Рішення

від 28.01.2021 по справі 404/6178/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6178/20

Номер провадження 2/404/1836/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького, яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького від 16 вересня 2020 року №127-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з благоустрою Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького; стягнути з Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день прийняття судового рішення та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.11.2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в комунальне підприємство Благоустрій Міської ради міста Кропивницького на посаду заступника начальника з благоустрою.

Відповідно до листа Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 15.01.2020 року №04/11-06-14/176-2020 начальнику КП Благоустрій було надано рекомендації щодо приведення штатного розпису підприємства до вимог діючого законодавства з урахуванням вимог додатку №2 Міжгалузевої угоди в сферах комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та управління багатоквартирними будинками на 2017-2020 роки, а саме виключити з штатного розпису посади двох заступників директора, у зв`язку із не передбаченням такої кількості посад, при фактичній чисельності робітничого персоналу 160 осіб.

На підставі вищевказаного листа аудиторської служби начальник КП Благоустрій 16.01.2020 року прийняв наказ №20/1 про скорочення штату працівників, яким з 16.04.2020 року скоротив посади заступника начальника та заступника начальника з благоустрою.

13.08.2020 року на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького позивача фактично повідомили про його подальше звільнення із займаної посади в зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропонували йому наступні посади: 1) технік-програміст; 2) бригадир на дільницях основного виробництва (інші виробництва); 3) озеленювач І-го та ІІ-го розряду; 4) водій автотранспортних засобів; 5) електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; 6) машиніст підіймача; 7) вантажник.

Вищевказане засідання профспілкового комітету закінчилось прийняттям рішення про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем починаючи з 13.08.2020 року, що було оформлено протоколом №16 від 13.08.2020 року.

16.09.2020 року згідно наказу №127-к позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників.

Позивач вважає, що його звільнили незаконно, так як керівник КП Благоустрій як на підставу скорочення штату послався на рекомендації Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 15.01.2020 року №04/11-06-14/176-2020, а саме додаток №2 Міжгалузевої угоди в сферах комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та управління багатоквартирними будинками на 2017-2020 роки.

Проте, згідно п.1.1.2 колективного договору КП Благоустрій на 2017-2022 роки визначено, що в своїй діяльності підприємство керується: 1) КЗпП; 2) ЗУ Про колективні і угоди ; 3) Галузевою угодою між Міністерством регіонального розвитку ,будівництва та житлово-комунального господарства України, Об`єднанням організації роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України; 4) Галузевою угодою між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту.

За вказаного вважає, що керівництво КП Благоустрій прийняло рекомендації аудиторів, які не мають відношення до даного підприємства, оскільки воно не обслуговує багатоквартирні будинки, а здійснює обслуговування іншої сфери житлово-комунального господарства.

Також вказує, що позивача було повідомлено про майбутнє звільнення під час засідання профспілкового комітету КП Благоустрій 13.08.2020 року, а звільнено позивача 16.09.2020 року. В той час, фактичне скорочення штату на підприємстві відбулось лише 31.08.2020 року, тобто новий штатний розклад почав діяти з 01.09.2020 року.

Позивач вважає, що лише після введення в дію нового штатного розкладу відповідач мав право повідомити його про майбутнє звільнення, після чого мало б пройти ще 2 місяці, а відповідач звільнив позивача 16.09.2020 року, через 16 днів після введення в дію нового штатного розкладу.

Згідно п. 3.1.2. колективного договору КП Благоустрій на 2017-2022 роки засідання профспілкового комітету мало відбутись за 3 місяці до прийняття наказу про звільнення позивача, в той же час протокол був складений 13.08.2020 року, а звільнено позивача 16.09.2020 року, тобто всього за 1 місяць, що є порушенням законних гарантій працівника встановленими колективним договором.

Також вказує, що на момент проведення засідання профспілкового комітету 13.08.2020 року та на дату звільнення позивача (16.09.2020 року) була вакантна посада машиніст екскаватора, яку позивачу не пропонували.

За вказаного вважає, що позивача було звільнено з порушенням двомісячного строку для попередження про майбутнє звільнення та не було запропоновано всі вакантні посади (роботу) на підприємстві, що є порушенням конституційних прав позивача на працю.

Крім того, просить стягнути з КП Благоустрій на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день прийняття судового рішення з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 760,54 грн.

Також, просив стягнути з відповідача 10 000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 року визначено суддю Мохонько В.В. для розгляду справи про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку /т.1, а.с. 153/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали позивачу та запропоновано позивачу подати до суду у встановлений строк: належним чином оформлену позовну заяву, з її копіями відповідно до кількості відповідачів, вказавши ціну позову, конкретизувавши суму, яка підлягає стягненню за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку та відповідно сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру (про стягнення середнього заробітку), який повинен відповідати 1 відсотку ціни позову в цій частині, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,надавши суду оригінал квитанції /т.1, а.с. 154-156/.

21.10.2020 року до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

Згідно позовної заяви в новій редакції представник позивача просив стягнути з КП Благоустрій середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 252, 96 грн. (з розрахунку середньомісячної заробітної плати 760,54 грн. за 24 робочих дні) /т.1, а.с. 161-167/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін /т.1, а.с. 168-169/.

В ході розгляду справи, а саме 20.01.2021 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день прийняття судового рішення в розмірі 69 969,68 грн. /т.1, а.с. 210-241/.

Представником відповідача 24.11.2020 року через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /т.1, а.с. 182-190/.

В обґрунтування зазначено, що листом Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 15.01.2020 р. № 04-11-06-14/176-2020 повідомлено, що під час здійснення службою інспекції, було встановлено ряд порушень, що стосуються завищення потреб бюджетних асигнувань, та зазначено заходи, які необхідно здійснити для усунення зазначених порушень. Листом визначено, що після виконання законних вимог держаудитслужби, відповідач зобов`язаний надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення вказаних порушень. Отже, вважає, що встановлені не рекомендації а вимоги, які відповідач зобов`язаний виконати та надати звіт про здійсненні заходи

Згідно зі ст.1,2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до ст.15 вказаного закону, службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою КМУ від 03.02.2016 року затверджено Положення про Державну аудиторську службу України. Відповідно до п.п.2 п.4 Положення, Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно. П.п. 9 п.4 вказаного Положення визначено, що вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог.

П.п.16 п.6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Зазначені положення законодавства підтверджують, що зазначені в Листі аудитслужби вимоги, в тому числі щодо приведення штатного розпису до вимог діючого законодавства є обов`язковими до виконання відповідачем.

Крім того, обов`язковість виконання законних вимог держаудитслужби визначено п.46 Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого Постановою КМУ від 20.04.2006 року.

Відповідно до вказаного Порядку, об`єкту контролю надсилається письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідачем після усунення всіх порушень, виявлених ревізією, держаудитслужбу було надано звіт про вжиті заходи.

Також представник відповідача вказує, що позивачем не вірно зазначається зміст п.1.1.2 Колективного договору КП Благоустрій на 2017-2022 роки адже відповідно до зазначеного пунк ту колективного договору, Положення і норми Колективного договору розроблені на основі КЗпП, ЗУ Про колективні договори та ін. .

Відповідач в своїй діяльності керується всім наявним в України базисом нормативно-правових актів, що відносяться до його діяльності, та відповідно діє в рамках закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про колективні договори і угоди , міжгалузеві угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідач є стороною на яку поширює свою дію вказана угода, угода регулює не лише питання щодо діяльності установ, які обслуговують багатоквартирні будинки, ай сферу комунальної інфраструктури, отже виконання вказаної угоди для відповідача є обов`язковим.

Також вважає, що доводи позивача з приводу пропущених строків для повідомлення про звільнення є такими, що не відповідають дійсності, так як наказом №20/1 від 16.01.2020 року КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького Про скорочення штату працівників зазначено, що з 16.04.2020 року скоротити посаду заступника начальника та заступника начальника з благоустрою.

В період з січня місяця 2020 року по квітень 2020 року позивач часто перебував на лікарняному.

Відповідно, про скорочення штату та майбутнє вивільнення його було повідомлено в червні 2020 року, одразу після виходу позивача з лікарняного. Підтвердженням цього є Акт №1 від 30.06.2020 р. Про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення №468 від 30 червня 2020 року. Відповідно до вказаного акту, ОСОБА_1 30.06.2020р о 8:20 начальник КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького вручив в присутності трьох свідків повідомлення про скорочення штату. ОСОБА_1 відмовився підписувати повідомлення та не погодився на переведення на інші посади із запропонованих йому вакансій.

12.08.2020 року ОСОБА_1 профспілковим комітетом КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького було повідомлено про проведення засідання профспілки, на якому має бути розглянуто подання адміністрації КП Благоустрій про надання згоди на розірвання трудового договору 31.08.2020 року.

13.08.2020 року було проведено засідання профспілкового комітету. Згідно з протоколом №16 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького від 13.08.2020 року, заслухали ОСОБА_1 для надання пояснень, чому із запропонованих 8 пропозицій Про переведення на іншу роботу у зв`язку зі скороченням штату він не обрав ні однієї. Позивач вказав, що йому не надходили пропозиції та розповів про своє бачення скорочення своєї посади він пояснив начальнику в кабінеті та повторюватися не буде.

Позивач вважає, що лише після введення в дію нового штатного розкладу відповідач мав повідомити про майбутнє вивільнення, після чого повинно було пройти ще 2 місяця перед тим як його звільнять. Однак дане твердження є необґрунтованим, зазначене твердження непередбачене нормами чинного законодавства.

Окрім того, ст.43 КЗпП визначено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Таким чином, з моменту повідомлення позивача про майбутнє вивільнення (30.06.2020 р.) і до моменту звільнення (16.09.2020 р.) пройшло більше ніж 2 місяці. Отже, дотримуючись вимоги законодавства, 16.09.2020 року Наказом №127-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку зі скороченням штату.

Також вважає помилковими твердження позивача з приводу того, що згідно п.3.1.2. колективного договору КП Благоустрій на 2017 - 2022 роки, засідання профспілкового комітету мало відбутися за 3 місяці до прийняття наказу про звільнення, адже зазначеним пунктом колективного договору зазначено інше. Зокрема вказується, У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. .

Дане положення відповідає ст.22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Проведення таких консультацій відбувалося, враховуючи кваліфікацію інших співробітників, яких також необхідно було звільнити з посад у зв`язку зі скороченням штату, їм були запропоновані інші вільні вакансії, та відповідно відбулося їх переведення на такі вакансії.

Вважає, що з боку відповідача були виконанні обов`язки в частині дотримання строків при звільненні позивача у зв`язку зі скороченням штату, позивач же, в свою чергу відмовився від переведення на інші запропоновані вакансії.

Позиція позивача щодо того, що відповідач порушив норми законодавства та не запропонував вакансію машиніст екскаватора є безпідставною, адже для займання вказаної посади необхідна кваліфікація особи, та наявність в такої особи відповідної категорії, яка підтверджується посвідченням. В відділі кадрів відсутня будь-яка інформація про наявність в ОСОБА_1 такої кваліфікації. Підтвердженням цього є довідна записка Інспектора ВК ОСОБА_2 .

Таким чином, дотримуючись норм трудового законодавства позивачеві були запропоновані вакансії, які він міг займати, враховуючи його кваліфікацію та досвід.

Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються доказами, звільнення позивача відбулося з дотриманням законодавства. Позивач своєчасно був попереджений про майбутнє вивільнення, йому були запропоновані вакантні посади, від яких позивач відмовився, отримано згоду профспілки на його звільнення.

У свою чергу, вимога позивача про поновлення його на посаді заступника начальника з благоустрою КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького та вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення.

Вважає, що на даний момент відповідачем виконані законні вимоги держаудитслужби, в тому числі щодо приведення штатного розпису до встановлених норм. На підприємстві з 01.09.2020 року діє новий штатний розпис, відповідно до якого посада заступника начальника з благоустрою відсутня, таким чином, поновлення позивача на зазначеній посаді неможливе.

30.11.2020 року через канцелярію суду представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого вказано, що акт №1 від 30.05.2020 року про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення №468 від 30.06.2020 року не містить підпису жодної незацікавленої особи, всі хто розписався у вищевказаному акті є підлеглими працівниками /т.1, а.с. 215-218/.

Відповідач у поданому відзиві підтвердив, що не запропонував позивачу станом на дату звільнення (16.09.2020 року) вакансію машиніста екскаватора, тобто на думку сторони позивача незаконного звільнив позивача, не запропонувавши йому всіх вакантних посад на підприємстві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що наказом КП Кіровоград-Благоустрій №137-к від 01.11.2016 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в комунальне підприємство Кіровоград-Благоустрій Кіровоградської міської ради на посаду заступника начальника з благоустрою із 01.11.2016 року з оплатою праці згідно штатного розкладу, зі строком випробування 2 місяці /т.1, а.с. 9/.

Згідно наказу №28 від 11.01.2018 року комунальне підприємство Кіровоград-Благоустрій Кіровоградської міської ради перейменовано на комунальне підприємство Благоустрій міської ради міста Кропивницького.

Листом Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 15.01.2020 року №04/11-06-14/176-2020 Про результати ревізії вказано, що начальнику КП Благоустрій необхідно відповідно до норм ст. 130-136 КЗпП України привести штатний розпис підприємства до вимог діючого законодавства з урахуванням вимог додатку №2 Міжгалузевої угоди в сферах комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та управління багатоквартирними будинками на 2017-2020 роки, а саме виключити з штатного розпису посади двох заступників директора, у зв`язку із не передбаченням такої кількості посад, при фактичній чисельності робітничого персоналу 160 чоловік, Додатком 2 (міжгалузеві норми чисельності) міжгалузевої угоди на 2017-2020 роки /т.1, а.с. 13-17/.

За результатами ревізії Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 15.01.2020 року №04/11-06-14/176-2020 та для забезпечення відповідності фактичної чисельності штату працівників згідно додатку 2 Міжгалузевої угоди в сферах комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та управління багатоквартирними будинками на 2017-2020 року, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики №57, наказом начальника КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького №20/1 від 16.01.2020 року з 16.04.2020 року скорочено посаду заступника начальника та заступника начальника з благоустрою /т.1, а.с. 18/.

Відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі справа № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 03.01.2020 року по 31.01.2020 року включно, з 01.02.2020 року по 06.03.2020 року включно /а.с. 192/, з 10.03.2020 року по 20.03.2020 року включно /а.с. 193/, з 23.03.2020 року по 03.04.2020 року включно /а.с. 194/, що підтверджується копіями листків непрацездатності /т.1, а.с. 191-194/.

Відповідно до наказу КП Благоустрій №46-к від 03.04.2020 року позивачу надано щорічну оплачувану відпустку за період із 01.11.2017 року по 31.10.2018 року строком на 12 календарних дні та за період із 01.11.2018 року по 31.10.2019 року строком 7 календарних дні. Всього 19 календарних дні із 06.04.2020 року по 25.04.2020 року /т. 1, а.с. 199/.

Крім того, відповідно до наказів КП Благоустрій №56-к від 23.04.2020 року та №65-к від 13.05.2020 року ОСОБА_1 надано щорічну оплачувану відпустку за період роботи із 01.11.2018 року по 31.10.2019 року строком 16 календарних дні із 26.04.2020 року по 13.05.2020 року та строком 2 календарні дні із 14.05.2020 року по 15.05.2020 року /т.1, а.с. 200/.

Позивач з 18.05.2020 року по 29.05.2020 року перебував на лікарняному, про що свідчить копія листка непрацездатності /т.1, а.с. 195/.

Згідно наказу КП Благоустрій №71-к від 29.05.2020 року заступнику начальника з благоустрою Краснопольському Олександру Володимировичу надано щорічну оплачувану відпустку за період роботи із 01.11.2019 року по 31.10.2020 року строком на 26 календарних дні із 01.06.2020 року по 27.06.2020 року /т. 1, а.с. 202/.

У перший робочий день 30.06.2020 року начальником КП Благоустрій Луценко В.О., головним інженером Івашиною В.В., т.в.о. інспектора з кадрів Мачак О.В., провідним економістом ОСОБА_3 було складено акт про те, що 30.06.2020 року о 08 год. 20 хв. начальник КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького вручив ОСОБА_1 , що займає посаду заступника начальника з благоустрою в присутності головного інженера ОСОБА_4 , т.в.о. інспектора з кадрів ОСОБА_5 , провідного економіста ОСОБА_3 , повідомлення про скорочення штату, згідно результатів ревізії Управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області №11-06-14/176-2020 року від 15.01.2020 року. ОСОБА_1 відмовився підписувати повідомлення та не погодився на переведення на інші посади із запропонованих йому вакансій /т.1, а.с. 198/.

В судовому засіданні позивач полягав на тому, що з даним актом насправді його ніхто не ознайомлював, про своє звільнення дізнався на засіданні профспілки 13.08.2020 року.

Сторона відповідача переконливих доказів на спростування пояснень позивача не надала, клопотань про виклик свідків, які б могли б підтвердити зворотнє поясненням позивача не заявляла.

Вих. №1 від 12.08.2020 року профспілковим комітетом КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького відповідно листа №594 від 10.08.2020 року адміністрації КП Благоустрій запрошено на засідання профспілкового комітету КП Благоустрій з розгляду питання про надання дозволу на розірвання трудового договору 31.08.2020 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України /т. 1, а.с. 19/.

Як вбачається з протоколу №16 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації комунального підприємства Благоустрій від 13.08.2020 року задоволено подання №594 від 10.08.2020 року на розірвання трудового договору 31.08.2020 року із ОСОБА_1 заступником начальника з благоустрою за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності працівників) /т.1, а.с. 20-23/.

Вказано, що ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі на підставі чинного законодавства не має, від переведення на запропоновані посади, а саме: 1) технік-програміст; 2) бригадир на дільницях основного виробництва (інші виробництва); 3) озеленювач І-го та ІІ- го розряду; 4) водій автотранспортних засобів; 5) електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; 6) машиніст підіймача; 7) вантажник; відмовився.

У протоколі вказано додатки, а саме: повідомлення №468 від 30 червня 2020 року, пропозиції Про переведення на іншу роботу у зв`язку із скороченням штату №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 від 30 червня 2020 року, проте стороною відповідача до суду не надано зазначені додатки.

Позивач не заперечує, що йому були запропоновані вказані посади, проте зазначає, що вакантні посади йому були запропоновані саме на засіданні профспілкового комітету 13.08.2020 року.

Наказом КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького №82 від 31.08.2020 року Про введення в дію штатного розкладу та впорядкування заробітної плати введено в дію з 01 вересня 2020 року новий штатний розклад працівників апарату управління та скорочено посаду заступника начальника з благоустрою в кількості 1 одиниця зі штатного розкладу (відповідно до наказу №118-к від 31 серпня 2020 року) /т.1, а.с. 25/.

Як вбачається з шатних розписів працівників КП Благоустрій міської ради міста Кропивницького, введених в дію з 01.01.2020 року, 01.02.2020 року, 16.04.2020 року та 01.09.2020 року, на підприємстві дійсно відбулось скорочення штату працівників та скорочено посади заступника начальника та заступника начальника з питань благоустрою /т. 1, а.с. 206-209/.

Згідно наказу КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького №118-к від 31.08.2020 року ОСОБА_1 , заступника начальника з благоустрою, звільнити у перший робочий день згідно з графіком роботи після закінчення періоду тимчасовою непрацездатності, у зв`язку із скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, п.1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ №20/1 від 16.01.2020 року; письмове повідомленням про вивільнення; відмова від переведення на іншу роботу; згода профспілкового комітету (протокол №16 від 13.08.2020 року) /т.1, а.с. 204/.

З 31.08.2020 року по 15.09.2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності /т.1, а.с. 196/.

16.09.2020 року згідно наказу КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького №127-к ОСОБА_1 , заступника начальника з благоустрою, звільнено 16.09.2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України /т.1, а.с. 26/.

Підставою наказу зазначено: 1) наказ Про внесення змін до штатного розкладу від 01.09.2020 року №82 від 31.08.2020 року; 2) письмове повідомлення про вивільнення; 3) відмова від переведення на іншу роботу: 4) згода профспілкового комітету (прокол №16 від 13.08.2020 року); 5) листок непрацездатності серії АКА №286103 від 31.08.2020 року.

Проте, до суду стороною позивача не надано письмове повідомлення про вивільнення та відмова від переведення на іншу роботу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю ст. 5-1 КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Положеннями ч.2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці . При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством . Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Позивач вказує, що на момент проведення засідання профспілкового комітету 13.08.2020 року, а також на дату звільнення 16.09.2020 року була вакантна посада машиніста екскаватора, яку позивачу не пропонували.

Згідно доповідної записки інспектора відділу кадрів Качаненко Л.В. від 16.11.2020 року, посада машиніста екскаватора Борекс ОСОБА_1 не пропонувалась у зв`язку з тим, що на той момент до відділу кадрів підприємства не надавались підтверджуючі документи, що надають право на займання вищезазначеної посади /т.1, а.с. 197/.

Представник відповідача в судовому засіданні також не заперечував, що зазначена посада була вакантна та позивачу не пропонувалась і можливість працевлаштування ОСОБА_1 на цю посаду підприємством не перевірялась.

За приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 492 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Таким чином, однією із найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 487/2191/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене відповідач при звільненні ОСОБА_1 не дотримався вимог законодавства та не здійснив усіх необхідних дій щодо працевлаштування позивача на іншу вакантну роботу, яку позивач може виконувати.

Отже, наказ про звільнення позивача є неправомірним та позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького від 16 вересня 2020 року №127-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з благоустрою Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького є доведеними та обґрунтованими .

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до підпункту л пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно із абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно розрахунку середньоденної заробітної плати КП Благоустрій Міської ради міста Кропивницького від 29.09.2020 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 склала 760,54 грн. /т.1, а.с 145/.

Позивач звільнений з посади з 16.09.2020 року, а тому починаючи з 17.09.2020 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, становить 92 робочих днів.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 760,54 грн., на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 69 969,68 грн. з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

За вказаного позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд зазначає, що в пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

На підтвердження витрат понесених позивачем за надання правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги №79 від 29.09.2020 року, укладений між адвокатським бюро Глазков та партнери в особі керуючого бюро - адвоката Глазкова Андрія Сергійовича та ОСОБА_1 /т.1, а.с. 146-149/.

Згідно п. 3.1. договору, розмір гонорару та порядок його внесення погоджується між сторонами окремо та викладається в додатковій угоді до даного договору або безпосередньо в акті наданих послуг та/або рахунку-фактурі.

Згідно рахунку-фактури №1 від 01.10.2020 року винагорода відповідно до договору №79 про надання професійної правничої допомоги від 29.09.2020 року становить 10 000 грн. /т.1, а.с. 150/.

Адвокат Глазков Андрій Сергійович надавав відповідачу по справі правову допомогу, брав участь у судових засіданнях при розгляді справи. Понесені витрати відповідача на правову допомогу підтверджуються квитанцією про оплату наданих послуг №34 від 01.10.2020 року та актом наданих послуг №1, що містяться в матеріалах справи /т.1 а.с. 151-152/.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, відсутність заперечень сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, а тому стягненню з відповідача покладаються понесені позивачем судові витрати, а саме: сплачений ним судовий збір в розмірі 840,80 грн. /квитанція а.с.26/, та на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького від 16 вересня 2020 року №127-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з благоустрою Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького з 17.09.2020 року.

Стягнути з Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.09.2020 року по 28.01.2021 року у розмірі 69 969,68 грн. яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Благоустрій Міської ради міста Кропивницького на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Комунальне підприємство Благоустрій Міської ради міста Кропивницького, місцезнаходження: вул. Садова, 88Б, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 38211887.

Повне судове рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда