Ухвала

від 08.02.2021 по справі 160/9225/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/9225/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Торгово-виробничої фірми АСТРА Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року позивач Торгово-виробнича фірма АСТРА Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТВФ АСТРА ТОВ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року адміністративний позов ТВФ АСТРА ТОВ до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 13 січня 2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року повернута .

Втім, 07 грудня 2020 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 4906105746575/, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області відправлена 03 грудня 2020 року) ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно оскаржив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року, а також з порушенням вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області не зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, та з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року, а також не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року з наданням відповідних доказів, а також надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору та виправлену апеляційну скаргу разом з копіями апеляційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, з зазначенням дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області - 20 січня 2020 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи.

Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 01 лютого 2021 року включно (день, який був першим робочим днем після 30 січня 2021 року - останнього дня для усунення недоліків апеляційної скарги, який припав на вихідний день).

Однак, станом на 01 лютого 2021 року включно , з урахуванням поштового перебігу, ухвала судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області не виконана, зазначені недоліки протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені.

Натомість, 26 січня 2021 року від представника скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшли виправлена апеляційна скарг, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року.

Відповідно до клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про усунення недоліків апеляційної скарги, на виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області надана виправлена апеляційна скарга разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, з зазначенням дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Також, на виконання вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано платіжне доручення № 4352 від 22 грудня 2020 року про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою в розмірі 2881 грн. 50 коп.

Що стосується клопотання скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року зазначаємо наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року, представник скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно зазначає, що з первісною апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2019 року звернувся 13 січня 2020 року, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржене в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року первісна апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2019 року повернута скаржнику. Повторно стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини представника скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Також, скаржник повторно посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 18.02.2011 року у справі Мушта проти України , яке констатує, що період, який сплив після ухвалення рішення, про яке йдеться, був набагато коротшим, ніж максимальний однорічний строк, перебачений статтею 321 Цивільно-процесуального кодексу від 1963 року та статтею 325 Цивільно-процесуального кодексу від 2004 року; такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права бути порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та проставленими цілями; також, скаржник посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), яке констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету; також, на Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ashingdane v. the United Kingdom , яке констатує, в тому числі, що обмеження повинні переслідувати законну мету, бути спів розмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 16.12.1992 року у справі Жоффр де ля Прадель поти Франції , яке констатує, в тому числі, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступні до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним; також на Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.08.1991 року у справі Філіс проти Греції , яке констатує, в тому числі, що право на суд та право на доступ до правосуддя не є абсолютним, права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. . Повторно вказує також, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон від 30.03.2020 № 540-IX), пунктом 9 якого внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, а також регламентовано, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, повторно просить суд апеляційної інстанції поновити ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року.

Розглянувши повторне клопотання скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 21 грудня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні ухвалено рішення.

Вкотре звертаємо увагу на тому, що відповідно до розписки в матеріалах адміністративної справи (а.с.56), копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2019 року отримана уповноваженою особою відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області 24 грудня 2019 року.

З огляду на вказане, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 23 січня 2020 року включно.

В той же час, апеляційна скарга скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2019 року до суду першої інстанції подана 03 грудня 2020 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто з майже річним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаною статтею визначено події, з настаннням яких починається перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Забезпечення сталості та єдності судової практики, відповідно до статті 36 Закону України Про судоустрій та статус суддів , покладено на Верховний Суд, що є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Варто уваги, що частини 5, 6 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів регламентовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також зазначені висновки враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Дані норми кореспондуються з приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України , зокрема, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що законодавець закріпивши положення про необхідність врахування судами позицій Верховного Суду, а також прибравши можливість відступу від таких позицій, намагався мінімізувати дискрецію судів першої та апеляційної інстанцій по окремих правових колізіях та формування єдиної правової позиції для правозастосування.

Тому враховуючи викладене, суд під час ухвалення рішення застосовує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції.

Також суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом .

Слід повторно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заява №45783/05) .

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі Мельник проти України , заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Статтею 17 Закону України Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником процесуального строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного процесуального строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Враховуючи те, що встановлений процесуальний строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2019 року закінчився, для обґрунтування поважності пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві , безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Повторно зазначаємо, що скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що посилання скаржника на окремі фрагменти рішення Європейського суду з прав людини у даному спорі є необґрунтованими, оскільки правові позиції вказаних рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. При цьому державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі 280/637/19.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв`язку з чим скаржник ГУ ДПС у Дніпропетровській області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником повторно не зазначено.

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області апеляційної інстанції не надано.

Стосовно встановлених карантинних заходів на території України зазначаємо наступне.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Так, Закон №731-ІХ від 18.06.2020 року набув чинності 17 липня 2020 року.

Враховуючи дату набуття чинності Законом №731-ІХ, 20-денний строк сплинув 06 серпня 2020 року, включно.

При цьому, враховуючи відсутність у поданому скаржником клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року підстав, які б вказували на неможливість усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений Законом строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також враховуючи те, що скаржник є органом Державної влади та на період дії карантину свою діяльність не припиняв, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

Таким чином, а ні станом на 01 лютого 2021 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), з урахуванням поштового перебігу, а ні станом на 08 лютого 2021 року включно (день постановлення даної ухвали), скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто з майже річним пропуском строку на апеляційне оскарження даного судового рішення, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних судом апеляційної інстанції неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області службових обов`язків та відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на 08 лютого 2021 року включно , дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Торгово-виробничої фірми АСТРА Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай