Постанова

від 26.05.2009 по справі 15/85

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.05.2009 р. 12:47 № 15/85

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю:

представника позивача -Димової Т.В.

представника відповідача -Журавльова Р.О.

за позовомШевченківської районної у м. Києві державної адміністрації доВідділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві провизнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26 травня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Шевченківська районна у м. Києві державної адміністрації звернулася до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.09.2008 р., скасування постанови про залишення скарги без задоволення від 10.10.2008 р., зобов`язання начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві винести постанову про задоволення скарги на дії державного виконавця від 07.10.2008 р. та зобов`язання відповідача винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення відповідача прийняті в порушення вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою зазначено, що саме повинна містити постанова про адміністративне правопорушення, при цьому постанова Адміністративної комісії при Шевченківській районній у м. Києві адміністрації від 30.07.2008 р. № 30/97 про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам даної статті кодексу, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав до суду письмові заперечення на позов та у судовому засіданні зазначив, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення Адміністративна комісія окрім положень статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення має керуватися статтею 19 Закону України Про виконавче провадження , разом з тим у вказаній постанові про адміністративне правопорушення відсутнє підтвердження про отримання боржником копії постанови для оскарження, чи оплати штрафу, а також не зазначено дату набрання законної сили зазначеної постанови, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження, а тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Разом з тим, як зазначено в преамбулі Закону України Про виконавче провадження , його нормами визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження`зазначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, виконавчими документами є постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вимоги до виконавчого документа: місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) стягувача і боржника, ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також, дата набрання чинності рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що у постанові про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2008 р. №30/97 не зазначено дату набрання чинності рішенням.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 11, 69-71, 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -01.06.2009 року.

Суддя А.С. Мазур