Постанова

від 12.02.2021 по справі 336/3965/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.02.2021 Справа № 336/3965/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/3965/20

Провадження №22-ц/807/271/21

Головуючий в 1-й інстанції - Дмитрюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 року) у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Маяк 65 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У липня 2020 року ОСББ Маяк 65 звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначило, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ Маяк . Згідно статуту ОСББ Маяк є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку. Згідно акту звіряння розрахунків за утримання будинку за період з 01.04.2017 р. - 01.01.2020 р. сума заборгованості відповідача складає 1281,75 грн. Вимога позивача про погашення зазначеної заборгованості залишена відповідачем без задоволення. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 1281,75 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2020 року, позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Маяк 65 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Маяк 65 (м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 39, ЄДРПОУ 40594596) заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1281,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Маяк 65 судовий збір в сумі 2101 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані наступні факти. Так, акт звірки заборгованості з наданих послуг по утриманню будинку, поданий у якості доказу, підписаний лише головою ОСББ та бухгалтером, при цьому акт не підписаний відповідачем у справі, а значить не погоджений з ним. Необґрунтованим є нарахування заборгованості за квітень 2017 року у розмірі 531,20 грн., з урахуванням заборгованості в інші місяці у розмірі 192,78 грн. Позивачем не надано документів підтверджуючих встановлення тарифів у 2017 та 2019 роках. Послуги з утримання будинку відповідачу у 2017 році не надавались, а тому не має підстав для стягнення заборгованості за цей період. При розрахунку заборгованості не враховані оплати проведені у листопаді та грудні 2019 року. Оплата послуг у розмірі, що перевищує місячний платіж здійснені у зв`язку з округленням суми, а не у зв`язку із визнанням суми боргу.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Маяк 65 , об`єднання створено власниками квартир та нежитлових багатоквартирних будинків об`єднаних комунікаціями АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (а.с.7-8).

Згідно п.1 розділу 2 статуту ОСББ Маяк 65 , метою об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12) судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 .

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 свого обов`язку щодо сплати витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території станом на 01.01.2020 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1281,75 грн.

На підтвердження вказаного розміру заборгованості позивачем надано акт звіряння розрахунків на утримання будинку за період з 01.04.2017 р. по 01.01.2020 р. (а.с.4), .

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції вказав, що відповідач у справі не спростував належними та допустимими доказами, як факт отримання наданих позивачем послуг, так і розмір заборгованості за їх надання. Заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості позивачем у спірні періоди здійснювалася на користь ОСББ Маяк 65 оплата за утримання будинку, яка в тому числі і перевищувала місячні нарахування, і переплата враховувалась в погашення заборгованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до статі 1 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Таким чином, Закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

У частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання йому, як власнику квартири у багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг ОСББ Маяк 65 , або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості у вищевказаному розмірі, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Посилання скаржника на те, що акт звіряння розрахунків за утримання будинку за період 01.04.2017-01.01.2020 року є неналежним доказом, є необґрунтованим, оскільки не дивлячись на те, що вказаний акт не підписаний відповідачам, розмір заборгованості визначений у ньому апелянтом не спростований, свого контррозрахунку ОСОБА_1 не надав, а з частковою оплатою нарахованої заборгованості проведеною у більшості місяців у розмірі, що перевищує місячний платіж відповідач погоджується.

Доводи апеляційної скарги, щодо неврахування проплат проведених у листопаді та грудні 2019 року, є безпідставними, оскільки плата за листопад проведена в грудні і зарахована, до графи плата за листопад у розмірі 215,00 грн., а оплата за грудень здійснена у січні, і оскільки акт складений за період з 01.04.2017 по 01.01.2020 року, вказаний платіж не міг бути включений до розрахунку.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем здійснювались платежі по утриманню будинку здебільшого у розмірі, що перевищує місячний платіж зокрема, 10.2017 р., 11.2017 р., 01.2018 р. 07.2018 р., що свідчить про визнання боргу, і за відсутності підтверджень, того, що вказані оплати здійснені за конкретний період, вони зараховуються в рахунок погашення заборгованості, що додатково свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 12 лютого 2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков