Постанова

від 02.02.2021 по справі 520/9986/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

02 лютого 2021 р.Справа № 520/9986/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Долеман до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

30.07.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Долеман (далі - ТОВ Долеман , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) від 01.11.2019 року № 00000260517;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2019 року № 00000270517.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно висновків акту перевірки відповідача встановлено порушення підприємством вимог абз. а п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00000260517 від 01.11.2019 року, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 209.815,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00000270517 від 01.11.2019, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 148.140,00 гривень.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки стосовно наведених порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, необґрунтованими та незаконними, зробленими на підставі тверджень, не підкріплених відповідними доказами, без урахування наявних первинних документів та на підставі помилкового тлумачення їх змісту, а тому, податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте всупереч вимогам законодавства у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Харківській зазначає, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ Долеман встановлено порушення підприємством вимог абз. а п.198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., п.200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Також, відповідач вказує, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області складено узагальнену, податкову інформацію, за результатом якої не підтверджено здійснення господарської діяльності у досліджуваних періодах ТОВ Елерон НВП , ТОВ Комкорн-Н з контрагентами-покупцями, в тому числі з ТОВ Долеман (податковий номер 39737308), внаслідок відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року задоволений адміністративний позов ТОВ Долеман .

Так, судовим рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2019 року № 00000260517 та № 00000270517.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ Долеман за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 5.369,33 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Долеман не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що ТОВ Долеман , код ЄДРПОУ 39737308, пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Долеман з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Елерон НВП (податковий номер 42134154) за вересень 2018 року, ТОВ Комкор-Н (податковий номер 42561054) за травень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт перевірки від 02.10.2019 року № 186/20-40-05-17-06/39737308 (а.с. 11-30).

Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ Долеман встановлено порушення підприємством позивача вимог абз. а п.198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 00000260517 від 01.11.2019 року, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 209.815,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00000270517 від 01.11.2019 року, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 148.140,00 грн. (а.с. 9-10).

Між ТОВ Долеман та ТОВ ЕЛЕРОН НВП було укладено Договір № 13-072018 від 31.07.2018 року про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи/надати послуги своєю або орендованою технікою з вивезення будівельного сміття.

Відповідно до акту надання послуг №30918/1 від 03.09.2018 року ТОВ "Долеман" прийняв виконання робіт від ТОВ "Елерон НВП", а саме: робота катка 60 маш. год. вартість яких, складає 525,00 грн., що у загальній сумі становить 31..500, 00 грн.; послуги з вивозу будівельного мусору самоскидом: 350 тон по 135,00 грн. тонна, що у підсумку становить - 47.250,00 грн., а всього - 94.500,00 грн., з них сума ПДВ - 15.750,00 грн.

В ході перевірки встановлено придбання підприємством ТОВ Елерон НВП : послуг з використання механізмів: каток 7 т. та послуг з перевезення вантажів - вивоз будівельного мусора у ТОВ Орієс .

За наслідками вказаної операції 24.09.2018 року ТОВ Елерон НВП на адресу ТОВ Долеман зареєстрована податкова накладна № 4 від 24.09.2018 року на суму 94.500,00 грн., (ПДВ 15.750,00 грн.). Суми включені до податкової декларації у звітний період.

Платіжним дорученням № 309 від 20.09.2018 року здійснено часткову оплату на суму 24.570,25 грн.

Вказані обставини та документи стали предметом дослідження податкової перевірки та у акті перевірки від 02.10.2019 року № 186/20-40-05-17-06/39737308 їм надана правова оцінка.

Між ТОВ Долеман та TOB Комкор-Н було укладено договір купівлі-продажу № 052701 від 27.05.2019 року, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ КОМКОР-Н ) зобов`язується доставити і передати у власність Покупця (ТОВ Долеман ) товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити його за умовами даного Договору. Вартість товару становить згідно видаткової накладної кількість, асортимент товару проводиться при заявці покупця.

За результатами виконання договору було складено документи та факт наявності належним чином оформлених документів підтверджено актом перевірки, а саме: факт передання товару ( пісок з відсіву дроблення фр. 0,5 мм у кількості 300 т за ціною 415,00 грн. за 1 т, пісок гірський у кількості 30 т за ціною 105,00 грн. за 14 т, ЕКШ - 60 ДСТУ БВ2.7-129:2013 емульсія катіонна дорожня немодифікована швидкорозпадна із вмістом в`язучого від 58-62% у кількості 3 т за ціною 12.695,00 грн. за 1 т, щебінь фр. 20-40 2 рази у кількості по 900 т за ціною 465,00 грн за 1 т, щебінь фр. 10-20 у кількості 700 т за ціною 512,00 грн. за 1 т), підтверджується видатковими накладними: № 1 від 27.05.2019 року на суму 430.500,00 грн.; № 2 від 27.05.2019 року на суму 502.200,00 грн.; № 3 від 28.05.2019 року на суму 198.702,00 грн.; № 4 від 28.05.2019 року на суму 502.200,00 грн.

Перевіркою встановлено придбання підприємством ТОВ Комкор-Н вищенаведених товарів у ТОВ Бум Інвест .

За наслідками вказаної операції податкові накладні № 91 від 28.05.2019 року на суму 198.702,00 грн., (ПДВ 33.117,00 грн.), № 92 від 10.06.2019 року на суму 502.200,00 грн. (ПДВ 83.700,00 грн.); № 89 від 10.06.2019 на суму 430.500,00 грн. (ПДВ 71.750,00 грн.); № 90 від 27.05.2019 року на суму 502.200,00 грн. (ПДВ 83.700,00 грн.) зареєстровано ТОВ Комкор-Н на адресу ТОВ Долеман . Суми включені до податкової декларації у звітний період.

Платіжними дорученнями № 424 від 26.07.2019 року, № 423 від 23.07.2019 року, № 406 від 11.07.2019 року, № 392 від 26.06.2019року, № 383 від 18.06.2019 року, № 374 від 03.06.2019 року, № 372 від 03.06.2019 року, № 485 від 02.10.2019 року на суму 96.729,71 грн. здійснено оплату (а.с. 133-140). Заборгованість по договору відсутня.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області складено узагальнену, податкову інформацію від 21.01.2019 року № 123/20-40-57-05-33/42134154 за період діяльності - вересень 2018 року, за результатом якої не підтверджено здійснення господарської діяльності ТОВ Елерон НВП (податковий номер 42134154) з контрагентами-покупцями у вересні 2018 року, в тому числі з ТОВ Долеман (податковий номер 39737308), внаслідок відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Контролюючий орган дійшов висновків, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Долеман та ТОВ Елерон НВП за вересень 2018 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по вищенаведеним взаємовідносинам, а саме за звітний період декларування ПДВ вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 15.750,00 грн.

Також від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області отримано узагальнену податкову інформацію від 25.07.2019 № 41826/04-36-53-41 за період діяльності - квітень, травень, червень 2019 року, за результатом якої не підтверджено здійснення господарської: діяльності ТОВ Комкор-Н (податковий номер 42561054) з контрагентами-покупцями у травні 2019 року, в тому числі з ТОВ Долеман (податковий номер 39737308). З поміж іншого, в узагальненій податковій інформації щодо ТОВ Комкор-Н зазначається, що відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутня інформація про транспортування (наявність власних або орендований транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); відсутня інформація про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно аналізу схеми руху ПДВ, наданих декларацій та зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН встановлено, що підприємство ТОВ "КОМКОР-Н" (основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель) у квітні, травні, червні 2019 року здійснює придбання великої кількості товару у тому числі швидкопсувного товару, реалізація якого відсутня, крім того на підприємстві працює лише одна особа та відсутня будь-яка інформація щодо спеціально обладнаних складських приміщень або холодильних камер.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Наведене вище узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 20.02.2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 27.03.2018 року № 816/809/17, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 08.02.2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб`єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності .

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентом є роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов`язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст. 44 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

Щодо доводів відповідача, що у видаткових накладних від 28.05.2019 року № 3, № 4, від 27.05.2019 № 1, № 2 відсутні обов`язкові реквізити документів, отже неможливо ідентифікувати особу, яка підписувала зазначені документи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 7 ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів зазначає, що сама лише відсутність розшифровки підпису у видаткових накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо не надання за договором купівлі-продажу від 27.05.2019 року № 052701 сертифікату якості, слід керуватися постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.04.2018 року у справі № 816/1587/17 в якій містяться висновки, що є безпідставними доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів якості та технічних паспортів товару та відсутності підпису водія та перевізника у товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом спростовується тим, що штампове оснащення, поставлене у рамках господарських взаємовідносин, не входить до переліку продукції, яка підлягає сертифікації, а товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Також, щодо доводів відповідача про відсутність детального визначення переліку наданих послуг у акті від 03.09.2018 року № 309181/1, колегія суддів зазначає, що вимоги до змісту акту дотримані позивачем та його контрагентом, суть наданих послуг є зрозумілою для сторін та суду і охоплюється договірними правовідносинами.

Разом з тим, на час укладання договорів вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст. 205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Елерон НВП , ТОВ Комкорн-Н .

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних та податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2019 року № 00000260517 та № 00000270517.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292,293,308,310,313,315,316,321,322,325 кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 12 лютого 2021 року.