Рішення

від 04.02.2021 по справі 915/1465/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 915/1465/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» (54034, м. Миколаїв, вул. Повздовжня, 5-А, ідентифікаційний код 23407448)

про: стягнення 54474,64 грн.

в с т а н о в и в:

03.12.2020 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1857 від 26.11.2020 (вх. № 15433/20) про стягнення з Громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 54474,64 грн., а також 2102,00 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 11.01.2021 о 13:00. Встановлено учасникам справи строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 08.12.2020 (про відкриття провадження у справі) відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, яку направлено на адресу місцезнаходження відповідача, 22.12.2020 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (штрихкодовий ідентифікатор 5400142287214) .

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2020 є 22.12.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, мав тривати до 06.01.2021 включно.

Ухвалою суду від 11.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 04.02.2021 о 9:30.

04.02.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 04.05.2020, в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності його представника.

04.02.2021 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Так, копія ухвали суду від 11.01.2021 у даній справі, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, отримана останнім 18.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142430890.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.02.2021 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. ст. 233, 240 ГПК України, 04.02.2021 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач в опалювальних сезонах 2018-2020 років, а саме у період з 09.11.2018 по 09.04.2020 включно здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень площею 197,00 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул.11 Поздовжня буд. 5а, які розташовані на першому поверсі та знаходяться в єдиній опалювальній системі вказаного будинку, що підтверджується нарядами на підключення будинку до централізованої системи опалення від 09.11.2018 та від 03.11.2019 (а.с. 36).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2006 територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради вказане нежитлове приміщення передано в оренду Миколаївській обласній громадській організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» (далі - орендар), про що між сторонами було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір оренди), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 197,00 кв.м. в житловому будинку літ.А-3, керуючись розпорядженням управління майном комунальної власності Миколаївської міської ради від 13.12.2006 № 131-р. Нежитлове приміщення площею 197,0 кв.м. розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі. Майно передається в оренду з метою використання під адміністративні потреби (а.с. 13, 14).

Згідно п. 5.5.2 Договору оренди, орендар (відповідач) зобов`язується укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

Відповідно до п. 5.5.3 Договору оренди, орендар (відповідач) зобов`язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Пунктом 9.3 Договору оренди визначено, що орендодавець не несе відповідальності по зобов`язанням орендаря, які виникли на підставі п.п. 5.5.2, 5.5.3, 5.6.

20.12.2006 орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, розташоване на території ЖКП міської ради «Південь» , р-н міста: Ленінський за адресою вул. 11-а Поздовжня, 5а, площею 197,00 кв.м., про що між сторонами підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення по договору оренди № 6205 від 20.12.2006, який містить підписи та печатки сторін (а.с. 15).

Договір на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Система опалення нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку, що зокрема зазначено в акті від 28.01.2015, який складено та підписано представниками позивача та відповідачем (а.с. 18).

Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачем у період з 09.11.2018 по 09.04.2020 було спожито 33,215 Гкал. теплової енергії на загальну суму 54474,64 грн. (з ПДВ).

При обрахунку вартості спожитої без договору теплової енергії позивач керувався тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), встановленими для ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1409 від 30.04.2015 (із змінами внесеними до неї постановою № 404 від 14.06.2018), № 1723 від 10.12.2018, № 84 від 14.01.2020 (із змінами внесеними до неї постановою № 642 від 17.03.2020) (а.с. 32-35); рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1053 від 05.11.2018 «Про початок опалювального сезону 2018-2019 рр. у житловому фонді та на інших об`єктах м.Миколаєва» , № 271 від 05.04.2019 «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років» , № 1161 від 30.10.2019 «Про початок опалювального періоду 2019-2020 рр. у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва» № 314 від 08.04.2020 «Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр.» (а.с. 28-31); нарядами на підключення будинку до централізованої системи опалення від 09.11.2018, від 03.11.2019 (а.с. 36) .

Позивачем на адреси відповідача та його голови було надіслано вимоги № 157-ю, №158-ю від 18.08.2020, якими позивач просив відповідача терміново вжити заходів щодо погашення існуючої заборгованості в розмірі 54474,64 грн., яка утворилася в період з 09.11.2018 по 09.04.2020 разом із розрахунком боргу та рахунком на оплату. Вказані вимоги були направлені відповідачу 20.08.2020, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 20.08.2020 (а.с. 5-12). Відповіді на вказані вимоги відповідачем не надано, заборгованість не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 54474,64 грн.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд згідно ч. 2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про теплопостачання» встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

За положеннями ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У статті 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Таким чином, діючим законодавством України, передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

У п. 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не укладав договір про постачання теплової енергії в гарячій воді з позивачем і у період з листопада 2018 року по квітень 2020 року безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул. 11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі.

Однак, з аналізу положень Правил, зокрема, п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Як вже зазначено, відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити вартість спожитої теплової енергії, якщо вони фактично споживали її. Факт відсутності договору на постачання теплової енергії сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати вартості спожитої ним теплової енергії у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, факт відпуску теплової енергії в спірне приміщення підтверджується, зокрема, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 09.11.2018, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 03.11.2019.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16.

З огляду на зазначене, а також враховуючи обов`язок відповідача оплачувати поставлену теплову енергію у спірне приміщення і за умови відсутності відповідного договору, суд приходить до висновку щодо правомірності позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» .

Докази відключення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутні.

З позовної заяви вбачається, що позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії заявлено з посиланням на положення статей 1212 та 1213 ЦК України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Так, зазначена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, позов про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин 1, 2 ст. 11 ЦК України та п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що в період з 09.11.2018 по 09.04.2020 мало місце постачання позивачем у приміщення, яке знаходиться у відповідача в оренді на підставі договору оренди від 20.12.2006, теплової енергії на загальну суму 54474,64 грн., споживання її останнім без укладення відповідного договору та відсутності оплати за спожиту теплову енергію з боку відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54474,64 грн. вартості спожитої теплової енергії за період з 09.11.2018 по 09.04.2020 обґрунтовані, підтверджені наявними доказами, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» (54034, м. Миколаїв, вул. Повздовжня, 5-А, ідентифікаційний код 23407448) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд.18; ідентифікаційний код 30083966) 54474,64 грн. - основного боргу за теплову енергію на р/р НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України» , МФО 326461 та 2102,00 грн. - судового збору на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк» , МФО 320478 .

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 09.02.2021.

Суддя В.С. Адаховська