Ухвала

від 12.02.2021 по справі 240/5/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

12 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/5/21

категорія 108010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Бердичівської міської ради Житомирської області до Бердичівської районної ради Житомирської області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшла заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, в якій Бердичівська міська рада Житомирської області просить:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам до набрання рішенням у даній справі законної сили, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно:

- Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий гай" Бердичівського району, зокрема: - будівлі Оздоровчого табору "Березовий гай", а саме: житловий будинок №1, 94,9 кв. м., житловий будинок №2,99,0 кв.м., житловий будинок № 3, 97,5 кв.м.; житловий будинок № 4 ,97,6 кв.м., житловий будинок № 5, 96,0 кв.м., житловий будинок № 6,98,4 кв.м., житловий будинок № 7, 85,1 кв.м., житловий будинок № 8, 84,6 кв.м., житловий будинок № 9, 84,9 кв.м.; житловий будинок № 10, 85,1 кв.м., житловий будинок № 11,100,4 кв.м., житловий будинок № 12,102,3 кв.м., житловий будинок №13,96,5 кв.м., житловий будинок № 14, 102,1 кв. м., житловий будинок № 15, 100,6 кв.м., житловий будинок № 16,101,0 кв.м., житловий будинок № 17,97,6кв.м., житловий будинок № 18,102,7 кв.м., приміщення для умивання, 144,8 кв.м., групові умивальники, 77,5 кв.м., групові умивальники. 77,2 кв.м., медпункт, 283,0 кв.м., ігрова кімната, 201,7кв.м., їдальня, 615,6 кв.м., складські приміщення, 700,4 кв.м., льох, 45,8 кв.м., літній кінотеатр, 36,6 кв.м., кінопроекторська. 16,0 кв.м., прохідна, 38.5 кв.м., адмінбудинок, 228,5 кв.м., магазин, 24,0 кв.м., басейн (металевий каркас),256,8 кв.м., водонапірна башта (металевий каркас), вбиральня, артскважина (бетонні круги), фонтан, стіна - панорама (бетон); - земельну ділянку площею 5,5788 га, кадастровий номер 1820886000:08:000:7122; - земельну ділянку площею 0,4793 га, кадастровий номер 1820886000:08:000:0059;

Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради, зокрема: - адміністративну будівлю за адресою: м.Бердичів, площа Соборна, 23; - приміщення гаражів за адресою: м.Бердичів, площа Соборна, 23; - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,6988 га, кадастровий номер 1810400000:01:024:0160.

За приписами п.1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною першою статті 154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Отже, підсудність заяви про забезпечення позову, яка подається до подання позовної заяви, нерозривно пов`язана із встановленою підсудністю для майбутнього позову, тому це питання підлягає перевірці при розгляді відповідної заяви.

Такий правовий висновок міститься в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року по справі №Зп/9901/2/20 (адміністративне провадження №Зп/9901/2/2).

Вивчаючи питання належності позову, який може бути поданий заявником, до підсудності окружного адміністративного суду, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи вимоги викладені у заяві про забезпечення позову Бердичівська міська рада вказує, що нею готується позовна заява про визнання незаконними та скасування рішень Бердичівської районної ради: від 03.11.2020 № 629 та №632, якими Бердичівська районна рада виходить зі складу засновників Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий гай" Бердичівської районної ради (який розташований в селі Скраглівка Бердичівського району), Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради (яке розташоване в місті Бердичеві), та одночасно включає до складу засновників Гришковецьку селищну раду Бердичівського району, Райгородоцьку сільську раду Бердичівського району, Семенівську сільську раду Бердичівського району, Швайківську сільську раду Бердичівського району в рівних долях (по 1А частині статутного капіталу). Вказує, що рішення прийняті в порушення законодавчо визначених норм та невжиття заходів забезпечення позову щодо спірних об`єктів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Бердичівської міської ради.

З огляду на п.1 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Передбачене ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вимагає визначення юрисдикції судового органу, який вправі здійснювати такий розгляд.

При цьому суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" суд вказав, що словосполучення "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду. Ухвалені з порушенням юрисдикції рішення не будуть вважатися прийнятими судом, встановленим законом.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу зазначених норм встановлено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих ним при здійсненні владних управлінських функцій. Проте помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас слід враховувати, що приватно-правові відносини вирізняються публічно-правових саме наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. При цьому спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

За приписами п.6 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Зважаючи, що предметом спору цій справі має бути визнання незаконними та скасування рішень Бердичівської районної ради: від 03.11.2020 № 629 та №632, якими Бердичівська районна рада виходить зі складу засновників та стосується права розпорядження майном, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Така позиція висловлена ВП ВС у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 559/1556/16-а.

Спір про захист права на майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цих правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.

Така позиція висловлена ВП ВС у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 826/15287/17.

З огляду на наведені обставини та норми законодавства на предмет майбутнього позову, який має намір подати Бердичівська міська рада не розповсюджуватиметься юрисдикція адміністративних судів, а тому Житомирський окружний адміністративний суд не є судом встановленим законом, повноважним вирішувати даний спір та вживати заходи забезпечення такого позову, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Бердичівській міській раді Житомирської області у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева