Рішення

від 25.01.2021 по справі 360/3184/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3184/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.,

представника позивача - Суткового А.М.,

представника відповідача - Буніна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 26 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі -адвокат, позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214 про сплату податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 273502,59 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачем 07.12.2019 отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Громадянин України ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу 2316 від 22.06.2018 є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з. Також, право власності на дані склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 за № 26825245.

Відповідно до даних ЄДР, основним видом діяльності позивача є: Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний). Даний вид діяльності, відповідно до КВЕД, знаходиться у Секції F Будівництво , розділ 43 Спеціалізовані будівельні роботи , група 43.2 Електромонтажні, водопровідні та інші будівельно-монтажні роботи .

Склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , згідно з відомостями Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, мають код 1251.8 та відносяться до Будівель підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, що на підставі підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування.

Дана норма дублюється і у п. 3.4. Додатку №1 до рішення Сєвєродонецької міської ряди від 29.01.2015 за №4288 - Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , згідно з яким: 3.4. не є об`єктом оподаткування: е) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем без з`ясування та врахування істотних обставин, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду за захистом свої порушених прав.

Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (арк. спр. 14-15).

29.09.2020 судове засідання відкладено (арк. спр. 41).

Ухвалою суду від 22.10.2020 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (арк. спр. 59).

Ухвалою суду від 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 74).

Довідкою 10.12.2020 судове засідання відкладено на 23.12.2020 (арк. спр. 80).

Ухвалою суду від 23.12.2020 зупинено провадження у справі до 25.01.2021 (арк. спр. 106).

Від представника ГУ ДПС у Луганській області 23 вересня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 20-23), в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради сорок восьмої (чергової) сесії сьомого скликання № 2741 від 26.06.2018 ставка податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв. м бази оподаткування, склади спеціальні товарні ( у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5) складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Об`єкт нерухомості (склад), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Щодо питання звільнення від сплати податку відповідач зазначає, що застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе в разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості, зокрема, складських приміщень промислових підприємств, та їх перебування у власності промислових підприємств. У межах спірних правовідносин наявна лише одна з обов`язкових умов складські приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості (склад), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

На підставі викладеного ГУ ДФС у Луганській області вважає податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214 законним, тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 20-23).

22 жовтня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 20-23), а 25.01.2021 письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивач використовує ці склади в своїй виробничій діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові, а також зазначив, що діяльність позивача пов`язана з здійсненням ремонтних робіт на користь третіх осіб. В процесі таких будівельних (ремонтних) робіт створюються нові об`єкти навколишнього середовища. Зазначені обставини, на думку представника позивача, свідчать про наявність ознак його діяльності як виробництва. Суду надавалися докази на підтвердження факту використання вказаних складських приміщень для вказаної виробничої діяльності позивачем, в тому числі видаткові накладні на підтвердження факту придбання ним товарів, необхідних для здійснення будівельних робіт малими партіями. Також зазначив, що можливість застосування норми пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не лише до всіх суб`єктів, що займаються виробничою (промисловою) діяльністю (в тому числі і до фізичних осіб підприємців), підтверджена відповідною практикою Верховного Суду. Також зазначив, що відповідно до вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника зобов`язує будь-яке множинне трактування вимог податкового законодавства тлумачити саме на його користь.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення судової практики про застосування вимог норми пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до фізичних осіб підприємців ще не було. Однак, податковий орган вважає, що дія цієї норми не розповсюджується на позивача, оскільки його господарська діяльність за КВЕД пов`язана з наданням послуг у сфері будівництва, а не виробництва певних промислових товарів, отже не є промисловою діяльністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , розташованих на земельній ділянці площею 0,9604 га, кадастровий номер: 4412900000:07:001:0012, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 4з, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.06.2018, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. спр. 5-6).

Згідно з роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний), 43.34 Малярні роботи та скління, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 79.11 Діяльність туристичних агентств, 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність, 82.20 Діяльність телефонних центрів, 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у., 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти, 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 56.29 Постачання інших готових страв, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (арк. спр. 8).

Отже, коди КВЕД за напрямками господарської діяльності позивача як фізичної особи - підприємця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, свідчать про те, що позивач має право надавати різного роду послуги, в томи числі й послуги з будівельних робіт. Отже саме послуги, а не матеріальні об`єкти (товар кінцевого виробництва, товарів промисловості) має право реалізовувати позивач відповідно до зазначених напрямків своєї діяльності. Таких напрямків діяльності позивача, що пов`язані з виробництвом певного виду матеріальних об`єктів (товарів кінцевого виробництва, товарів промисловості, наприклад будівельних матеріалів, тощо) за відомостями цього реєстру не передбачено.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 129173501 від 27.06.2018 позивачу на праві приватної власності належать склади негорючих будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитлова будівля), загальна площа нежитлової будівлі складає: 13108,2 кв.м. (арк. спр. 7).

Розпорядженням позивача №3-С від 05.04.2019 підтверджено факт використання зазначених складських приміщень у власній господарській діяльності та розміщення будівельних матеріалів для виконання робіт з поточного ремонту (а.с.94).

Видатковими накладними: №19 від 01.04.2019, №20 від 20.04.2019, №22 від 13.05.2019, №23 від 23.05.2019, №24 від 30.05.2019, №25 від 15.06.2019, №26 від 30.06.2019, №27 від 31.07.2019 підтверджено факт придбання позивачем будівельних матеріалів (а.с.95-102).

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214 ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2019 рік у розмірі 273502,59 грн (арк. спр. 4).

При вирішенні справи суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Статтею 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на майно складається з:

265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

265.1.2. транспортного податку;

265.1.3. плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13108,2 кв. м.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Судом установлено, що рішенням Сєвєродонецької міської ради дев`яносто шостої (чергової) сесії шостого скликання від 17.04.2018 № 2425 Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Сєвєродонецької міської ради (далі Положення). Згідно з Положенням ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. бази оподаткування, склади спеціальні товарні (у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5) складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року (арк. спр. 34-37).

На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради сорок восьмої (чергової) сесії сьомого скликання № 2741 від 26.06.2018 контролюючим органом зроблено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, у податковому повідомленні-рішення від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214, а саме: мінімальна заробітна плата на 01 січня 2019 року становила 4173 грн; ставка 0,5% - 20,865 грн (за 1 кв. м); загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості 13108,2 кв. м; розрахунок податку: 13108,2 х 20,865 = 273502,59 грн (арк. спр. 27).

Правильність та обґрунтованість математичного розрахунку податку не оспорюється позивачем.

Спірним питанням цієї справи є саме наявність правових підстав для звільнення позивача від сплати цього податку відповідно до вимог підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Представник позивача зазначив, що склади, які належать позивачу на праві приватної власності, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1251.8, та відноситься до розділу Будівель підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості .

Підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквенному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ), тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності (юридичної або фізичної особи).

За положеннями підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно паперової промисловості , 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Говорячи про промислове виробництво, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі ДК 009:2010) економічна діяльність процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і класифікують у секціях В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , С Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах (виробленої продукції). Суб`єкт господарської діяльності у сфері промисловості виробляє та реалізує саме таку продукцію, а не послуги в процесі її створення.

Тобто, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності суб`єктів господарювання, які займаються промисловою діяльністю.

В межах спірних правовідносин наявна лише одна з обов`язкових умов складські приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за умови наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки цією нормою не охоплюється нерухомість, що використовуються фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності, яка не є діяльністю промислових підприємств.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18, реєстраційний номер рішення 74028769).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214 є необґрунтованими, тому в їх задоволенні суд відмовляє.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 № 0043893-5206-1214 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян