Постанова

від 11.02.2021 по справі 640/4321/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4321/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю Віва Тікетс про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю Віва Тікетс , в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06 листопада 2019 року № 3919/7 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_2 щодо скасування реєстраційної дії від 12 серпня 2019 року № 15221050004035208, яка була вчинена державним реєстратором - приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо виходу позивача зі складу учасників ТОВ Віва Тікетс (код ЄДРПОУ 41352967), а також усіх реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами щодо внесення будь яких змін до відомостей щодо ТОВ Віва Тікетс у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відбулися після 12 червня 2019 року, у відповідності до положень Порядку № 1128.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 28.12.2020 р. за вх. № 50749, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 липня 2019 року, позивачу стало відомо, що державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей щодо складу учасників TOB Віва Тікетс у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відбулись, згідно зазначеного листа, 12 червня 2019 року, та якими позивача було виключено зі складу учасників TOB Віва Тікетс на підставі нотаріально завіреного приватним нотаріусом ОСОБА_2 акту приймання-передачі частки у статутному капіталі TOB Віва Тікетс від 11 вересня 2019 року, підписаного від імені позивача, Медведевим Олексієм Михайловичем, на підставі нотаріальної довіреності ННР 072785 від 29 жовтня 2018 року, яка видана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сахман Т.В., на виконання від імені Позивача дій щодо Вступу Позивача до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Тікетс (ЄДРПОУ 41352967), шляхом купівлі (придбання) корпоративних прав (часток в статутному капіталі або їх частин) TOB Віва Тікетс .

Враховуючи, що вказана довіреність видана на виконання від імені позивача дій лише щодо вступу до складу учасників TOB Віва Тікетс та купівлі (придбання) корпоративних прав у TOB Віва Тікетс , позивач вважає що державним реєстратором - приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 грубо порушені права позивача та чинне законодавство щодо вчинення нотаріальних дій, знехтувано своїми обов`язками як державного реєстратора- приватного нотаріуса, не здійснено усіх належних дій з урахуванням вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Позивачем, 02 серпня 2019 року, у порядку, передбаченому статтею 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , статей 16, 17, 18 Закону України Про звернення громадян , подано скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_2, зареєстровану у Міністерстві Юстиції України 05 серпня 2019 року за №Я-13681, та просив скасувати реєстраційну дію від 12 червня 2019 року № 15221050004035208, яка вчинена державним реєстратором - приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , щодо виходу Позивача зі складу учасників TOB Віва Тікетс (ЄДРПОУ 41352967), а також усіх реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами щодо внесення будь яких змін до відомостей щодо TOB Віва Тікетс у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відбулись, після 12 червня 2019 року.

За результатами розгляду скарги позивача від 02 серпня 2019 року, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, складено висновок від 03 вересня 2019 року, відповідно до якого у задоволенні скарги позивача рекомендовано відмовити, у зв`язку з відсутністю викладених обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

На підставі зазначеного вище висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Міністерством юстиції України 06 листопада 2019 року прийняло наказ № 3919/7 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року , яким у зв`язку з відсутністю викладених обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Вважаючи зазначений висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03 вересня 2019 року та наказ Міністерства юстиції України 06 листопада 2019 року № 3919/7 Про відмову у задоволенні скарги позивача від 02 серпня 2019 року протиправними та такими, що прийняті відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає суб`єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ).

Змістом ст.6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Подання документів для державної реєстрації за змістом ст. 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником(засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи,в розумінні абз. 1 п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).

Водночас, ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (п.2 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03 вересня 2019 року та наказом Міністерства юстиції України 06 листопада 2019 року № 3919/7 Про відмову у задоволенні скарги позивача від 02 серпня 2019 року , якими фактично відмовлено у скасуванні реєстраційних дій щодо внесення змін до складу учасників TOB "Віва Тікетс".

Відповідно до змісту заявлено позову та апеляційної скарги вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана, зокрема, з безпідставним виключенням позивача з числа учасників товариства, на підставі незаконних дій особи уповноваженої на його представництво.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності позивача на частку у статутному капіталі TOB "Віва Тікетс".

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту корпоративних та майнових прав позивача, тобто, спором про право.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності позбавлення позивача корпоративних та майнових прав та можуть впливати на його майнові права та інтереси, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до приписів ч.1 ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 10 Закону України Про господарські товариства визначено права учасників товариства: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Враховуючи, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення цього спору в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, статтею 239 КАС України встановлено, що суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково визначивши наявність публічно-правового спору у межах даних правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційної скарги не надавалася.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю Віва Тікетс про скасування наказу задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю Віва Тікетс про скасування наказу - закрити.

Роз`яснити позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В порядку статті 239 КАС України, роз`яснити позивачу, про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 11.02.2021 року)