Постанова

від 03.02.2021 по справі 140/4664/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/4664/20 пров. № А/857/11330/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (суддя - Смокович В.І., час ухвалення - 14:48 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 04.08.2020р.),

в адміністративній справі №140/4664/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слатон до Головного управління ДПС у Волинській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2020 року позивач ТзОВ Слатон звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 01.11.2019 року №000193502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 221950 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 177560 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 44390 грн.); - від 01.11.2019 року №000194502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 197289 грн..

Відповідач ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 листопада 2019 року №000193502, № 000194502. Стягнуто на користь ТзОВ «Слатон» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 6288 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 30.07.2020 року не погодився відповідач ГУ ДПС у Волинській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення суду безпідставним, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті та завищення податкового кредиту. Зокрема зазначає апелянт, що позивач не надав для перевірки достатніх доказів, які б підтвердили реальний характер господарських взаємовідносин із ТзОВ «Сінтум Інвест» . Окрім того, вказаний контрагент не подавав за 2018 рік до контролюючих органів звітність з податку на прибуток приватних підприємств, декларації платника єдиного податку (платник податків визначався для відпрацювання як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування), також в останнього відсутні трудові та матеріальні активи для проведення відповідних господарських операцій. Зазначив апелянт, що ТзОВ «Сінтум Інвест» є фігурантом кримінальної справи за підозрою у фіктивному підприємництві. Не погодився апелянт також із визначеним судом розміром у 4000 грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи такий розмір неспівмірним зі складністю справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 30.07.2020 року та в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач на апеляційну скаргу відповідача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта, вважаючи їх необґрунтованими, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи (їх представників, зокрема представника відповідача в режимі відеоконференції), які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ "Слатон" зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з присвоєнням коду ЄДРПОУ 41783311, основна діяльність за кодом КВЕД (46.90) - неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 22-24 Т.1).

ГУ ДФС у Волинській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Волинській області, було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Слатон з питань відображення в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємств результатів фінансово - господарських операцій з придбання ТМЦ від ТзОВ Сінтум Інвест за період діяльності з 01.11.2018 по 30.11.2018, за результатами якої складено Акт від 16.08.2019 №16782/14-03/41783311 (а.с. 51-53 Т.1).

Вказаним Актом встановлено порушення товариством вимог: п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит на 197289 грн.; п.134.1 ст.134, пп.135.1.1, п.135.1 ст.135 ПК України та п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на 177560 грн..

Не погоджуючись з Актом перевірки 06.09.2019р. ТзОВ Слатон було подано заперечення за №132 на акт перевірки (а.с. 54-55 Т.1).

За результатами розгляду заперечення, на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.86.7 ст.86 ПК України контролюючим органом прийнято рішення провести позапланову виїзну перевірку з питань відображення в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств результатів фінансово - господарських операцій з придбання ТМЦ від ТОВ Сінтум Інвест за період діяльності з 01.11.2018 по 30.11.2018, що стали предметом оскарження.

Так, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Слатон з питань, викладених у запереченні від 06.09.2019 року №132 на акт позапланової документальної перевірки №16782/14-03/41783311від 16.08.2019 року, за результатами якої складено Акт від 22.10.2019 №3265/05-02/41783311, яким встановлено порушення скаржником вимог: - п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Слатон» завищено податковий кредит на суму 197289 грн. за листопад 2018 року, що призвело до завищення рядка 19 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 197289 грн., рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду) на цю ж суму; - п.134.1 ст.134, пп.135.1.1 п.135.1 ст.135 ПК України та пунктів 5, 7, 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 177560 грн. (а.с. 25-37 Т.1).

На підставі цього Акта перевірки від 22.10.2019 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2019 року №000193502 про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств на 221950 грн. (з яких: 177560 грн. за податковим зобов`язанням, 44390 грн. за штрафними санкціями), №000194502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 197289 грн. (а.с. 20, 21 Т.1).

За результатами розгляду заперечень ТзОВ «Слатон» на вказані податкові повідомлення-рішення, Державна податкова служба України прийняла рішення від 30 січня 2020 року, яким залишила оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 46-48 Т.1).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийняті на підставі необгрунтованих висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляну на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід (П(С)БО 15), затвердженого наказом МФ України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п.7 П(С)БО 15).

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди (п.21 П(С)БО 15).

Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Крім цього, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді (п.138.2 ст.138ПК України).

Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Водночас суд зазначає, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, відповідно до ст.1 цього Закону, документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону).

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону).

Суд апеляційної інстанції також вказує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відповідно до абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України).

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

З матеріалів справи та доводів апелянта (відповідача) видно, що підставою для висновків податкового органу про заниження ТзОВ «Слатон» податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стало те, що позивачем не підтверджено реальність проведених взаємовідносин з придбання товарів від контрагента ТзОВ «Сінтум Інвест» .

Досліджуючи взаємовідносини між ТзОВ «Слатон» та ТзОВ «Сінтум Інвест» протягом листопада 2018 року, судом встановлено наступне.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2018 р. ТзОВ «Сінтум Інвест» зареєстроване як суб`єкт господарювання з місцезнаходженням - місто Маріуполь Донецької області. Основний вид діяльності за кодом КВЕД (46.90) - неспеціалізована оптова торгівля. Вказана юридична особа 01.10.2018 р. зареєстрована платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг з Реєстру платників податку на додану вартість №1805814500200 (а.с. 63, 64 Т.1).

У межах своєї господарської діяльності ТзОВ «Слатон» (покупець) 31 жовтня 2018 року уклало договір поставки №1031 із ТзОВ «Сінтум Інвест» (постачальник) (а.с. 65-66 Т.1).

Відповідно до умов договору поставки №1031 від 31.10.2018 р. сторони домовились, що постачальник поставляє узгодженими партіями товар (вживані запасні частини, придатні для використання на вантажних вагонах колії 1520 мм), а покупець - приймає його та оплачує; ціна і кількість товару вказується у специфікаціях; дата поставки та дата переходу права власності на товар від постачальника до покупця - день підписання сторонами акта приймання-передачі та/або видаткової накладної на товар.

На виконання умов договору поставки №1031 від 31 жовтня 2018 року, сторони склали та погодили специфікації:

1) №1 від 31 жовтня 2018 року на товар рама бокова №6-1244-1995, №5-100546-1995, №5-76259-1995, №14-20587-1991, по 12600 грн. без ПДВ за 1 шт.; балка надресорна №14-24021-1990, №14-15963-1988, №14-146007-1991, 12-47145-1989, №5-24663-1988, по 10542 грн. без ПДВ за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 123732 грн., у тому числі ПДВ 20622 грн. (а.с. 67-68 Т.1);

2) №2 від 08 листопада 2018 року на товар колісна пара, товщина ободу 65-69 мм №29-45673-2003, №29-68900-1996, №186-55641-1989, №119-62119-1983, №5-44212-1984, №5-33158-1989, №39-52687-1980 по 52500 грн. без ПДВ за 1 шт.; колісна пара, товщина ободу 70+мм №29-54860-2001, №29-22154-1999, №60-85272-1986, №39-35774-1981, №39-514122-1985, №29-303543-1988, №93-56400-1988 по 55833 грн. 34 коп. за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 910000 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 151666 грн. 68 коп. (а.с. 69-70 Т.1);

3) №3 від 16 листопада 2018 року на товар рама бокова 2000-2002 року №14-57965-2002, №14-12561-2002 по 18960 грн. за 1 шт.; рама бокова 1992-1996 року №5-16672-1996, №14-38469-1992 по 18100 грн. за 1 шт.; рама бокова 1987-1989 року №12-69492-1989, №14-103536-1988, №12-35897-1987 по 16960 грн. за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн. (а.с. 71-72 Т.1).

Поставка товару на підставі специфікації №1 відбулась 01 листопада 2018 року, на підставі специфікації №2 - 08 листопада 2018 року, на підставі специфікації №3 - 19 листопада 2018 року, про що сторони склали, підписали, скріпили відтисками печаток підприємств відповідні акти приймання-передачі (а.с. 67-72 Т.1).

Відпуск товару постачальником здійснено на підставі видаткових накладних №11/01-1 від 01 листопада 2018 року, №11/08-1 від 08 листопада 2018 року, №11/19 від 19 листопада 2018 року, які обома сторонами підписано та скріплено печатками (а.с. 73-75 Т.1).

Оплату придбаного товару позивач підтвердив копіями платіжних доручень № 463 від 01 листопада 2018 року на 123732 грн., № 484 від 08 листопада 2018 року на 189000 грн., № 491 від 21 листопада 2018 року на 189000 грн., № 486 від 09 листопада 2018 року на 189000 грн. № 492 від 12 листопада 2018 року на 189000 грн., № 493 від 13 листопада 2018 року на 154000 грн., № 507 від 18 листопада 2018 року на 150000 грн. (а.с. 77-83 Т.1).

За результатами вказаних господарських операцій з постачання товару продавець видав покупцю податкові накладні на кожну із трьох партій товару за № 1 від 01 листопада 2018 року, № 350 від 08 листопада 2018 року, № 902 від 19 листопада 2018 року (а.с. 84-86 Т.1).

При цьому, поставка товару здійснювалась на умовах FCAх згідно правил Інкотермс-2010 із міста Маріуполь Донецької області у місто Дніпро.

Зберігання придбаного ТзОВ «Слатон» товару (14 колісних пар, придбаних у ТзОВ «Сінтум Інвест» по специфікації № 2 від 08 листопада 2018 року) у м. Дніпро Дніпропетровської області відбувалось на підставі відповідного договору № 08/11 від 08 листопада 2018 року, укладеного між позивачем (поклажодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігачем) (а.с. 87 Т.1).

Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання ТМЦ згідно із актом приймання-передачі; вартість послуг зберігання становить 600 грн. за 1 місяць, оплата яких здійснюється один раз у квартал на підставі виставленого рахунку.

Прийняття підприємцем ОСОБА_1 придбаного ТзОВ «Слатон» товару на відповідальне зберігання підтверджується копією акта приймання-передачі від 08 листопада 2018 року. При цьому, маркування придбаних і переданих на відповідальне зберігання товарів збігається (а.с. 88 Т.1). Прийняття поклажодавцем від зберігача товару із збереження та оплату послуг сторони оформили відповідними актами від 20 червня 2019 року, від 30 червня 2019 року, 31 березня 2019 року, 31 грудня 2018 року, платіжними дорученнями № 611 від 10 січня 2019 року на 1200 грн., № 808 від 02 квітня 2019 року на 1800 грн., № 1039 від 09 липня 2019 року на 13210 грн. (а.с. 88-95 Т.1).

Вказані обставини підприємець ОСОБА_1 підтвердив також листом від 21 жовтня 2019 року на запит контролюючого органу (а.с. 40 Т.2).

Також судом встановлено, що усі вказані придбані у ТзОВ «Сінтум Інвест» товари позивач використав у своїй господарській діяльності.

Так, на підставі контракту № 1 від 21 травня 2019 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Строй Консалт» (Російська Федерація), позивач реалізував 14 одиниць товару колісна пара, про що сторони уклали специфікацію № 1 від 21 травня 2019 року. На підтвердження експортної операції позивач надав копію митної декларації від 20 червня 2019 року (а.с. 96-101 Т.1).

Із досліджених товаросупровідних документів судом установлено, що реалізовані у травні 2019 року ТзОВ «Транс Строй Консалт» колісні пари за своїм маркуванням (код заводу, № осі, рік виготовлення) відповідають товару, придбаному позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ «Сінтум Інвест» (а.с. 70, 98-99 Т.1).

Транспортування товару за маршрутом Дніпро-Волгоград здійснювалось за рахунок позивача на підставі договору на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні № Д142/180619-1 від 18 червня 2019 року, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 102-108 Т.1).

Також позивач, як замовник, передавав надресорні балки, колісні пари ВП «Ремонтне вагонне депо ім. Т.Шевченка» регіональної філії Одеської залізниці ПАТ «Укрзалізниця» , АТ «Укрзалізниця» як підрядникам для виконання останніми ремонту вагонів замовника силами та на базі виробничого підрозділу підрядників (договір підряду від 28 березня 2018 року, від 08 січня 2019 року (а.с. 113-118, 119-123 Т.1).

Фактичне виконання підрядниками вказаних робіт по ремонту вагонів позивач підтвердив копіями актів від 28 березня 2018 року, листками обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням, повідомлень про приймання вантажних вагонів із депо (а.с. 124-152 Т.1).

Із досліджених товаросупровідних документів з`ясовано, що встановлені на відремонтовані вагони запасні частини за своїм маркуванням (код заводу, № осі, рік виготовлення) відповідають товару, придбаному позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ «Сінтум Інвест» (а.с. 70, 124-152 Т.1).

При цьому, судом встановлено, що ремонт вагонів ТзОВ «Слатон» виконувало на виконання умов договору № 07/18 від 07 лютого 2018 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (а.с. 153-164 Т.1).

Окрім того, рами бокові (2 шт.) позивачем реалізовано на користь ТзОВ «Шато де Бріссак» на підставі договору поставки № 13/19 від 15 квітня 2019 року, специфікації до договору, акта приймання-передачі від 15 квітня 2019 року (а.с. 165-170 Т.1). Раму бокову (1 шт.) товариства поставило ТзОВ «Фінмарк Солд» на підставі договору № 19/19 від 06 серпня 2019 року, специфікації, акта приймання-передачі (а.с. 171-176 Т.1). Реалізовані балки за своїм маркуванням також відповідають рамам боковим, придбаним позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ «Сінтум Інвест» .

Економічний ефект наведених вище господарських операцій із придбання у ТзОВ «Сінтум Інвест» товару та подальшої його реалізації контрагентам-покупцям позивач навів у розрахунку економічної доцільності, розрахована сума якого становить 236815 грн. 24 коп., чистий прибуток - 66938 грн. 62 коп. (а.с. 177, 237 Т.1).

Попри те, відповідно до листа директора Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзлізниця» від 18 жовтня 2019 року, за результатами розгляду запиту ГУ ДПС у Волинській області від 04 жовтня 2019 року на предмет товарів, придбаних позивачем у ТзОВ «Сінтум Інвест» , інформації щодо операцій із деталями протягом 2013-2018 років (встановлення, зняття деталей, власника вагону, вагонне депо) в електронних інформаційних базах АТ «Укрзлізниця» відсутня (а.с. 14-17 Т.2).

Однак, надану інформацію спростовано листом Служби вагонного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзлізниця» від 05 вересня 2019 року, яким підтверджено обставини щодо передачі ТзОВ «Слатон» до ВП «Ремонтне вагонне депо ім. Т.Шевченка» запасних частин (рама бокова-3шт., балка надресорна-1шт.), які за маркування відповідають запитуваній інформації. Під час проведення планових видів ремонту вагонів рами бокові встановлені на вагони, які належать ТзОВ «НВО «Промвпровадження» (а.с. 41 Т. 2). Також встановлення вказаних деталей на вагони під час ремонту підтверджено листом АТ «Укрзалізниця» від 23 липня 2020 року (а.с. 52 Т.2).

Усі наведені вище операції ТзОВ «Слатон» відобразило у податковій звітності за 2018 рік (а.с. 58-80 Т.2).

Дослідивши наведені первинні документи, колегія суддів констатує, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Вказані документи не містять неповні, недостовірні та (або) суперечливі відомості чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Отже, факт придбання, поставки товарів, повної оплати та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, тобто фактичний рух активів та зміни у власному капіталі ТзОВ Слатон у зв`язку з його господарською діяльністю, і такий факт відповідачем не спростований.

З урахуванням встановленого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з придбання товарів, проведені між ТзОВ «Слатон» і ТзОВ «Сінтум Інвест» у листопаді 2018 року, не мають ознак нереальності, оскільки за результатом домовленості між контрагентами, оформленої відповідними договорами, товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Висновок контролюючого органу про дефект змісту та походження наданих ТзОВ Сінтум Інвест первинних документів здійснено, зокрема, на підставі аналізу податкових накладних в базі АІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних за листопад 2018 р.. Однак, такий аналіз не може вважатись достовірним, адже придбання товару будь-яким підприємством не повинно обов`язково супроводжуватись його одночасною реалізацією іншим споживачам. Реалізація може здійснюватися у будь-який термін після його придбання з урахуванням кон`юнктури ринку, попиту на продукцію тощо, може рахуватись в залишках ТМЦ. Крім того, ТМЦ могли придбаватись товариством Сінтум Інвест в неплатника ПДВ, що допускається за законом (як в фізичної особи, так іюридичної особи, адже платниками ПДВ суб`єкти господарювання стають або добровільно, або за наявності певних кількісних показників). В такому випадку податкові накладні не реєструються і аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не відображає реальних подій.

Кваліфікація відповідачем придбаних позивачем в ТзОВ Сінтум Інвест за грошові кошти запасних частин в якості безоплатно отриманих товарів в сумі 986443,38 грн. як інший дохід суперечить визначенням, що їх містить пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України. Податковий кодекс не надає податковому органу повноважень самостійно визнавати угоди недійсними або нереальними з класифікацією інший дохід , на що неодноразово вказував Верховний суд, зокрема, у справі № 2а-3925/12/1270 від 02.04.2019 р..

Відсутність технічних паспортів, сертифікатів походження та відповідності, експертизи про ведення технічного стану (придатності до використання) та документів, що підтверджують походження ТМЦ пояснюється відсутністю в переліку документів, обов`язкових до передачі за договором (п.3.6.) щодо їх передачі. Водночас суд зауважує, що на товари, що були у використанні, такі документи не видаються згідно законодавства.

Заперечуючи реальність вчинених господарських операцій, тобто тих, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу, відповідач не бере до уваги встановлення перевіркою факту збільшення в ТзОВ "Слатон" активів на 986443,38 грн. шляхом збільшення в листопаді 2018 р. вартості виробничих запасів за рахунок придбаних в ТзОВ "Сінтум Інвест" запчастин.

Операція з придбання запасних частин є характерною для діяльності ТзОВ Слатон , відповідає його КВЕДам, вони використані у господарській діяльності, тобто, наявний причинно-наслідковий зв`язок між придбанням ТМЦ та їх подальшого використання в господарській діяльності, і всі операції підтверджені тими документами бухгалтерського, які є характерними для даного виду господарських операцій, була зумовлена розумними економічними причинами, товариство отримало дохід.

Заперечуючи можливість придбання позивачем у ТзОВ Сінтум Інвест запчастин, відповідач не бере до уваги наявні первинні документи, докази подальшого використання у господарській діяльності отриманих запчастин (частина ТМЦ експортована, частина використана для ремонтів вагонів, і дані операції підтверджені специфічними документами - ВМД, картками обліку комплектації вагонів, тощо, створеними за участі державних установ - митницею, залізницею, відповідями Укрзалізниці.

У своїх доводах відповідач стверджує, що в угоді з ТзОВ Сінтум Інвест не зазначено конкретного місця доставки. Однак, як встановлено судом, поставка товару здійснювалась на умовах FCA згідно правил Інкотермс-2010 із міста Маріуполь у місто Дніпро. Необхідно зауважити, що умови FCA (FreeCarrier) передбачають, що поставка відбувається у момент, коли продавець у встановленому місці передав товар, що пройшов митне очищення для експорту, зазначеному покупцем перевізнику або іншій особі. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про доставку й підтвердити передачу товару перевізнику.

Тобто, відповідач не враховано наведені вище умови поставки за наведеним вище правилами коли завантаження, упакування та доставка товару здійснювалась силами продавця і всі витрати входять до суми товару.

Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що контрагент ТзОВ Сінтум Інвест не мав основних засобів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

У комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Крім цього, неподання контрагентом ТзОВ Сінтум Інвест фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, не може бути належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та контрагентами, оскільки обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Отже, формування суб`єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що ТзОВ Сінтум Інвест є фігурантом кримінальної справи, то колегія суддів враховує, що в справі відсутній відповідний вирок суду.

Таким чином, сам факт порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагента-продавця не може слугувати достатньою та належною підставою для висновку про фіктивність та безтоварність всіх здійснених таким підприємством господарських операцій, допоки такі обставини не будуть встановлені вироком суду (судовим рішенням), який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №826/6280/13-а), від 06.03.2018 року (справа №2а-9375/11/1370), від 13.03.2018 року (справа №826/13582/13-а), від 26.06.2018 року (справа № 808/2360/17).

Отже, колегія суддів на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу фактичних обставин справи та відповідних правових норм приходить до переконання, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ Сінтум Інвест мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податкової звітності з податку на прибуток підприємства за результатами взаємовідносин із вказаним суб`єктом господарювання за період, що перевірявся.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача (апелянта) щодо нереальності здійснених позивачем операцій по придбанню в листопаді 2018 року у ТзОВ Сінтум Інвест вживаних запасних частин, придатних для використання на вантажних вагонах колії 1520 мм, в ході розгляду справи не підтвердилися, а тому податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 року №000193502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 221950 грн. та від 01.11.2019 року №000194502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 197289 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу доводів апеляційної скарги в частині заперечення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. як просив позивач та задоволених з них судом 4000 грн., колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано вимоги ст.134, ст.139 КАС України та стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000 грн. витрат на правничу допомогу та судовий збір в сумі 6288,60 грн., сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, позивачем (представником позивача) надано: угоду про надання правової допомоги від 27.11.2019 р., укладену між адвокатом ОСОБА_3 та ТзОВ «Слатон» ; ордер серії ВЛ №000,042538 від 27.11.2019 р.; детальний опис послуг із правничої допомоги від 30 грудня 2019 року: ознайомлення з проблемою - 1 год. (250 грн.), вивчення та аналіз актів перевірки - 3 год. (1500 грн.), вивчення та аналіз документів первинного бухгалтерського обліку - 2 год. (1000 грн.), вивчення та аналіз договорів - 4 год. (2000 грн.), роз`яснення, консультування - 1 год. (250 грн), усього 11 год., 5000 грн.; акт прийому-здачі наданих послуг від 02 квітня 2020 року із описом виконаних робіт: складання запиту - 0,5 год. (500 грн.), вивчення та аналіз рішення ДПС - 1 год. (250 грн.), вивчення законодавства щодо обліку та реєстрації вагонів - 2 год. (500 грн), складання позовної заяви - 8 год. (4000 грн)., усього - 5000 грн. (а.с. 205, 222, 239, 240 Т.1).

Судом апеляційної інстанції враховується рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009, пунктом 3.2 якого передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач рішення суду першої інстанції не оскаржував в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо співмірності між складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та визначення до стягнення в користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн..

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в адміністративній справі №140/4664/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слатон до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 12.02.2021 року