб), дату прийняття рішення, статтю, назву, номер закону та/або нормативно-правового акту на підставі якого прийнято вищезгадане рішення та надати його копію;

- яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси);

- надати копії посвідчень про якість, декларацій виробника і (або) інших документів, які посвідчують якість продукції, що пропонувалась і (або) постачалася ФОП ОСОБА_1 протягом всього терміну виконання даного договору.

За наслідком розгляду даного запиту, відповідач листом від 14.07.2020 №147, окрім іншого, повідомив, що відповідальною особою за укладання договору була ОСОБА_2 , головний бухгалтер централізованої бухгалтерії відділу освіти. Також зазначив, що інформацію щодо виробника продукції вказано в деклараціях виробників, а копії посвідчень про якість, декларації виробника зберігаються в місцях поставки даної продукції (закладах освіти).

Вважаючи, що відповідачем не надано повну інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України Про доступ до публічної інформації , позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме: Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі -Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон - № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон - № 2939-VI).

Згідно з частиною другою 2 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону № 2657-XII передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII, кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.

При цьому суд враховує, що інформаційний запит позивача року був ним поданий та розглянутий відповідачем саме в порядку, визначеному цим Законом, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв`язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Закону № 2939-VI.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 6 частини першої статі 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI, під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до положень статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

Із аналізу вище процитованих норм видно, що запитувач має право звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію, а суб`єкт, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки. При цьому, запитувач має право оскаржити надання неповної інформації.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, 06.07.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом №759 на отримання публічної інформації. Зокрема, як вже зазначалось вище, позивач в п. 3.1, 7 та 8 просив Відділ освіти повідомити наступну інформацію:

- коли, ким і на підставі яких законодавчих актів прийнято рішення про укладення даного договору, вказати ПІБ, посадової (службової) особи (осіб), дату прийняття рішення, статтю, назву, номер закону та/або нормативно-правового акту на підставі якого прийнято вищезгадане рішення та надати його копію;

- яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси);

- надати копії посвідчень про якість, декларацій виробника і (або) інших документів, які посвідчують якість продукції, що пропонувалась і (або) постачалася ФОП ОСОБА_1 протягом всього терміну виконання даного договору.

За наслідком розгляду даного запиту, відповідач листом від 14.07.2020 за №147-запит, окрім іншого, повідомив про те, що відповідальною особою за укладання договору була ОСОБА_2 , головний бухгалтер централізованої бухгалтерії відділу освіти. Також зазначив, що інформацію щодо виробника продукції вказано в деклараціях виробників, а копії посвідчень про якість, декларації виробника зберігаються в місцях поставки даної продукції (закладах освіти).

В той же час, як слідує із відповіді відповідача, вимоги запиту позивача №759 від 06.07.2020, які стосуються надання інформації в частині зазначення законодавчих актів на підставі яких прийнято рішення про укладення договору, вказати ПІБ, посадової (службової) особи (осіб), дату прийняття рішення, статтю, назву, номер закону та/або нормативно-правового акту на підставі якого прийнято вищезгадане рішення, залишились не виконаними, адже Відділ освіти повідомив лише ПІБ та посаду особи якою прийнято рішення про укладення даного договору №03/02К без надання копії запитуваного рішення (не повідомлено причин, за яких таке рішення неможливо надати). Наведене свідчить про не надання відповідачем повної відповіді на питання поставлене в п. 3.1 запиту №759 від 06.07.2020.

Також, надаючи оцінку відповіді відповідача в пунктах 7, 8 на запитання позивача № 7 та № 8 суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 3.1 Договору про закупівлю товару від 12.03.2020 №03/02К, постачальник гарантує належну якість товару, його відповідність діючим державним стандартам, технічним вимогам та умовам цього договору.

Пунктом 3.3 цього Договору визначено, що товар, що постачається, повинен мати необхідний сертифікат, або інший документ, що підтверджує якість товару.

Відповідно до пункту 6.3.2 вказаного Договору постачальник, зокрема, зобов`язаний надати сертифікати відповідності якості, санітарно-гігієнічні висновки, інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності визначає Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за № 661/10941; далі - Порядок № 242/329).

Пунктом 4 Порядку № 242/329 визначено, що відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 242/329 відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини".

Продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно - епідеміологічної експертизи тощо).

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 по справі № 120/3930/19-а зазначив, що Порядок № 242/329 покладає відповідальність за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, зокрема, на засновників (власників), керівники цих закладів.

Тобто, саме Відділ освіти здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, тому цей орган повинен володіти інформацією щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закуповується.

Як вже зазначалося вище Порядком № 242/329 передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

Згідно зі статтею 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Оскільки відповідач не надав повну інформацію на запит позивача, останній фактично визнав себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику. При цьому, суд зауважує, що як розпорядник зазначеної інформації Відділ освіти не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та дійсно вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує позивач.

Більше того, предметом розгляду цієї справи є надання не відповідного документа, а надання публічної інформації, яка згідно Законом № 2939-УІ може бути відображена та задокументована будь-яким засобом та на будь-яких носіях, та яка була отримана/створена в процесі виконання, зокрема, суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством.

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту позивача про надання інформації є протиправними.

Визначаючись щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у запиті про надання публічної інформації позивач просив відповідача надати запитувану інформацію та копії запитуваних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на е-mail ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI запит на інформацію має містити, зокрема ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Розділовий сурядний сполучник "або", який вживається у нормі пункту 1 частини 5 статті 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI при мовному її тлумаченні, дає підстави вважати, що поєднані у тексті правової норми елементи запиту, зокрема "поштова адреса" та "адреса електронної пошти" (за її наявності) є "рівноправними" складовими запиту. Тому, закон надає запитувачу інформації право зазначити у запиті альтернативно або його поштову адресу, або адресу електронної пошти. При цьому, зазначення у запиті обох адрес не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку направити відповідь на запит і на поштову, і на електронну адресу запитувача, оскільки за умови "рівноправності" обох способів отримання інформації таке буде свідчити про подвійне виконання обов`язку про надання інформації за одним запитом.

При цьому суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у пункті 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 роз`яснено: "частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень частини 5 статті 19 Закону № 2939-VІ дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника. Однак, у тому випадку коли у запиті позивача було вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них. Як наслідок, у разі обрання способу надання запитуваних документів у паперовій формі, розпорядник повинен повідомити про обов`язок відшкодувати витрати на копіювання та друк документів за наявності для цього підстав.

Суд звертає увагу, що у запиті від 06.07.2020 № 759 позивач визначив одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд" та шляхом надсилання електронного листа (у pdf. форматі) на електронну пошту товариства.

Так, суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги обставини, встановлені під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру у спосіб зобов`язання відповідача розглянути запит позивача про надання інформації від 06.07.2020, з урахуванням висновків суду. Отже, в цій частині позовні вимоги також належить задовольнити.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з поданих документів, 01.09.2020 між позивачем - ТОВ "Вінпродтрейд" в особі Продана П.М. та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі президента Якименка О.О. укладено Договір про надання правової допомоги № 759.

За умовами цього договору (пункти 1.1, 1.2, 2.1 Договору) адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит №759 від 06.07.2020 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області. Виконання цього договору здійснюється адвокатом Кравчуком М.О.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000 грн.

Вартість однієї години часу витраченого на надання послуг становить 2000 грн. (п. 2.2. Договору).

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2020 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 759 від 01.09.2020, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 31.12.2020 надано позивачу такі юридичні послуги:

- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит від 06.07.2020 № 759 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області; складність справи - незначна; затрачено 2 години часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000 грн.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 4000 грн. та розраховувалось наступним чином: 2000 (грн.) х 2 (год.) = 4000 грн.

Разом з тим, згідно пункту 2.1 Договору від 01.09.2020 вартість правової допомоги за цим договором у суді першої інстанції становить не більше 3000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано платіжне доручення від 29.12.2020 за № 4122 у розмірі 3000 грн. за надання правової допомоги згідно Договору від 01.09.2020 за № 759.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Однак, кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви у цій справі, а саме 2 години, на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише одну вимогу, що пов`язана із розглядом одного запиту про отримання публічної інформації. Підготовка позову такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", за період з 01.05.2020 адвокатом Кравчуком М.О. від імені ТОВ "Вінпродтрейд" до Вінницького окружного адміністративного суду подано більше 110 позовних заяв про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, які полягають у ненадані чи/або надані неповної інформації на запити ТОВ "Вінпродтрейд".

Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, та подані одним і тим самим адвокатом від імені позивача, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.

Також, суд враховує, що предмети позовів у всіх цих справах подібні та стосуються ненадання або відмови у наданні інформації на запити ТОВ "Вінпродтрейд" про надання Відділом публічної інформації.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про стягнення з відділу освіти Літинської районної державної адміністрації на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, беручи до уваги обставини цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн. та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо надання неповної інформації при розгляді запиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про надання інформації від 06.07.2020 за №759.

Зобов`язати Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про надання інформації від 06.07.2020 за № 759, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34886897) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу освіти Літинської районної державної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля, 15, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02141383).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34886897);

Відповідач: Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля, 15, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02141383).

Рішення в повному обсязі виготовлене 11.02.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна