Постанова

від 11.02.2021 по справі 640/1366/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1366/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Форвард" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус Форвард" звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/10009/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків суду першої інстанції про неправомірність рішення митного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2019 між ТОВ Модус Форвард та ZHEJIANG ZHENGHONG HARDWARE CO.LTD було укладено контракт №16 UAN, згідно якого позивач прибав арматуру, кріплення, фурнітуру та аналогічні вироби з недорогоцінних металів.

Згідно пункту 1.2 Контракту продавець надає обмежений дозвіл покупцю протягом терміну дії цього Договору на використання товарних знаків продавця для позначення Товару, які придбаються у продавця.

У Розділі 4 Контракту передбачено умови постачання товару. Зокрема зазначено, що поставки товару покупцю здійснюється на умовах FOB NINGBO.

Згідно п.5.1 Контракту ціна встановлюється в доларах США та вказується у підтвердженні замовлення або рахунку-фактури або комерційному інвойсі на кожну поставку. Ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування, митні збори та інші платежі, що стягуються на території продавця.

Судом встановлено, що 18 грудня 2019 року ТОВ Модус Форвард було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA100300/2019/425216 та визначено митну вартість товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивачем митному органу, зокрема, було надано: пакувальний лист від 08 листопада 2019 року №190605-68, інвойс від 08 листопада 2019 року №0906-5-68, коносамент №DK19110144NBOIVDFD від 13 листопада 20196 року, автотранспортну накладну №030176 від 17 грудня 2019 року, сертифікат про походження товару 19C3303A1734/00007 від 08 листопада 2019 року, довідку про транспортні витрати від 16 грудня 2019 року №1612/19, зовнішньоекономічний договір №16 UAN від 01 липня 2019 року, договір про надання послуг митного брокера №02/01-2019 МБО від 02 січня 2019 року, бізнес ліцензію продавця та ліцензію на експорт продавця, ліцензію на здійснення комерційної діяльності, генеральний договір транспортного експедирування №0111-155/19sm, акт наданих послуг №2766 від 20 грудня 2019 року та №55 від 20 грудня 2019 року.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що за поданими документами перевірити витрати на транспортування не вбачається можливим з огляду на наступне:

- відповідно до п.1.2 Контракту обумовлені вимоги до використання покупцем товарних знаків. На думку перевіряючи існує вірогідність щодо сплати роялті за використання товарних знаків продавця;

- відповідно до пункту 5.1 Контракту до ціни товару включаються вартість товару, упаковки, маркування, та інші платежі, що стягуються на території Продавця. Дані положення суперечать задекларованим умовам поставки FOB Ningbo, згідно яких до ціни товару повинні включатись вартість доставки в порт відвантаження та вартість погрузки на борт судна;

- відповідно до пункту 6.3 Контракту продавець зберігає право на товар та володіє ними, доки покупець не сплатить повну ціну товару. Дані положення суперечать задекларованим умовам поставки FOB Ningbo, відповідно до яких право власності переходить у порту відвантаження. Таким чином, існує вірогідність, що вантаж вже оплачено.

-відповідно до пункту 3.2 Контракту серед документів, що продавець передає покупцю значиться експортні декларації. Даний документ до митного оформлення не надавався.

З огляду на викладене було запропоновано надати додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти,прас-листи виробника товару; банківські платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні документи, та документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування; копію митної декларації країни-відправлення; ліцензійний чи авторський договір покупці, що стосується оцінюваних, товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

20.12.2019 Київською міською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості від № UA100000/2019/10009/2, яким визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до положень ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5-6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вказаної норми вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Статтею 54 МК України визначено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України). Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч.2 ст. 54 МК України).

Таким чином, орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

При цьому, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи, оскільки це стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

З наведеного слідує, що правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Згідно ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (п.7 ч.1 ст. 8 МК України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип, на думку суду, означає обов`язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до вантажної митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Вказане узгоджується з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 52 МК України, відповідного до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.

Верховний суд України у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), зазначив, зокрема: "Аналіз ч. 3 ст. 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів".

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення, відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Відповідно до ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 3, 4 ст. 57 МК України).

Так, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості декларованого товару Київською міською митницею ДФС було встановлено, що згідно інформації, що вказана у СМR, перевізником товару виступає ТОВ Форсетранс , проте довідка про вартість перевезення надана ТОВ Супрамарін , договір про перевезення до митного оформлення не надавався.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з ТОВ Супрамарін (експедитор) генеральний договір транспортного експедирування №0111-155/19 sm від 01 листопада 2019 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень транспортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками.

Саме у зв`язку з наведеними обставинами довідка про вартість перевезення була надана ТОВ Супрамарін .

Між тим, оскільки відповідно до умов №0111-155/19 sm від 01 листопада 2019 року ТОВ Супрамарін наділений правом саме організовувати перевезення, зазначення у CMR перевізником товару - ТОВ Форсетранс , не ставить під сумнів заявлену позивачем вартість транспортування товару.

У п. 4.2 Договору №16 UAN від 01 липня 2019 року зазначено, що поставка товару покупцю здійснюється продавцем на умовах FOB NINGBO.

Згідно положень Інкотермс-2010, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 грудня 2019 року транспортні витрати по маршруту NINGBO (Китай) - Південний (Україна) становить 27 727,52 грн без ПДВ.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані обставини свідчать про безпідставність висновків відповідача про те, що позивачем не підтверджено вартість транспортування товару.

Також під час здійснення контролю Київською міською митницею ДФС було встановлено, що відповідно до пункту 5.1 зовнішньоекономічного контракту до ціни товару включаються вартість товару, упаковки, маркування, та інші платежі, що стягуються на території продавця. Дані положення, на думку відповідача, суперечать задекларованим умовам поставки FOB ningbo, згідно яких до ціни товару повинні включатись вартість доставки в порт відвантаження та вартість погрузки на борт судна.

Колегія суддів вважає помилковими наведені вище висновки позивача з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 Договору №16 UAN від 01 липня 2019 року передбачено, що ціна встановлюється в доларах США та вказується у підтвердженні замовлення або рахунку-фактурі або комерційному інвойсі на кожну поставку. Ціна товару включає вартість товару, упаковки маркування, митні збори та ніші платежі, що стягуються на території продавця.

Згідно до положень Інкотермс-2010 щодо терміну FOB - продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, включення продавцем у вартість товару упаковки маркування, митні збори та інші платежі, що стягуються на території продавця, не суперечать умовам поставки FOB Інкотермс 2010.

Щодо висновків відповідача про те, що положення п.6.3 Контракту, які встановлюють, що продавець зберігає право на товар та володіє ними, доки покупець не сплатить повну ціну товару, суперечать задекларованим умовам поставки FOB Ningbo, відповідно до яких право власності переходить у порту відвантаження, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом А5 Інкотермс 2010 передбачено, що при поставці товару на умовах FOB продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

У пункті Б1 положень Інкотермс-2010 зазначено щодо терміну FOB, що покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що пункт 6.3 зовнішньоекономічного договору №16 UAN від 01 липня 2019 року суперечить умовам поставки FOB.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано експортні декларації, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, експортну митну декларацію продавця - не включено.

На переконання колегії суддів, відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень проти застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині непідтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості. Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У даному випадку, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару та відповідно неправомірне визначення відповідачем митної вартості імпортованого транспортного засобу, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості .

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких